Ви є тут

Організація навчання обдарованих молодших школярів у США.

Автор: 
Теличко Наталія Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001521
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У
ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ США
2.1. Актуалізація навчання обдарованих молодших школярів у
нормативно-правовому забезпеченні освітньої галузі в США
Результати порівняльного аналізу здобутків реальної педагогічної практики
навчання обдарованих школярів з напрацюваннями учених у наукових дослідженнях
порушеної проблеми засвідчують, що в США, на відміну від багатьох інших країн,
освітня політика спирається на дані останніх наукових досліджень, у т.ч. й
зарубіжних учених. В основних напрямах державної освітньої політики щодо
навчання обдарованих школярів відображено загальний характер державної
освітньої політики США. Задля осягнення сутності освітньої політики США
стосовно навчання обдарованих школярів розглянемо її крізь призму реальних
соціальних змін та спричинених ними тенденцій у розвитку освітньої галузі в
державі загалом.
Однією з найхарактерніших ознак американського суспільства кінця ХХ – початку
ХХІ століття визнано його інтелектуальний занепад. За результатами
діагностування інтелектуальних здібностей школярів різних вікових категорій
такого висновку дійшли науковці й практики. До уваги брали показник IQ. А саме,
якщо він залишається незмінним упродовж життя і на 40 – 80% забезпечується
спадково, то збільшення в суспільстві частки людей з високим IQ можливе завдяки
зростанню народжуваності дітей в родинах з двох обдарованих батьків. Факти
зниження інтелектуального потенціалу школярів занепокоїли, насамперед науковців
та урядовців. Міграційна політика й традиції адаптування інтелекту до постійно
змінюваних умов загострили проблему забезпечення навчання обдарованих школярів.
Відповіддю на означену ситуацію стало підвищення уваги до стабілізації та
нарощування інтелектуального потенціалу в американському суспільстві загалом.
Дотично до проблеми дослідження важливо вказати, що прагматичність американців
порушилась занепокоєнням перспективами успішного розв’язання завдань
економічного розвитку країни, новими тенденціями на ринку праці. Відтак,
збільшення частки працівників з вищою освітою і науковими ступенями позитивно
впливали на зростання уваги до обдарованих учнів уже зі шкільних років. Вимоги
часу, динамічні зміни в змісті праці актуалізували потреби працюючи вчитись
упродовж усього життя. Особи, які вирізнялися високими навчальними здібностями
мали особливі шанси на досягнення успіху проти всіх з нижчими академічними
показниками.
Актуалізуємо сучасну освіту обдарованих у США очевидною тенденцією щодо
значущості осіб з творчими й пізнавальними здібностями. Усталилось
загальновідоме відношення до того, що для досягнення успіху в праці недостатньо
кмітливості (творчих здібностей), потрібні й помітні пізнавальні, передовсім,
навчальні здібності. Широкий обсяг опанованих знань і умінь розглядається за
досягнення життєвого успіху, натомість творчі здібності особи – є достатньою
умовою. Визначено, що пізнавальні й розумові здібності неправомірно розглядати
за беззаперечну запоруку успіхів у діяльності. Вони є необхідною, однак не
єдиною достатньою умовою, оскільки успіхи людини узалежнені від наполегливості,
рішучості, здорового глузду тощо [175]. Загалом американські вчені є
одностайними у визнанні такої формули досягнення життєвого успіху, яка містить
три необхідні компоненти. Це:
З’ясуй, до чого ти маєш найбільші здібності;
З’ясуй вид діяльності, яка в основному грунтується на здібностях, які в тебе є
привалюючими;
Обери цю професію і працюй в ній упродовж життя!
Цілком очевидно, що інтелектуальні здібності посідають у структурі формули
досягнення успіху чільне місце серед дійових чинників досягнення ефективної й
оптимальної життєдіяльності особи.
Означені теоретичні положення суттєво впливають на пріоритети освітньої
політики уряду США, відтак, різні аспекти проблеми державних освітніх
пріоритетів доцільно розглядати в двох площинах. По-перше, розглядаючи державну
освітню політику через призму освітніх пріоритетів, вважаємо за доцільне
з’ясувати, які освітні цілі й для яких категорій учнів виставляються за
пріоритетні; по-друге, виявити динаміку змін означених пріоритетів. Щодо
першого, то в США усіх школярів поділяють на три групи: з відставаннями; з
нормальними темпами розвитку; з випереджаючими темпами розвитку. Надалі
спираються на першочергові потреби забезпечення якісного навчання для
найчисельнішої групи учнів (з нормальними темпами розвитку). Специфічні
проблеми відстаючих і випереджаючих школярів розв’язу­ються за залишковим
принципом.
Водночас, зауважимо на властивій та характерній для добре структурованого
громадянського суспільства особливості. А саме, в США відповідні громадські
товариства активно обстоюють освітні інтереси зазначених двох інших груп.
Унаслідок, переважна більшість спеціальних заходів, які спрямовано на
підвищення якості навчання певної з проміжних категорії школярів зазвичай
розглядаються як реальна відповідь на вимоги відповідної соціальної групи. При
цьому на органи управління освітою покладається низка контролюючих функцій.
Найважливішою розглядаємо попередження можливої затримки в розвитку обдарованих
школярів. Актуальною є і зменшення (з постійним обліком) кількості відстаючих у
навчанні та в психічному розвитку. Щодо пріоритетних цілей в навчанні
обдарованих школярів хочемо зазначити, що в них рельєфно відображено головні
освітні завдання американського суспільства – розвинути в учнів здатність
швидко навчатись; переучуватися, самостійно синтезувати отримані нові знання з
попередньо набутими; адекв