Розділ 2
СПЕЦИФІКА цивільно-правової відповідальності при наданні ПЛАТНИХ медичнИХ
поСЛУГ
2.1. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності при наданні
платних медичних послуг
Відносини у сфері надання медичних послуг є досить важливою ланкою у системі
суспільних відносин, оскільки кожен член суспільства є потенційним їх
учасником. Чинним законодавством визначені вельми високі вимоги до медичних
послуг, зокрема, такі послуги повинні надаватися у відповідному обсязі та з
використанням тільки ефективних, доброякісних і науково обґрунтованих засобів
та методів [104, ст. 42, 44]. Тому при зверненні до медичного закладу ми
розраховуємо на кваліфікований та якісний рівень медичних послуг. Однак на
практиці, випадки надання послуг некваліфікованої, незадовільної якості,
наслідком яких може бути не тільки безрезультатне лікування, а й заподіяння
шкоди здоров'ю чи життю пацієнта на жаль, мають непоодинокий характер.
З метою унеможливлення вищезазначених негативних наслідків та правопорушень
державою встановлена юридична відповідальність у вигляді застосування
відповідних санкцій до правопорушників. Однак не будь-яка санкція, що
передбачена законодавством, може бути ефективною для застосування в сфері
медичної діяльності, а особливо щодо надання платних медичних послуг.
Як засвідчила багаторічна практика, цивільно-правова відповідальність виявилася
найбільш адекватним засобом правового реагування на правопорушення в медичній
сфері. Саме норми цивільно-правового законодавства дають змогу застосувати до
порушників заходи майнового впливу, а постраждалим отримати реальне
відшкодування (у грошовому вираженні) не лише витрат за неякісні медичні
послуги, а ще й завданої шкоди здоров’ю, у тому числі нематеріальних втрат.
Через зміни в організації системи охорони здоров’я України, зокрема перехід
медичних правовідносин у сферу приватноправового, договірного регулювання,
постало питання про можливий перегляд окремих положень теорії цивільно-правової
відповідальності, які не враховують специфіки приватної медичної практики. Крім
того, як зазначалося в попередньому розділі, до нового Цивільного кодексу
України не увійшли положення, що регламентують зобов’язання з надання медичних
послуг. Відповідно, відсутні норми, окремо присвячені питанням
цивільно-правової відповідальності за їх порушення, в тому числі у разі
заподіяння шкоди здоров’ю пацієнтів.
Враховуючи вищезазначене, дане дослідження застосування цивільно-правової
відповідальності у сфері надання платних медичних послуг буде проведено на
підставі загальних положень ЦК України про зобов’язання; про зобов’язання із
заподіяння шкоди; цивільного законодавства інших країн; української та
зарубіжної судової практики, а також інших джерел.
Поняття цивільно-правової відповідальності, що буде основним об’єктом нашого
дослідження, завжди вважалося одним з найбільш дискусійних у правовій науці
[115, с. 607; 130, с. 4]. Причому множинність точок зору щодо сутності цього
поняття, на нашу думку, зумовлена різними аспектами досліджень.
З огляду на наявність у науці цивільного права комплексних досліджень проблем
цивільно-правової відповідальності [48; 50; 62; 117; 130; 152; 165; 200; 253;
274; 279; 321], візьмемо за основу думку професора О.С. Іоффе, яка, наш погляд,
найкращим чином розкриває сутність цього виду юридичної відповідальності. Він
вважає, що цивільно-правова відповідальність – це насамперед санкція за
правопорушення, яка викликає для порушника негативні наслідки у вигляді
позбавлення суб’єктивних цивільних прав або покладення на нього нових чи
додаткових цивільно-правових обов’язків [115, с. 97].
З огляду на надане визначення, О.С. Іоффе також надав характеристику
цивільно-правової відповідальності, яка передбачає, що ця відповідальність:
– є санкцією за порушення цивільних законів, яка забезпечується переконанням та
державним примусом чи його можливістю;
– ґрунтується на суспільному осуді поведінки правопорушника та стимулюванні
його до певної діяльності в інтересах суспільства за відсутності підстав для
осуду поведінки особи;
– передається у формі поновлення порушених відносин та у формі встановлення
негативних наслідків для правопорушника з метою забезпечення умов нормального
розвитку суспільних відносин, які регулюються цивільним правом [115, c.
54–57].
Однак деякі автори вважають, що такий підхід не може застосовуватися до всіх
видів цивільних правовідносин, оскільки він є консервативним і навіть
“реакційним”. Наприклад, у сфері зобов’язань пропонується розуміти під
відповідальністю ініціювання належного виконання зобов’язань [11, с. 371]. Ми
поділяємо точку зору критиків цього підходу, що правовий вплив на особу, яка ще
не порушила зобов’язань, не може розглядатися як відповідальність [69, с. 480].
Не можна погодитися й з думкою В.О. Тархова, який розглядає цивільно-правову
відповідальність як зобов’язання дати звіт за свої дії [279, с. 8–11].
Цивільно-правові норми визначають конкретні негативні наслідки для
правопорушника, у тому числі у вигляді відшкодування завданих (шкоди) збитків,
сплати неустойки, і не вимагають ніяких звітів [69, с. 480].
Для цивільно-правової відповідальності характерні особливі властивості, які
відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності.
Аналіз особливостей предмета українського цивільного права надає підстави для
висновку, що зміст цивільної правової відповідальності та її безпосередній
обсяг визначає характер порушення майнових та інших правовідносин відносин.
Крім того, можна констатувати, що більшість попередніх досліджень доводять, що
- Київ+380960830922