РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФОРМИ ЗЛОВЖИВАННЯ СУБ’ЄКТИВНИМ ЦИВІЛЬНИМ ПРАВОМ
2.1. Поняття та ознаки зловживання правом
Проблема зловживання суб'єктивними цивільними правами є досить актуальною на
сьогоднішньому етапі розвитку цивільного права, але це зовсім не означає, що
дане питання почало досліджуватись лише недавно. Адже як проблема кваліфікації
поведінки, так і сам термін «зловживання правом» не є новими для науки
цивільного права. Дані питання розглядалися ще першими римськими юристами. Не
зважаючи на те, що самй римське право не оперувало безпосередньо терміном
«зловживання правом», воно не було закріплено безпосередньо у нормах, що
містили загальну заборону недобросовісного здійснення суб'єктивних прав, слід
визнати, що своїм виникненням досліджувана правова конструкція зобов'язана саме
римському праву. Тут уперше правовою доктриною Стародавнього Риму було порушено
питання про визнання недопустимості здійснення свого права на шкоду іншим та
таким, що не є нормальним в умовах цивільного обігу. І саме в цей період, на
нашу думку, розпочався перший етап історичного становлення та розвитку
інституту зловживання правом. Одразу ж відзначимо, що здійснення права римські
юристи розуміли як здійснення управомоченою особою дій, що мали на меті як
задоволення її власних інтересів, так і можливість захисту від порушення цих
прав із боку третіх осіб [187, 220] [137) [187, 220] Римское частное право:
Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. — М.:
Юристъ, 1999. — С. 49; Хвостов В. М. Система римского права. Общая часть. — М.:
Тип. Вильде, 1908. — С. 85. ]). Цим самим римське право вже звернуло свою увагу
на можливість такого здійснення особою своїх суб'єктивних цивільних прав, при
якому завдавалась шкода інтересам інших осіб. Так, у Законах XII таблиць (Leges
Duodecem Tabularum, 451-450 рр. до н. е.) ми можемо прослідкувати перші способи
превенції такої поведінки, яку можна назвати зловживання правом. Зокрема у
ст. 9а таблиці VII зазначалось, що забороняється вирощувати дерева, які
перевищують 15 футів і дають тінь сусідній ділянці [160] [138) [160] Памятники
римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. — М.:
Зерцало, 1997.]). І уже згодом, на їх основі, з'являються перші способи
зловживання своїми суб'єктивними правами (як правило, воно ґрунтувалось на
основі права власності). Професор Й. О. Покровський у якості наочного прикладу
наводить деякі із найбільш поширених способів зловживання того часу: «Я можу
побудувати на своїй ділянці величезний будинок, що зовсім позбавить світла
сусідній будинок. Я можу стягнути борг, хоча гроші були мені в даний момент не
потрібні, а боржник внаслідок стягнення буде зовсім розорений». Таким чином,
кожен міг обирати найбільш прийнятну для нього поведінку при здійсненні
суб'єктивних прав і при цьому абсолютно не зважати на інтереси третіх осіб,
оскільки вважалось, що вони повинні вживати заходів для захисту своїх
суб'єктивних прав самостійно [172] [139) [172] Покровский И. А. Основные
проблемы гражданского права. — М.: Статут, 2003. — С. 114.]). Даний етап
характерний тим, що саме в цей час у римському праві діяв принцип «qui jure suo
utitur, nemini facit injuriam» (лат. – хто здійснює своє право, той не утискає
права інших). На підставі цього, негативні наслідки щодо третіх, внаслідок
здійснення своїх прав, навіть якщо вони полягали у знищенні тих благ, із яких
ці треті особи отримували користь, або в завданій їм шкоді, беззаперечно,
більшій, аніж отримана суб'єктом вигода, не вважалися підставою для визнання
подібних дій правопорушенням [81] [140) [81] Дернбург Г. Пандекты. В 2-х тт. —
М.: Университет. тип., 1906. — Т. 1. Общая часть / Под ред. П. Соколовского. —
С. 105.]).
Хибність такого підходу стала відома лише із плином часу. Звичайно, таке
ставлення до здійснення суб'єктивних прав було досить прийнятним у
рабовласницькому суспільстві, де власник був наділений абсолютною владою над
своїм майном. Розуміння суб'єктивного права подібним чином, тобто як блага
абсолютного, яке існує винятково для задоволення егоїстичних потреб його
власника без врахування інтересів третіх осіб і пояснює, чому римське право так
і не виробило поняття «зловживання правом». Останнє, на думку ряду цивілістів,
починає формуватися лише після еволюції розуміння самого права, коли його
здійснення пов'язується з визначеною соціальною метою [78, 53] [141) [78, 53]
Гамбаров Ю. С. Курс гражданского права. — В 2-х тт. — СПб.: Тип.
М. М. Стасюлевича, 1911. — Т. 1: Часть общая. — С. 402; Годэмэ Е. Общая теория
обязательств. — М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. — С. 327. ]). Саме тоді і стало
зрозуміло, що така шкідлива не лише для окремо взятих суб'єктів, а й для
суспільства в цілому поведінка не повинна допускатись, оскільки унеможливлює
здійснення належним чином суб'єктивних цивільних прав іншими особами. Від такої
поведінки слід захищати як приватні, так і публічні інтереси. Однією із причин
недопущення зловживання правом було те, що в процесі здійснення суб'єктивних
цивільних прав інтереси знатних можновладців в окремих випадках стикалися, і
мали місце ситуації зловживання суб'єктивним правом однією чи навіть обома
сторонами [77] [142) [77] Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских
прав. — М.: Статут, 2001. — С. 27. ]). Такий стан речей, на нашу думку, став
кінцем першого етапу становлення і розвитку інституту зловживання правом на
доктринальному та на практичному рівні.
Говорячи про другий етап розвитку інституту зловживання правом, слід віддати
належне римським юристам у тому, що вони першими вказали на необхідність
встановлен
- Київ+380960830922