Ви є тут

Управління земельними ресурсами міста (на прикладі м. Києва)

Автор: 
Кулаковський Юрій Петрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001945
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ м. КИЄВА
2.1. Економічний та екологічний потенціал земель міста
Існування, соціальне благополуччя і здоров’я народу України нерозривно
пов’язане з землею, під якою розуміється не тільки територія (простір), але й
інші компоненти географічного середовища, які органічно поєднані з нею.
Земельні ресурси, використання яких формує біля 95% обсягу продовольчого фонду
та 2/3 фонду товарів споживання, є первинним фактором виробництва, фундаментом
економіки.
Столиця України — Київ — має спеціальний статус у системі
адміністративно-територіального устрою нашої держави. Це один з найважливіших
багатофункціональних економічних, наукових, культурно-освітніх, туристичних і
релігійних центрів України та Європи, розташованих на перетині потужних
транспортно-комунікаційних магістралей, які підтримують його тісні зв’язки з
міжнародним співтовариством. Тут працюють центральні органи державної влади
(Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Конституційний та Верховний
Суди), органи влади міста та Київської області (міська і обласна Ради, міська і
обласна державні адміністрації), 67 дипломатичних представництв іноземних
держав. До складу Києва входять 10 адміністративних районів: Голосіївський,
Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Печерський, Подільський,
Святошинський, Солом’янський та Шевченківський.
В адміністративних межах міста площею 836 млн. м2 (0,14% території України) на
початок 2004 р. проживало 2621,7 тис. осіб (5,5% наявного населення). За
територією та чисельністю жителів Київ належить до 10 найбільших міст Європи,
однак щільність населення (3,3 тис. чол. на 1 км2) є однією з найменших серед
відповідних населених пунктів цього регіону. За згаданим показником Київ
поступається Парижу в 6,5 разів, Москві – у 2,7, Лондону – в 1,5, Берліну – в
1,2 раза. Населеність столиці останніми роками досягла відносної стабілізації,
що відбувалося на фоні від’ємного природного приросту, спричиненого передусім
суттєвим зниженням народжуваності, та додатнього сальдо міграції, сформованого
в основному за рахунок міжрегіонального перерозподілу мігрантів.
Один з найбільш потужних в Україні економічний та науково-технічний потенціал
Києва підтримується рядом чинників, серед яких:
загальнодержавне адміністративно-політичне лідерство;
вигідне економіко-географічне розташування та важлива геополітична роль;
концентрація висококваліфікованих трудових ресурсів та найбільш якісної частини
"людського капіталу" вітчизняної економіки;
відносно кращий рівень оплати праці та загалом життєдіяльності населення,
забезпечений, зокрема, достатньо розвинутою соціальною, виробничою та ринковою
інфраструктурою.
Міграційні тенденції позитивно впливають на демоекономічне навантаження –
згідно з переписом 2001 р., на 1000 чол. працездатного віку в місті припадало
516 непрацездатних (по країні в цілому – 723). Темпи та якісні характеристики
розвитку господарського комплексу столиці помітно випереджають інші регіони,
дедалі підвищується його значущість в економічному та науково-технічному
потенціалі України. Величина створеної в місті валової доданої вартості (ВДВ) у
розрахунку на 1 жителя в 3,2 раза перевершує середню, її частка в сукупному
обсязі ВДВ з 1996 р. зросла з 7,4 до 17,0%, вивівши Київ за цим показником на 1
місце в рейтингу адміністративно-територіальних одиниць.
Активна інтеграційна політика органів державної та місцевої влади, здійснювана
за законодавчим, фінансово-кредитним, торгово і воєнно-економічним,
промислово-технологічним та науковим, культурно-освітнім, спортивним і
туристично-рекреаційним напрямами, знайшла відображення в налагодженні
торгівельних зв’язків підприємств та організацій столиці з партнерами зі 162-х
країн світу.
В 2002 р. обсяг зовнішньої торгівлі міста склав понад 6,6 млрд. дол. США (16,5%
його величини по Україні в цілому), в тому числі експорт становив 2,8 млрд.
(12,8% або майже 1,1 тис. дол. на 1 жителя), імпорт – 3,8 млрд. (20,9%). Сальдо
зовнішньої торгівлі продовжує залишатися від’ємним, останнім часом
відзначаючись суттєвими коливаннями: в 2002 р. порівняно з 2001 р. воно зросло
на 34,9%, склавши 964,5 млн. дол., у 2003 р. – вдвічі перевершило показник
2002 р., сягнувши 1980,5 млн. У структурі обігу товарів домінують операції з
країнами Європи, на які припадає 39,3% експорту і 53,9% імпорту. На другому
місці – країни СНД (26,1% експорту та 30,5% імпорту).
Попри відчутно більший на фоні решти регіонів України рівень доходів населення
столиці, їх величина залишається нижчою за стандарти ООН, визначені для країн
Центральної та Східної Європи, а також доходи громадян провідних країн світу.
Посилення антропогенного і техногенного тиску на довкілля, спричинене
динамічним розвитком економіки, розширенням адміністративних меж міста та
недосконалістю техніко-технологічної бази господарського комплексу і механізмів
природокористування, призводить до погіршення екологічної ситуації в столичному
регіоні загалом. Висока виробнича і територіальна концентрація зумовлює
підвищення частки екологічних затрат у вартості продукції та інвестиціях в
основний капітал.
Специфіка економічного потенціалу Києва визначається його місцем в
адміністративно-політичному устрої України, національній та міжнародній системі
розселення, а відтак необхідністю виконання цим потужним науковим,
культурно-освітнім і туристичним центром широких управлінських та інноваційних
функцій.
Столиця концентрує майже 10,5% основних засобів України (за залишковою вартістю
на кінець 2002 р.), у всіх сферах економічної діяльності тут працює 6,6%
сукупної чи