Оптимізація лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з хронічним необструктивним бронхітом.

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Під нашим наглядом знаходилося 243 хворих віком від 19 до 58 років (124 (51,0%)
чоловіків та 119 (49,0%) жінок), які були розділені на три групи – основну
групу, групу зіставлення та контрольну групу, рандомізовані за віком, статтю,
тривалістю захворювання, частотою та кількість розвитку загострення як ХНХ, так
і ХНБ. Розподіл обстежених хворих за віком представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ, за віком
Вік
пацієнтів
Основна група
(n=90)
Група зіставлення
(n=86)
Контрольна група
(n=67)
18 – 20 років
3 (3,3%)
3 (3,5%)
2 (3,0%)
21 – 30 років
32 (35,6%)
30 (34,9%)
23 (34,3%)
31 – 40 років
18 (20%)
19 (22,0%)
14 (20,9%)
41 – 50 років
17 (18,9%)
17 (19,8%)
13 (19,4%)
51 – 58 років
20 (22,2%)
17 (19,8%)
15 (22,4%)
Основна група включала 90 осіб, з яких чоловіки становили 51,1% (46 пацієнтів),
а жінки 48,9% (44 хворі). Група зіставлення складалася із 45 (52,3%) чоловіків
та 41 (47,7%) жінок, усього 86 пацієнтів. В контрольну групу входило 67
пацієнтів (33 (49,3%) чоловіків та 34 (50,7%) жінок). У всіх обстежених
пацієнтів за клініко-інструмен­таль­ними даними встановлено діагноз ХНХ та
водночас виявлено наявність ХНБ. Хворі усіх груп були рандомізовані за віком,
статтю, клінічною картиною ХНХ і ХНБ, три­валістю та частотою загострень
холециститу та бронхіту.
Серед обстежених хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ, переважали осо­би молодого,
най­більш працездатного віку. При цьому середній вік хворих в ос­нов­ній групі
склав 35,2±1,8 років, у групі зіставлення - 35,4±1,9 років, у контрольній групі
– 35,3±1,7 років. Розподіл обстежених хворих за статтю наведений в таблиці
2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих на ХНХ, поєднаний з ХНБ, за статтю
Групи обстежених
Жінки, абс. / %
Чоловіки, абс. / %
Основна група (n=90)
44
48,9
46
51,1
Група зіставлення (n=86)
41
47,7
45
52,3
Контрольна група (n=67)
34
50,7
33
49,3
Усього (n=243)
119
49,0
124
51,0
В якості супутньої патології в обстежених хворих зустрічався хронічний
неспецифічний реактивний гепатит у 32 (35,5%) пацієнтів основної групи, у 29
(33,7%) осіб із групи зіставлення та у 23 (34,3%) хворих із контрольної групи;
хронічний панкреатит відмічався у 10 (11,1%) хворих основної групи, у 9 (10,5%)
– групи зіставлення та у 7 (10,4%) пацієнтів із контрольної групи. Також у
частини хворих в якості супутньої патології був виявлений хронічний гастрит та
гастродуоденіт. Так, в основній групі ця патологія відмічалася у 19 (21,1%)
осіб, у групі зіставлення – у 18 (20,9%) пацієнтів та у контрольній групі – у
14 (20,9%) хворих.
Усіх хворих обстежували на наявність маркерів вірусних гепатитів (ВГ) В, С і Д
методом ІФА; при виявленні будь-яких маркерів ВГ вони виклю­чалися з подальшого
обстеження. На момент початку проведення досліджень ХНХ та ХНБ були у фазі
загострення або ремісії.
Діагноз ХНБ в обстежених нами хворих виставлявся при наявності хронічного кашлю
(який звичайно являється першим симптомом у розвитку ХНБ, спочатку може
виникати інколи, потім турбує щоденно, частіше вдень, рідше – вночі), виділення
харкотиння – зазвичай у невеликій кількості, слизового характеру,
субфебрилітету, фізикальних ознак (жорстке дихання, сухі хрипи), посилення
легеневого малюнку при рентгенологічному обстеженні, даних спірографії (без
порушень або з незначними порушеннями функції зовнішнього дихання).
Вентиляційну функцію легень вивчали за методом комп’ютерної спірографії
«Spirosift 3000», який забезпечує розрахунок у процесі вимірювання основних
показників функції зовнішнього дихання. Бронхіальну прохідність оцінювали за
такими показниками: життєва ємкість легень (VC), форсована життєва ємність
легень (FVC), об’єм форсованого видиху за 1 секунду (FEV1), індекс Тіффно
(FEV1/VC), максимальна об’ємна швидкість видиху при 75%, 50%, 25% життєвої
ємкості легень (MEF75, MEF50, MEF25), пі­ко­ва об’ємна швидкість потоку при
видиху (PEF). За до­по­могою про­би с бронхолітиком ви­зна­чали зво­ротність
під час брон­хі­альної обструкції. У всіх обстежених хворих на ХНБ основні
по­казники характеризувалися зни­жен­ням: VC, FVC1 , FEV1, индекс Тиффно, MEF
75, MEF 50, MEF 25, REF. При дослідженні були отрималі наступні результати: VC
був знижений в серед­ньо­му на 19,6±1,2 %, FEV1 – на 29, 3±1,3%, індекс Тиффно
– на 30,8±1,24%, REF – на 24,2 ±1,32%.
Усім обстеженим хворим в залежності від фази патологічного процесу у жовчному
міхурі призначалося загальноприйняте лікування, яке включало спазмолітики,
сорбенти, ферменти, дезінтоксикаційні препарати, вітаміни. При загостренні ХНБ
пацієнти отримували лазолван, відхаркуючі збори лікарських рослин, інгаляції з
муколітичними сумішами, при необхідності – ан­тибактеріальні препарати. Хворі
із основної групи в комплексі лікування отримували додатково комбінацію
глутаргіну і ЕА, групи зіставлення – глутаргін та хофітол. ЕА призначали по 0,2
г (2 капсули) усередину 3 рази в день за 15-20 хвилин до прийому їжі протягом
20-30 діб, а хофітол по 0,1 г (1 таблетці) усередину 3 рази на добу також за
15-20 хвилин до прийому їжі протягом 20-30 діб поспіль. Пацієнти із контрольної
групи у комплексі загальноприйнятого лікування в якості гепатозахисних засобів
отримували ессенціале та сілібор по 0,04 г (1 таблетці) усередину 3 рази на
день протягом 21 дня (глутаргін, хофітол або ЕА хворим цієї групи не
призначався).
2.2. Методи дослідження, які використовувалися
Ді­агноз ХНХ встановлено на підставі даних анамнезу,
клініко-інстру­мен­­тального (ультразвукове дослідження органів черевної