Вы здесь

Реабілітація репродуктивної функції жінок, що страждають на хронічний сальпінгоофорит

Автор: 
Колесник Вікторія Леонідівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U001812
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Відповідно поставленої нами мети знизити частоту загострень та рецидивів
хронічних сальпінгоофоритів у жінок репродуктивного віку за рахунок розробки
нових наукових підходів до лікування і поетапної реабілітації хворих на
хронічний сальпінгоофорит з урахуванням стану регіонарної гемодинаміки і
психоемоційного стану, нами проведено обстеження 100 жінок, що проходили
лікування з приводу загострення хронічного сальпінгоофориту в гінекологічних
відділеннях Київського міського пологового будинку №3 і 30 жінок без
гінекологічної патології, що склали контрольну групу. Жінки, що страждали на
хронічний сальпінгоофорит, були розподілені на дві групи (І основна і ІІ
основна), по 50 жінок в кожній. Групи розподілялись за методом лікування: в І
групу увійшли жінки, яким проводилось лікування за загальноприйнятими
методиками, а в ІІ групу увійшли жінки, яким в схему лікування включалась
апаратна гіпотермія. Всі групи були репрезентативні.
2.1. Методи дослідження, що використовувались.
Нами використані наступні методи дослідження: проспективне спостереження,
анкетування, соціологічне та психологічне документоване опитування, статистична
обробка матеріалів.
Клініко-епідеміологічне дослідження проведене в популяції жінок фертильного
віку, мешканок одного з районів м. Києва.
Забір матеріалів для дослідження і клінічне обстеження хворих проводилося у
відділенні гінекології та в жіночій консультації міського пологового будинку №3
м. Києва .
При клінічному обстеженні ми з`ясовували скарги кожної хворої, стан
менструальної, статевої, дітородної функції, перенесені раніше запальні
процеси, оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого тазу,
перебіг вагітності, післяпологового і післяабортного періодів. Загострювали
увагу на можливих провокуючих етіологічних факторах, які могли спричинити
запальний процес, характері перебігу захворювання і частоті рецидивів,
ускладненнях, лікуванні, яке проводилося раніше та його ефективності.
Об’єктивне дослідження було спрямоване на визначення типу будови тіла, стану
молочних залоз, обстеження дихальної, серцево-судинної, сечовидільної систем,
шлунково-кишкового тракту.
Гінекологічне дослідження полягало у визначенні характеру розвитку зовнішніх
статевих органів, типу оволосіння, вигляду слизової вагіни, стану шийки матки,
наявності та характеру виділень, величини, розміщенні матки і придатків,
рухомість, болісність; наявності спайкового процесу у малому тазі, стану
склепінь та параметріїв. Під час огляду шийки матки в дзеркалах проводилась
кольпоскопія. Для постановки діагноза ми користувалися діагностичними
критеріями ВООЗ згідно методичним рекомендаціям МОЗ України, Українського
центру медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи (Київ, 2001).
Мінімальними критеріями ВООЗ при постановці діагнозу запальних захворювань
додатків матки являються:
- болючість при пальпації нижньої частини живота
- болючість в області придатків
- болючість тракцій за шийку матки
Для підвищення специфічності діагностики існують додаткові критерії:
- підвищення температури тіла
- патологічні виділення з шийки матки і піхви
- виявлення великої кількості лейкоцитів в виділеннях
- підвищення ШОЕ
- підвищення рівня С-реактивного білка
- лабораторне підтвердження цервікальної інфекції .
Доказовими критеріями хронічного запалення придатків матки являються:
- ультразвукові дані з використанням трансвагінального сканування, що
демонструють потовщені, заповнені рідиною маткові труби з, або без вільної
рідини в черевній порожнині; наявність тубооваріального утворення [81].
Нами було проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу, як один з
найбільш доступних неінвазивних методів дослідження, який у більшості хворих на
хронічний сальпінгоофорит дозволяє підтвердити правильний діагноз. Обстеження
проводилось на апаратах Philips SDR 3250 та Siemens Sonoline G50 в режимі
реального часу. Ми користувалися загальноприйнятою методикою дослідження на
фоні наповненого сечового міхура. Ультразвукове дослідження проводилось нами
всім хворим на хронічний сальпінгоофорит в динаміці спостереження і лікування,
а також жінкам контрольної групи. При ультразвуковому скануванні ми вивчали
розміри матки, додатків, стан ендометрію та стан маткових труб. Слід відмітити,
що діагностика хронічного запального процесу в додатках матки, який не має
характерних акустичних ознак, значно ускладнена. Тому, ми вважаємо, що
ехографічними критеріями хронічного сальпінгоофориту можуть бути: збільшення
яєчника, наявність в ньому багаточисельних утворень овоїдної форми різного
діаметру з високим рівнем звукопровідності, які можуть бути розділені між собою
тонкими гіперехогенними перетинками, потовщення і підвищення ехогеності капсули
яєчника.
Слід відмітити, що діагностика спайкового процесу в області додатків матки
основана на непрямих ознаках, до яких відносяться наявність гіперехогенних
структур, а також „фіксованість” і зменшення рухливості додатків відносно
матки.
Всім хворим проводили розгорнутий аналіз морфологічної картини крові, загальний
аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограму, визначення групи крові та
резус-фактору, реакцію Васермана, цитологічне дослідження епітелію шийки матки
та цервікального каналу. Функціональний стан яєчників досліджено в динаміці
менструального циклу на 7, 14, 21 та 28-й дні циклу методом гормональної
кольпоцитодіагностики та вимірювання базальної температури на протязі
менструального циклу.
Вивчення мікробіоценозу піхви включало визначення видового і кількісного складу
мікрофлори статевих орг