Видеоролик оформления заказа смотрите здесь 

Географічне дослідження топонімічної системи України

99.00 грн
Автор: 
Афанасьєв Олег Євгенович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул: 0406U002320
дослідження. Сучасний стан географічної науки характеризується інтенсивним розвитком її пограничних галузей і розділів. Самі наукові дослідження в сфері раціонального природокористування здавна набули трансграничного, міждисциплінарного характеру. Це стосується й топоніміки, яка окрім свого пограничного положення в географії, може бути охарактеризована ще й як наскрізна для неї, що охоплює усю родину географічних наук. Крім того, сьогодні в Україні триває активне відродження національної самосвідомості народу, характерна тенденція повернення до культурної спадщини попередніх поколінь. Саме географічні назви – топоніми, за умовою наукового підходу до їх вивчення, здатні надати багато відомостей про минулі історичні епохи, географічні типи господарювання й процеси опанування українським народом геопростору. Законом України “Про географічні назви” визначається, що “встановлення назв географічних об'єктів, а також їх  унормування, облік, реєстрація, використання та збереження має важливе значення для вирішення завдань національної безпеки, розвитку економіки, науки і освіти, державного будівництва, міжнародного співробітництва, а також у повсякденному житті громадян”.

Інтеграція топоніміки з географічними науками потребує вирішення проблеми стосунків в системі “топонімія – географія” на сучасних теоретико-методологічних засадах, обґрунтування напрямів топонімо-географічних досліджень; перегляду, уточнення та оновлення концептуальних положень топоніміки, виходячи із новітніх здобутків географії; розкриття з конструктивістських позицій закономірностей просторово-часової організації топонімічної системи України; розробки концепції топонімічної карти та принципів картографування топонімічних територіальних систем країни тощо.

Комплексне географічне дослідження топонімії держави здатне значно розширити уявлення про образ території народу, його географічний, історичний, політичний простір, а це є одним із завдань сталого розвитку соціальної сфери країни. Актуальність зумовлюється і практичною необхідністю узагальнення вітчизняного досвіду топонімо-географічних досліджень, здійснення цілісного комплексного топонімо-географічного забезпечення України як території, на якій протягом історичного часу в умовах різних географічних формацій склалася лише їй притаманна унікальна культура географічних назв, що потребує свого всебічного дослідження методами конструктивної географії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках держбюджетної теми кафедри фізичної та економічної географії Дніпропетровського національного університету № 2–008–02 “Концепція, розробка і створення серії топонімічних карт до Національного атласу України” (2002–2004 рр. № державної реєстрації 0102U004413).

Мета і завдання роботи. Метою роботи є обґрунтування цілісної концепції системного топонімо-географічного дослідження території загальнодержавного рівня як актуального завдання конструктивної, прикладної географії; розробка і практичне застосування в загальнодержавному та регіональному аспектах топонімічного продукту (карт, інформаційно-пошукових програм тощо) на базі досягнень науково-технічного прогресу. Мета дослідження визначила його задачі:

1)                     визначення місця і ролі топоніміки серед географічних наук, розгляд методологічного апарату топонімічних досліджень в географії;

2)                    проведення аналізу наукових географічних видань для визначення рівня розробленості та вивчення накопиченого у вітчизняній науці та країнах СНД досвіду щодо питань топонімо-географічних досліджень;

3)                     апробація методики збирання, зберігання, обробки й картографічного подання топонімічної інформації, а саме: укладання банку даних “Топонімія України” і картографування його змісту;

4)                     розробка концепції топонімічних карт як  цілісного картографічного  тематичного твору; обґрунтування загальної методології розробки і  укладання  топонімічних карт загальнодержавного територіального рівня як  специфічної  підсистеми  тематичних карт і головного продукту конструктивно-географічних досліджень топонімічного змісту;

5)                    залучення графоаналітичних прийомів та математичного моделювання для визначення існуючих взаємозв’язків топонімічних територіальних систем між собою та з оточуючим їх геопростором;  визначення синтетичних характеристик топонімічної системи України;

6)                     розробка рекомендацій щодо використання матеріалів дослідження в науково-практичній діяльності, зокрема, в процесі проведення комплексних регіональних географічних досліджень, під час здійснення атласного картографування як загальнодержавного, так і регіонального рівнів, тощо.

Об’єктом дослідження є топонімічна система України як географічне явище із притаманними властивостями територіальності та просторової неперервності.

Предметом дослідження є методологія комплексного географічного дослідження топонімів і топонімічних територіальних систем території України.

Методи дослідження. В роботі реалізовані визначальні методологічні принципи (засади) конструктивно-географічних досліджень, а саме: системність, генетичний та історичний підходи, хорологізм, емерджентність тощо. Для їх реалізації застосовані методи: картографічні (основний метод дослідження, що застосований при розробці картографічних моделей, які характеризують просторово-територіальні властивості топонімічної системи України), порівняння (для порівняльної характеристик топонімічних систем окремих регіонів та територій країни), просторового аналізу (для виявлення та з’ясування просторових відмінностей у територіальній організації топонімічних систем), моделювання (для побудови моделей картографічного опрацювання топонімічної інформації, структури топонімічних банків даних території України, представлення топонімічної інформації у вигляді формально-знакових моделей), системного підходу (розгляд топонімів як специфічної суспільно-географічної системи, що утворюють певну цілісність, спільність за особливостями утворення, номінації, зв’язками, структурою та функціями), статистичний (для  формування вибірки топонімів, узагальнення  та аналізу кількісного поширення топонімічних явищ і  характеристик, кореляційного аналізу взаємозв’язків топонімічних  територіальних  систем з іншими географічними системами), історичний (для характеристики динаміки топонімічних територіальних систем, з’ясування походження окремих топонімів), класифікації (для систематизації топонімічної інформації, укладання семантичної, категорійної, територіальної, кількісної класифікації топонімів України, розробки класифікації топонімічних карт), районування (для виділення принципів та методів здійснення топонімічного районування території України), геоінформаційний (для системної організації топонімічної інформації засобами баз та банків даних, розробки  електронних топонімічних інформаційно-пошукових програм, укладання електронних топонімічних карт), топонімічний і географічний методи в широкому їх розумінні.

Основу дослідження склали теоретико-методологічні розробки в галузі конструктивно- та суспільно-географічних, топонімічних, математичних,  картографічних методів досліджень, викладених у працях Паламарчука М.П., Пістуна М.Д., Топчієва О.Г., Шаблія О.І. (дослідження з методології прикладних географічних досліджень, формування і функціонування географічних територіальних систем різного рангу), Берлянта А.М., Євтєєва О.А., Жупанського Я.І., Саліщева К.О. (питання комплексного картографування територіальних систем, картографічної генералізації, способів зображення), Жекуліна В.С., Жучкевича В.А., Мурзаєва Е.М., Ніконова В.А., Подольської Н.В., Черняхівської Є.М. (розробки з теорії топоніміки, методів топонімічних досліджень), Поспєлова Є.М. (роботи з методики картографічного втілення топонімічної інформації), Зеленської Л.І., Стрижака О.С., Янко М.Т. (питання методики збирання, зберігання та обробки топонімічної інформації) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше комплексно розглядається питання цілісного забезпечення території України комплексними географічними дослідженнями топонімічного змісту. Поглиблені та розширені теоретико-методологічні засади створення топонімічних баз даних для територій різного рівня (загальнодержавного, регіонального, локального). Зокрема в роботі:

–                    суттєво поглиблені та розширені теоретико-методологічні засади топонімо-географічного дослідження топонімічної територіальної системи України, надано авторських визначень дефініцій “топоніміка”, “топонімічна територіальна система”, “топонімічна карта”, обґрунтовано виділення у структурі топоніміки нових розділів – “гідроороніміки”, “геостратоніміки”, “екотопоніміки”;

–                    розширено та методологічно поглиблено методику наукометричного аналізу періодичних географічних джерел; вперше її застосовано щодо оцінки результатів географічних топонімічних досліджень в Україні;

–                    вперше з географічних позицій запропонована та обґрунтована концепція хорологічності й просторової континуальності топонімічної системи України; обґрунтована наявність територіальних топонімічних систем, які утворюються в межах природних та антропогенних територіальних комплексів;

–                    вперше запропонована концепція комплексного топонімічного вивчення території України, що включає в себе методологічні засади збирання, обробки, систематизації і картографування топонімічної інформації засобами ГІС-технологій, визначення класифікаційних ознак та особливостей генералізації топонімічної інформації;

–                    змістовно дороблена методика класифікації топонімів України за семантичними й категорійними ознаками, вперше запропоновані методи відбиття цих ознак на різномасштабних тематичних топонімічних картах;

–                    вперше географічними методами доведено наявність взаємозв’язків різного ступеня прояву між топонімічними територіальними системами України та географічними системами іншого генезису;

–                    поглиблена та розширена теорія топонімічного районування, вперше виділені чинники топонімічної диференціації території України, запропоновані принципи та методи здійснення топонімічного районування держави;

–                    вперше пропонується поняття топонімічної репрезентативності топонімічної територіальної системи та її кількісного визначення.

Практичне значення одержаних результатів. Робота подає системно впорядкований та науково обґрунтований погляд на процес наукового географічного дослідження топонімічних територіальних систем; розглянуті та практично реалізовані методологічні аспекти створення топонімічного продукту загальнодержавного рівня (топонімічні бази, банки даних різних територіальних рівнів, топонімічних карт). Запропоновані в роботі концепція й методи досліджень топонімічних територіальних систем є важливою ланкою до подальшого цілісного опису топонімії України, проведення її комплексного топонімічного районування, про необхідність чого вже неодноразово стверджувалося науковцями. Пропоновані концептуальні засади збирання, систематизації, зберігання і оновлення топонімічної інформації та її втілення на топонімічних картах можуть бути застосовані для інших територій, регіонів, при укладанні комплексних регіональних географічних атласів, у цілях навчально-виховного процесу тощо. Також теоретичні та методологічні результати роботи можуть бути застосовані з метою здійснення уніфікації системи географічних назв України згідно із положеннями Закону України “Про географічні назви”. Також можливі пропозиції щодо застосування матеріалів роботи для створення продуктів так званої “практичної топоніміки” з метою моніторингу стану топонімії держави. Результати дослідження також можуть бути використані для створення словників, посібників і підручників з топоніміки й географії, для викладання низки курсів у вищих навчальних закладах тощо. Зокрема, частково матеріали роботи застосовуються у викладанні автором дисциплін для студентів спеціальності “Географія” в Дніпропетровському національному університеті: “Географія України”, “Методи географічних досліджень”, “Загальне землезнавство”, “Географія рідного краю” та інших. Результати роботи у вигляді двох топонімічних баз даних та проектів топонімічних карт передані до ЗАТ “Інститут передових технологій” для подальшого впровадження у виробництво з метою створення топонімічної карти до CD–атласу “Україна та її регіони” (Акт впровадження від 29 вересня 2005 р.), а також електронного навчально-інформаційного комплексу “Топоніміка України” (два топонімічні банки даних, вісім баз даних, серія топонімічних  карт,  три  топонімічні  інформаційно-пошукових системи)  для  впровадження у навчальний процес кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Акт впровадження від 06 лютого 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор особисто здійснив оцінку досвіду топонімо-географічних досліджень, запропонував концепцію топонімічної карти як комплексного тематичного твору, опрацював наукові положення та методичні підходи щодо створення топонімічних баз та банків даних, оцінив можливості застосування для цього засобів сучасних ГІС-технологій тощо. У роботі містяться теоретичні положення, методичні підходи, висновки, які сформульовані особисто автором. Обґрунтовано та практично реалізовано методику укладання топонімічного банку даних “Топонімія України”, що складається із семи баз даних. Введені в обіг топоніміки нові дефініції – “геостратонім”, “гідрооронім”, “екотопонім”, обґрунтовано їхню сутність, місце в загальній системі топоніміки, визначені об’єкти й предмети тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати роботи докладені й висвітлені на наукових конференціях і семінарах: Наукові читання, присвячені пам’яті проф. Г.П Дубинського (Харків, 2002); Міжнародна школа-семінар “Заповідна справа у суспільній свідомості: етичні й культові аспекти” (Київ, 2002); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003); ХІІ Міжнародний науково-методичний семінар “Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД” (Харків, 2003); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми природокористування, сталого розвитку і техногенної безпеки регіонів” (Дніпропетровськ, 2003); Міжнародна науково-практична конференція студентів і молодих вчених “Образованность и духовность молодёжи как основа устойчивого развития туристской индустрии в Украине” (Донецьк, 2005); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Національне картографування: стан, проблеми та перспективи” (Київ, 2005); Рациональное природопользование: Международная школа-конференция молодых учёных с участием стран СНГ (МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005); Щорічні кафедральні наукові конференції (ДНУ, Дніпропетровськ, 2002–2006); щорічні наукові конференції студентів та аспірантів “Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004–2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені автором в 16 наукових публікаціях, в т.ч. 13 одноосібних (загальний обсяг 13,8 друк.арк.), з яких 4 є фаховими виданнями (2,95 друк.арк.); 10 публікацій додатково розкривають зміст дисертації (1,85 друк.арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку посилань (210 найменувань) та додатків (в паперовому та електронному вигляді). Загальний обсяг дисертації 276 сторінок комп’ютерного тексту, із яких 165 сторінок основного тексту, в тому числі 47 рисунків, 9 таблиць.

 

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи географічного вивчення топонімічної системи України” розкривається актуальність та практична необхідність здійснення топонімічних досліджень географічного змісту для території України.

Людина активно впливає на природне середовище; однією із складових такого впливу є формування топонімічного шару, який іноді виділяють в окрему складову середовища, називаючи її “топонімічним ландшафтом”. Оскільки окремим топонімам та їхнім групам притаманні властивості територіальності (хорологічності) та просторової континуальності (неперервності), то можна говорити про існування топонімічних територіальних систем (ТТС) для територій різного масштабу. ТТС України знаходилася в постійному динамічному русі, відчувала вплив багатьох народів, тому віддзеркалює сьогодні географію минулого. Звідси практична необхідність усебічного вивчення й дослідження ТТС засобами і методами географічної науки, зокрема, задля встановлення існуючих і виявлення прихованих взаємозв’язків як між їхніми компонентами – топонімами одне з одним, так і їх взаємодії з оточуючими територіальними системами інших категорій. Так формується поняття про топонімічну геоінформацію – специфічний географічний інформаційний ресурс, що при науковому його вивченні здатний найширше розкрити культурологічні, етнографічні, краєзнавчі аспекти цієї сфери суспільного життя народу, а отже, значно розширити уявлення про образ населеної ним території.

Процес розвитку топонімічних досліджень в Україні має власну історію. Зокрема, найширшого розвитку топонімічні дослідження отримали з сер. ХХ ст., хоч перші спроби осмислення накопиченого топонімічного матеріалу сягають ще античних часів. Наукових рис топоніміка набула завдяки таким видатним географам, як Л.С. Берг, В.П. Семенов-Тян-Шанський, П.А. Тутковський та ін. Серед класиків сучасної української топоніміки слід назвати С.Д. Бабишіна, Ю.О. Карпенка, Є.С. Отіна, О.С. Стрижака, К.К. Цілуйка, Є.М. Черняхівську, М.Т. Янко тощо. Заслуговують уваги праці, що останнім часом виконані Р.Р. Абкадировим, Л.Л. Василюк, Л.І. Зеленською, Н.Б. Тарановою тощо. Також дослідженням топонімії України займалися й російські та білоруські дослідники – фундатори сучасної топоніміки В.А. Жучкевич, Е.М. Мурзаєв, В.А. Ніконов, Є.М. Поспєлов, В. Ташицький тощо. Отже, вивчення топонімічної системи України має вже досить багатий досвід. Втім, аналіз існуючих визначень терміну “топоніміка” та супутніх йому (“топонімія”, “топонім” та ін.) показує, що існують відмінності у його розумінні    різними авторами. Нами надано власного тлумачення терміну “топоніміка” у загальному, причинному та цільовому аспектах (табл. 1).

Таблиця 1

Авторське тлумачення терміну “топоніміка”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різні галузі топоніміки України відрізняються ступенем своєї розробленості. Поряд з такими широко розробленими галузями, як гідроніміка (вивчає географічні назви об’єктів гідрографічної мережі), ойконіміка (назви населених пунктів), в меншій ступені ороніміка (назви орографічних об’єктів), є такі, яким у вітчизняній науковій бібліографії майже не приділяється уваги – хороніміка (досліджує назви територій), дромоніміка (назви шляхів сполучень) та інші. Також існують категорії географічних об’єктів, які взагалі не охоплені топонімічними дослідженнями та не виділяються серед галузей топоніміки, але обіймають чільне місце в сукупності географічних назв України. Для таких об’єктів пропонується виділяти наступні галузі у складі топоніміки: гідроороніміка – досліджує назви географічних об’єктів, розташованих та утворюваних на межі літо- та гідросфери (півострови, миси, коси, острови), геостратоніміка – досліджує утворення і принципи присвоєння назв геологічних верств (стратонів), порід, мінералів тощо, екотопоніміка – назви природоохоронних об’єктів, ділянок природної рослинності тощо.

В топоніміці склалася низка наукових методів обробки інформації. З огляду на динаміку географо-топонімічних досліджень та з урахуванням відносно молодого віку топоніміки як наукового напряму, можна згрупувати усі методи за часом їх виникнення у три великі групи: традиційні – історичні, лінгвістичні, польові, описові методи; нові – географічні і картографічні, порівняно-історичні, кількісні; найновіші – математичні, статистичні, моделювання, теорії інформації, засоби ГІС-технологій. Найсуттєвішими для виявлення прихованої інформації, що зберігають в собі окремі топоніми та ТТС, є географічні методи взагалі й картографічні зокрема.

Якісні та кількісні аспекти розвитку теорії і практики топонімо-географічних досліджень в цілому та окремих тематичних розділів віддзеркалюють відповідні публікації у наукових періодичних географічних виданнях за період 1991–2005 рр., наукометричний аналіз яких здійснений автором. Аналіз показав велику ступінь регіональності таких досліджень, майже повну відсутність узагальнюючих теоретико-методологічних публікацій та цілісного уявлення про топонімічну систему, “топонімічний ресурс” України в широкому розумінні. Перед топонімікою України стоїть низка проблем і завдань, у вирішенні яких великий внесок має вкласти саме конструктивна географія. Зокрема, в Україні накопичений величезний за обсягом топонімічний матеріал, але переважно регіонального та локального характеру, застаріла  концептуальна база; відсутній систематичний моніторинг топонімічної системи країни; низька ступінь застосування сучасних інформаційних технологій та методів досліджень; необхідність складення узагальнюючих та водночас максимально  детальних та  інформативних топонімічних карт; здійснення на підставі цього топонімічного районування України – виділення самобутніх топонімічних регіонів та їхній детальний географічний опис тощо. Вказані наукові завдання є необхідною ланкою для здійснення цілісного топонімо-географічного вивчення і характеристики території України.

У другому розділі “Методичні основи етапу обробки топонімічної інформації” розроблено методику збирання й зберігання топонімічної інформації для цілей подальшого комплексного географічного дослідження та аналізу ТТС (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1   Змістовно-логічна модель етапу збирання й зберігання топонімічної інформації

 

На етапі збирання та обробки топонімічної інформації визначаються принципи та методологічні прийоми формування переліку топонімів, що підлягають аналізу, територіальний рівень, засоби і методи досліджень. Мета етапу – визначити критерії відбору топонімічної інформації, забезпечити необхідний її обсяг й повноту, означити методику й джерела географічних назв. Виходячи з мети та завдань дослідження, до процесу збирання інформації сформульовані вимоги:

а) відбір та формування переліку топонімів, репрезентативного щодо всієї ТТС України (загальнодержавний рівень) за характеристиками, різновидами, обсягом генетичних й видових категорій топонімів тощо;

б) забезпечення необхідного обсягу топонімічної інформації, її надійності й достовірності, повноти характеристик окремих топонімів для подальшого комплексного географічного аналізу та картографування як на загальнодержавному рівні дослідження, так і території Дніпропетровської області як прикладу регіонального рівня топонімо-географічного дослідження;

в) досягнення визначеності інформації – забезпечення в повному обсязі фактами й даними про кожен окремий топонім, що внесений до розгляду.

Оскільки за мету поставлено створення масиву топонімічної інформації території країни, який би максимально повно охоплював усі можливі групи топонімів, визначено перелік цих груп – виділені 6 груп топонімів, які номінують як природні, так й антропогенні об'єкти – це гідроніми, ороніми, гідроороніми, геостратоніми, екотопоніми, ойконіми. Дослідженням охоплена загальнодержавна ТТС, що розуміється як система географічних назв, що склалася в межах держави протягом історичного її розвитку на підставі етнічного, лінгвістичного чинників, під впливом певних господарсько-культурних типів опанування простором та їх трансформування в часі та є відомими широкому колу громадян, вживаних в загальному спілкуванні, визначених до обов'язкового засвоєння навчальними програмами середніх та вищих навчальних закладів і таких, що в загальному вимірі репрезентують топонімію держави. Її невід’ємною складовою є регіональні ТТС – такі, що складають систему географічних назв певної обмеженої територіальної одиниці порівняно невеликої площі (адміністративної або природної), яким притаманні певні спільні риси утворення, поширення, вжитку тощо.

За джерела топонімів для забезпечення дослідження обрані картографічні та письмові документи. Це насамперед 14 загальногеографічних та фізичних карт України, що відібрані за критеріями наукового призначення, масштабного ряду (від 1:750 000 до 1:4 500 000), видавництвом, роками видання тощо; а також окремі тематичні карти, що проаналізовані за вмістом топонімів окремих категорій, топонімічною завантаженістю. В результаті складені алфавітні покажчики по окремих категоріях об'єктів номінації як зведені списки по всіх аналізованих картографічних виданнях. За топонімічними словниками визначається семантика географічної назви, варіанти тлумачення походження топоніму різними авторами, в т.ч. колишніх та синонімічних назв. Це є особливо важливим завданням на шляху подальшої систематизації, класифікації й картографування ТТС. Головна вимога при цьому – забезпечення найповнішої інформації, яка надає відомості про умови формування топоніма, його зумовленість певним середовищем. З метою зберігання та подальшої обробки топонімічної інформації обрано методику збереження топонімічної інформації засобами інформаційних банків та баз даних. Топонімічна база даних (ТБД) розуміється як сукупність топонімів і їхніх класифікаційних характеристик, що має єдину ідею створення, систематизації і зберігання, певний системний спосіб подання і цілісний характер інформації, означений територіальний рівень, і яка створена за єдиною програмою, що забезпечує легкість її використання як в наукових, так і в освітньо-пізнавальних цілях та передбачає практичну можливість її оновлення й поповнення. Крім того, ТБД надають широких можливостей для швидкого й якісного будування карт в електронному вигляді, здійснення математико-статистичної обробки інформації, забезпечення цілісності та безпечності зберігання даних тощо. Для цілей комплексного конструктивно-географічного вивчення території України та розробки методики складення топонімічних карт створений банк даних “Топонімія України”. Структурно він складається з шести баз даних (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Концепція структури ТБД “Топонімія України”

Розроблений банк даних “Топонімія України” включає 2311 географічних назв, окремі ТБД уміщують топонімів та інформацію про них: “Гідроніми” – 544 назви (23,6% всіх топонімів), “Ороніми” – 138 назв (6,0%), “Гідроороніми” – 55 (2,4%), “Геостратоніми” – 175 (7,6 %), “Екотопоніми” – 54 (2,3%), “Ойконіми (полісоніми)” – 1345 (58,1 %). Всі уміщені до банку даних топоніми відібрані за критерієм повноти відображення загальнодержавної ТТС. У подальшому здійснюється класифікація топонімів кожної БД за семантичними, категорійними, територіальними ознаками.

Створені ТБД мають реляційне представлення (таблиці Microsoft Excel, Microsoft Access), що дозволяє системно зберігати географічну інформацію по кожному окремому топоніму, чим забезпечено цілісність, інтегративність даних та їх придатність до рішення прикладних задач, зокрема, створення картографічного продукту.

Первинна обробка топонімічного матеріалу представляється класифікаціями топонімів за географічними ознаками – за територіальними одиницями, категоріями номінованих об’єктів, семантикою (змістовним сенсом назви), кількісним розподілом. Так, щодо окремих категорій топонімів застосована різна система територіальної прив’язки: гідроніми – до річкових басейнів, ороніми – до геоморфологічних районів, екотопоніми – до схеми фізико-географічного районування, ойконіми, а також і всі топоніми банку даних – до системи адміністративно-територіального поділу (АТП) України (рис. 3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Кількість топонімів, уміщених до банку даних “Топонімія України”

Топоніми кожної ТБД класифіковані за семантичним принципом. На підставі цього розроблена узагальнююча семантична класифікація топонімів України із 3 категорій, 12 семантичних груп та 31 підгрупи. Це дозволяє зробити висновок, що в утворенні всієї ТТС України беруть участь дві групи чинників – природні (фізико-географічні), та суспільні (етно-соціальні). За підсумком аналізу регіональних ТТС сформульовані рекомендації для номінації окремих об’єктів, що створюватимуться в майбутньому (об’єкти ПЗФ), потребуватимуть своєї номінації (стратони) тощо.

Отже, топоніми території України доволі різноманітні за генезисом, віком, типом утворення тощо; топонімія України являє собою цілісну географічну систему, оскільки: а) є сукупністю складових елементів – окремих географічних назв, що певним чином взаємодіють одне з одним; б) взаємодіє з оточуючим її середовищем територіально і функціонально; в) підпорядковується парадигмам та методологічним засадам географічної науки тощо.

У третьому розділі “Методика і засоби праксеологічного втілення топонімічної інформації території України” обґрунтовується концепція практичного застосування результатів топонімічних географічних досліджень, зокрема, складення топонімічних карт (ТК); методи картографічної й статистичної обробки топонімічної інформації; висвітлюється методика застосування графоаналітичних прийомів та математичної статистики для вивчення взаємозв’язків у ТТС України; окреслені методичні положення створення топонімічних інформаційних систем (ТІС).

Системний підхід до вивчення топонімії певної території неодмінно передбачає широке застосування карт як інструмента просторово-часового аналізу. Досить низького ступеня розробленості в топоніміці є методи картографічних досліджень, прийоми графічного, графоаналітичного, математичного аналізу. Сучасний підхід до методів та способів топонімічного картографування повинен базуватися на останніх тенденціях розвитку географічної науки, новітніх методах картографування, методів обробки вихідної інформації тощо.

Під топонімічною картою (ТК) розуміється тематичний картографічний твір, що відбиває ТТС, які об’єктивно склалися на тій чи іншій території внаслідок історичного процесу розвитку суспільства і його взаємодії з оточуючим геопростором, містить різнобічну характеристику топонімів, особливостей їх утворення, розповсюдження топонімічних структур регіону в тісному зв’язку з географічним середовищем та етно-господарським складом населення. ТК можуть бути класифіковані за змістом (топонімо-інвентаризаційні, лінгвістичні топонімічні, класифікаційні, хронологічні); призначенням (навчальні, науково-довідкові, культурно-просвітницькі, туристські); територіальним охопленням (земної кулі; суходолу й окремих материків, в т.ч. державні, регіональні, локальні; Світового океану та його частин) та іншими ознаками. Особливою ознакою для класифікації ТК є ступінь узагальнення уміщеної інформації, згідно якої всі ТК можна поділяти на аналітичні, комплексні та синтетичні (табл. 2). Логічний шлях створення ТК будь-якої території передбачає послідовний перехід від карт аналітичних через карти комплексні до карт синтетичних (рис. 4).

Таблиця 2

Класифікація ТК за ступенем узагальнення вміщуваної інформації

ТК та їх приклади                                                                          Змістовна характеристика та призначення                       Ступінь поширення та розробленість методології

Аналітичні (атомарні)

ü                  (рис. 5)            вміщують неузагальнені топонімічні показники;

відбивають дійсне розташування конкретних топонімів або топонімічних явищ (суфіксів, географічних термінів тощо) на місцевості                                                                       найбільш поширений тип ТК через легкість виявлення аналітичних топонімічних даних та простотою їх картографічного втілення

Синтетичні (карти-висновки)

ü                  (рис. 6)            характеризують топонімічне явище як єдине ціле на підґрунті сумісного використання низки показників, залучення методів і даних інших наук;

ü                  містять узагальнені топонімічні показники;

ü                  є результатом певних угрупувань окремих складових ТТС, складаються за результатами таксономії, синтезу даних (карти топонімічного районування, топонімічної вивченості території);

призначення – надати цілісної, інтегральної характеристики топонімам та ТТС.          не отримали широкого розвитку через низьку ступінь  розробленості   методології самого картографування топонімічних явищ; власне процес побудови таких карт потребує складних механізмів виконання синтезу геоінформації, оперування детальними топонімічними даними, залучення сучасних теоретичних і технологічних методів й способів досліджень, розвинутих в картографії

Комплексні

(рис. 7)          створюються для всебічної характеристики топонімії певної території – одночасно відбивають декілька топонімічних явищ, кожне в своїх, неузагальнених показниках, але з урахуванням взаємних зв'язків                       практично відсутні через відсутність розробленої методології укладання, подання топонімічної інформації в         комплексному, узагальненому вигляді

 

 

Прийоми аналізу географічної інформації – графічні, графоаналітичні, математико-картографічного моделювання – практично не  застосовуються в цілях  топоніміки. Згідно із завданням дослідження для аналізу ТТС України застосовані морфометричні характеристики щільності топонімів різних категорій, під якими розуміються ступінь насиченості території топонімами; виражаються через відношення загальної кількості топонімів до: а) займаної ними площі, або б) кількості населення території. Вперше запропонували дані показники А.Н. Казаков (1949) та Ю.Г. Вилєжнев (1965) в якості таких, що характеризують освоєність території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4. Концептуальна схема методики створення ТК різного ступеня узагальнення інформації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5. Кількість та щільність річкових гідронімів (потамонімів) по головних

річкових басейнах України (приклад аналітичної топонімічної карти)

 

 

 

Щільність

гідронімів, од./10 тис.км2

Кількісне переважання категорій

гідронімів

річкові

нерічкові

суходільні

морські

Кількість гідронімів, од.

велика (>50)

невелика (<50)

Висока

(>10)

 

 

 

––

Низька

(<10)

 

 

––

 

 

 

Рис. 6. Угрупування річкових басейнів України за основними кількісно-морфометричними

характеристиками гідронімів (приклад синтетичної топонімічної карти та легенди до неї)

З метою встановлення кількісних закономірностей топонімічних явищ та їх динаміки в просторі й часі, виявлення існуючих взаємозв’язків між ТТС та іншими, оточуючими їх складовими геопростору, є необхідним застосування картографічних прийомів математично-статистичного аналізу тощо. Результатом цього є створення синтетичних топонімічних карт. В роботі виконано розрахунки щільності топонімів усіх складених ТБД за різними схемами територіального поділу. Узагальнюючий аналіз дозволив виділити 5 груп регіонів України (табл. 3).

Таблиця 3

Групування регіонів України за щільністю топонімів

Щільність топонімів           За площею території,

од./10 тис. км2            За кількістю населення,

од./млн. осіб

найвища         66,9 – 93,0:– Донецька, А.Р. Крим (з м. Севастополь), Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська     68,2 – 82,1:  Луганська, Херсонська,

Закарпатська, Івано-Франківська,

А.Р. Крим (з м. Севастополь)

висока 37,26 – 66,7: Тернопільська, Чернівецька, Херсонська, Харківська, Луганська   57,8 – 67,2:  Волинська, Житомирська,

Чернігівська, Сумська, Кіровоградська

середня        31,6 – 37,0: Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Київська (з м. Київ)    49,0 – 56,1:  Львівська, Тернопільська,      Хмельницька, Одеська, Донецька

низька 28,0 – 31,5: Житомирська, Вінницька,

Черкаська, Кіровоградська, Сумська            45,3 – 48,0:  Рівненська,  Чернівецька, 

Вінницька, Черкаська, Миколаївська

найнижча      23,5 – 23,4: Рівненська, Хмельницька,

Чернігівська, Полтавська, Миколаївська                          22,5 – 44,6:  Київська (з м. Київ), Полтавська,  Харківська, Дніпропетровська, Запорізька

 

Топоніми можуть розглядатися як статистичні сукупності, оскільки мають масовий характер поширення і утворюють якісно однорідні множини. Для з’ясування чинників, що впливають на формування ТТС оронімів України, розраховано 100 коефіцієнтів кореляції – рангової за системою одиниць геоморфологічного районування, та парної – за одиницями АТП. В результаті визначено, що головні чинники формування ТТС оронімів – це ступінь розчленування рельєфу і щільність заселення території населенням, що можливо пояснити саме ступенем освоєності території, наявністю взємозалежностей між системами топонімів та розселення населення тощо.

Для подальших топонімічних досліджень як у теоретичному, так і в практичному напрямах, здається перспективним залучення коефіцієнтів кореляції з метою вивчення як усієї сукупності топонімів певної території, так і окремих семантичних категорій та топонімічних груп, в т.ч. для дослідження ТТС за просторово-часовими зрізами, що дозволить математичним шляхом визначити зумовленість топонімії України. Також можливе залучення прийомів теорії апроксимації, що потребує застосування швидкодіючих ЕОМ тощо.

На підставі інформації складеного топонімічного банку даних, розрахованих показників і характеристик ТТС, в роботі розроблено і реалізовано методику укладання серії комплексних топонімічних карт “Топонімія України” за кожною окремою ТБД в базовому масштабі 1:2 500 000 (фрагмент такої карти наведений на рис. 7). Розробка серії ґрунтується на системному підході до процесу картографування. Для карт визначено цільове призначення, програми і вимоги. За призначенням карти серії є науково-довідковими, покликані слугувати детальним джерелом відомостей про ТТС України загальнодержавного рівня, систематизувати та унаочнити топонімічну інформацію, кількісні та якісні топонімічні характеристики; призначені для отримання детальної, науково достовірної інформації з топонімії того чи іншого регіону України. Згідно цього вони виконують інформаційно-пізнавальну, систематизуючу, популяризаційну, самоосвітницьку, дидактичну, комунікативну функції. Для всіх карт серії обґрунтовані питання кількісної і якісної генералізації як вихідної, так і картографованої топонімічної інформації. Основними способами зображення при цьому постають значковий, підписів, картограм, структурних картодіаграм, кількісного фону, ареалів. Застосовані елементи дизайну, що доступні в програмному продукті векторної графіки CorelDRAW 12, за допомогою якого і створювалися карти серії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7. Фрагмент комплексної ТК “Гідроніми України – назви річок (потамоніми)”

та легенда до неї (приклад із серії ТК “Топонімія України”)

Сучасне географічне дослідження не уявляється без застосування геоінформаційних систем (ГІС) або окремих їх технологій. Із застосуванням методів ГІС-технологій в дисертаційній роботі розроблені три топонімічні інформаційні системи (ТІС) як загальнодержавного (Україна), так і регіонального (Дніпропетровська область) рівня.

ТІС “Сучасні та попередні назви міст України” створена за допомогою Macromedia FLASH MX 6.0. Робочий файл може бути представлений у вигляді  файлу EXE або HTML. Програма дозволяє отримати докладну топонімічну інформацію про всі 454 міста України – історію перейменування, час існування тієї чи іншої назви, утворення самого міста, семантичне значення ойконіму тощо.

ТІС “Гідроніми України” побудована за допомогою пакету Microsoft Visual FoxPro 6.0 і являє собою пошукову систему про 241 річковий гідронім України. Програма дозволяє здійснювати багаторівневий пошук – по запиту користувачем певного гідроніму, регіону, семантичної категорії, місця витоку чи гирла номінованого об’єкту на екрані комп’ютера з’являється карта з виділеним об’єктом пошуку.

В якості прикладу регіональної ТІС виступає “Банк топонімічної інформації Дніпропетровської області”, який розроблений в середовищі Microsoft Access та уміщує інформацію по 2775 топонімам території області за 40 категоріями  географічних об’єктів. Пошук топонімічної інформації багаторівневий, може виконуватися як по окремо, так і в будь-якій варіації умов запиту – за назвою географічного об’єкту, одиницями АТП області, видом (категорією) топоніма, номенклатурою листа топографічної карти масштабу 1:200 000, семантичними категоріями, лінгвістичними групами, морфологічною належністю.

Складені ТІС здатні знайти широкого використання перш за все у навчальному процесі середньої загальноосвітньої школи, інших освітніх програмах, може використовуватися як самостійна інформаційна програма, слугувати основою для подальших розробок ТІС як інших категорій топонімів, так і узагальнюючої по Україні.

У четвертому розділі “Синтетичні просторові характеристики топонімічної системи України” обґрунтовуються узагальнюючі характеристики ТТС – топонімічне районування та топонімічна репрезентативність, що пропонуються в якості показників ступеню забезпеченості, подібності ТТС, їхньої насиченості топонімами.

Топонімічне районування являє найвищий ступень узагальнення топонімічної інформації і є одним з видів комплексного суспільно-географічного районування; в його основі закладено виявлення об’єктивно існуючих у суспільно-географічному середовищі територіальних топонімічних одиниць. Сучасними науковими дослідженнями питання загального топонімічного районування України не охоплене. Головним чинником топонімічної диференціації України є топонімічна дискретність – найважливіша властивість території та всіх утворюючих її топонімічних комплексів, сутність якої – в неоднорідності топонімії у мовному відношенні, впливі географічного середовища та історії формування ТТС.

В роботі на підґрунті комплексного аналізу наукових засад методу районування та з урахуванням отриманих результатів за темою дослідження пропонуються принципи і методи здійснення топонімічного районування України (табл. 4).

В роботі запропонована схема топонімічного районування України, побудована за методом єдиної території. Схема відбиває узагальнені межі територіальних систем окремих категорій топонімів, за якими побудований банк даних “Топонімія України” і за якими проводилося дослідження, тобто, райони виділені як узагальнюючі та опосередковані тих систем районування, за якими розглянуті топоніми та їх ТТС (гідрологічного, геоморфологічного, фізико-географічного, в меншій мірі – адміністративно-територіального).

Таблиця 4

Методологічні засади здійснення топонімічного районування території України

Принципи  топонімічного  районування

Методи   топонімічного  районування

1) об’єктивності – виділення об’єктивно існуючих топонімічних територіальних комплексів, що сформувалися під впливом географічного середовища;

2) відносної однорідності – будь-яка таксономічна територіальна одиниця у топонімічному змісті умовно розглядається як  відносно однорідна;

3) комплексності –  дослідження   топонімів усіх категорій і семантичних груп в  сукупності, без обмежень; а також із дотриманням принципу діахронічного й синхронічного вивчення топонімії території;

4) територіальної спільності  – топонімічні райони нижчого таксономічного рангу повинні утворювати географічну цілісність, бути генетично однорідними й неподільними.

а) провідного фактора – за умовою вивчення топонімії суцільним шляхом певного масштабу є можливим встановити провідні чинники (фактори), що обумовлюють формування топонімії території країни;

б) єдиної території – шляхом накладання районування за окремими компонентами топонімічної системи – гідрологічному, фізико-географічному, геоморфологічному, адміністративно-територіальному тощо; метод дозволяє виділити ядра топонімічних районів, а межі між ними – до встановлення топонімічної типології;

в) морфометричного топонімічного районування –       дозволяє виявити регіони країни за ступенем топонімічної насиченості, кількісного співвідношення топонімів тощо;

г) семантичного районування – виділення однорідних топонімічних районів за смисловим (семантичним)       значенням географічних назв як по окремих категоріях топонімів, так й за їх сукупністю.

 

Виділені дев’ять топонімічних районів (Карпатський, Подільський, Волинський, Поліський, Центрально-Придніпровський, Придніпровський, Донсько-Слобідський, Причорноморсько-Приазовський, Кримський) не є однорідними у своєму складі; в подальших наукових дослідженнях можливо виділити топонімічні підрайони, області, локальні топонімічні ареали, що склалися за окремими відмінними ознаками. Дрібність виділення контурів схеми топонімічного районування залежить від масштабу розгляду як топонімів по-окремо, так і їхніх територіальних статистичних сукупностей. Здійснення комплексного топонімічного районування України можливе в якості узагальнюючого по всіх виділених методах.

Для дослідження ТТС може бути застосоване поняття топонімічної репрезентативності, під яким пропонується розуміти: а) ступінь подібності певної регіональної ТТС до загальнодержавної; б) ступінь насиченості та різноманітності, “характерності” ТТС. Для кількісного (математичного) визначення репрезентативності можливо застосовувати декілька прийомів, а саме – за абсолютними та відносними показниками, коефіцієнтами, умовними балами. В якості прикладу в роботі здійснена спроба визначити репрезентативність гідронімічних ТТС, що сформувалися в межах головних річкових басейнів країни, за формулою:

  ,

де SТt – загальна кількість гідронімів регіональної ТТС; TТt – кількість топонімів загальної гідронімічної ТТС; St – площа регіональної ТТС; Stt – площа загальної ТТС.

Розрахунок відносного показника топонімічної репрезентативності для окремих річкових басейнів показав, що найбільш подібною до загальнодержавної та відмінною від неї є гідронімічні системи басейнів Дону та Вісли відповідно (їхні частини, що в межах України представлені басейнами Сіверського Дінця й Західного Бугу).

Подальші ґрунтовні теоретичні розробки такої синтетичної характеристики, як топонімічна репрезентативність ТТС, є перспективними з точки зору складення узагальнюючого топонімічного районування України.

ВИСНОВКИ

1. Теоретико-методологічні засади конструктивно-географічного дослідження ТТС України ґрунтуються на розумінні топоніміки як наскрізної географічної науки, яка взаємодіє з усією родиною географічних наук. Топоніміка являє собою галузь знання, яка займається вивченням походження, розвитку, сучасного стану, смислового значення географічних назв (топонімів), дослідженням їх системності, моделей, структури, ареалів поширення та умов (природних і соціальних) виникнення. Топоніміка головним об’єктом дослідження має окремі топонімі та утворювані ними топонімічні територіальні системи (ТТС) – системи географічних назв, що склалися в межах території протягом історичного її розвитку на підставі етнічного, лінгвістичного чинників, під впливом певних господарсько-культурних типів опанування простором та їх трансформування в часі, що є відомими широкому колу громадян, вживаних в загальному спілкуванні, визначених до обов'язкового засвоєння навчальними програмами середніх та вищих навчальних закладів і таких, що в загальному вимірі репрезентують топонімію держави. Пропонується доповнення до структури топоніміки у вигляді двох розділів (геостратоніміка та екотопоніміка) та одного підрозділу (гідроороніміка) тощо.

2. Методологічно поглиблено методику наукометричного аналізу періодичних географічних джерел, згідно якої уся топонімічна інформація за обсягом та змістом публікацій згрупована у шість блоків (повнотекстові статті спеціалізованого топонімічного змісту; депоновані статті та публікації тезисного характеру; рецензії та відгуки на наукові топонімічні видання; окремі замітки про роботу топонімічних конференцій, спеціальних топонімічних рад і груп; замітки про походження певного окремого топоніма; статті та інші види публікацій нетопонімічного змісту із топонімічними елементами змісту). Інформацію пропонується представляти у вигляді оціночної матриці. Наукометричний аналіз публікацій восьми періодичних географічних видань (“Український географічний журнал”, “Географія та основи економіки в школі”, “Краєзнавство. Географія. Туризм”, “Вестник Московского университета – серия 5 География”, “Известия Российской академии наук – серия географическая”, “География и природные ресурсы”, “Геодезия и картография”, “География в школе”) за 1991–2005 рр. показав їхню велику ступінь регіональності та майже повну відсутність узагальнюючих теоретико-методологічних публікацій, відсутність цілісного уявлення про ТТС, що складає своєрідний інформаційно-географічний (“топонімічний”) ресурс України в широкому розумінні.

3. Топоніми у просторі утворюють суцільний шар, що є частиною суспільно-географічного середовища, і водночас, кожен окремий носій топонімічної інформації є самобутнім й територіально визначеним. Доведена наявність ТТС, які утворюються в межах природних та антропогенних територіальних комплексів – певні категорії топонімів мають територіально-просторову прив’язку до систем природного (геоморфологічного, фізико-географічного, річково-басейнового) та “штучного” (адміністративного) районування; звідси поняття топонімів “природних” та “суспільних”. Отже, взаємодія топоніміки і географії ґрунтується на концепції притаманності топонімам та утворюваним ними системам властивостей хорологічності та просторової континуальності, звідки витікає поняття топонімічної карти як тематичного картографічного твору, що відбиває ТТС, які об’єктивно склалися на тій чи іншій території.

4. Запропонована концепція комплексного топонімічного вивчення території України включає в себе методологічні засади збирання, обробки, систематизації і картографування топонімічної інформації засобами ГІС-технологій, визначення класифікаційних ознак та особливостей генералізації топонімічної інформації. Змістовно-логічна модель збирання й зберігання топонімічної інформації передбачає використання різноманітних картографічних, довідкових, літературних наукових джерел, її зберігання і обробку засобами банків і баз даних та створення на їх основі топонімічного продукту – топонімічних карт, інформаційно-довідкових систем тощо. Дану концепцію реалізовано через створені топонімічні банки даних “Топонімія України” (базовий масштаб 1:2 500 000) та “Банк топонімічної інформації Дніпропетровської області” (масштаб 1:200 000), що в сумі нараховують більше 5 000 географічних назв – топонімів.

5. Комплексний підхід до завдання класифікації топонімів банку даних “Топонімія України”, здійснений за географічним принципом, дозволив визначити наявні територіальні відміни у просторовому та якісному розподілі топонімічної інформації. Категорійна класифікація топонімів території України включає назви населених пунктів – полісоніми, гідрографічних об’єктів – гідроніми, форм рельєфу – ороніми, геологічних верств – геостратоніми, об’єктів взаємодії літо- і гідросфери – гідроороніми, назв об’єктів ПЗФ – екотопоніми. За семантичним принципом виділені 3 категорії, 12 семантичних груп та 31 підгрупа топонімів. Територіальна диференціація топонімів України, їхні кількісно-якісні ознаки є головним критерієм для побудови тематичних ТК. За принципами системного картографування розроблена серія ТК у базовому масштабі 1:2 500 000, що уміщують аналітичну, комплексну та синтетичну топонімічну інформацію території країни, що відбита на картах у вигляді системи спеціально розроблених умовних позначень. Сучасні напрями розвитку географії зумовлюють необхідність залучення до цілей і завдань географо-топонімічних досліджень новітніх геоінформаційних технологій, засобами яких розроблено і практично реалізовано три версії ТІС загальнодержавного та регіонального рівнів.

6. Географічними методами доведено наявність взаємозв’язків різного ступеня прояву між ТТС України та географічними системами іншого генезису. Так, застосування прийомів математичної статистики (кореляційного аналізу) для вивчення взаємозв'язків у ТТС підтвердило, що існують прямі залежності між кількісно-морфометричними топонімічними показниками та характеристиками середовища їх виникнення (між густотою розчленування рельєфу території та показником кількості і щільності топонімів; густотою річкової мережі і семантичним різноманіттям річкових назв; станом і характером збереженості ландшафтних комплексів, щільністю населення та кількістю і щільністю екотопонімів тощо).

7. Розрахунок морфометричних, а також синтетичних просторових топонімічних характеристик, дозволив виділити п’ять груп регіонів країни за показниками густоти топонімів. Доведена притаманність ТТС України топонімічної дискретності, звідси сформульовані чотири принципи здійснення топонімічного районування – об’єктивності, відносної однорідності, комплексності, територіальної спільності. Виходячи із цих принципів, пропонуються чотири методи проведення топонімічного районування – провідного фактору, морфометричного районування, семантичного районування, єдиної території. За останнім методом виділено дев’ять топонімічних районів території України, що містять різну кількість топонімів, відрізняються відмінною загальною щільністю топонімів, набором семантичних категорій тощо.

8. Запропонований синтетичний показник топонімічної репрезентативності території, який можливо виразити в певних кількісних одиницях (система бальної оцінки тощо). В роботі апробована методика визначення типологічної репрезентативності ТТС головних річкових басейнів України на підґрунті кількісно-категорійного та семантичного співвідношення топонімів БД “Гідроніми України”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті  у  наукових  виданнях

1.                Афанасьєв О.Є. База даних “Ороніми України”: методика створення і представлення // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Геологія. Географія. – 2003. – Вип.5.– С. 118–124.

2.                Зеленська Л.І., Афанасьєв О.Є., Агеєв Ю.О. Топонімічні карти: наукові підходи до розробки змісту // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Геологія. Географія. – 2004. – Вип.6.– С. 52–59. (особистий внесок автора – обґрунтування виділення категорій топонімічних карт за ступенем узагальнення інформації, методика укладання ТБД).

3.                Афанасьєв О.Є. Морфометричні топонімічні показники: поняття і приклад картографування // Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. – К.: Інститут передових технологій, 2005. – Вип. 5. – С. 6–10.

4.                Афанасьєв О.Є. Методика укладання топонімічного банку даних “Топонімія України” та топонімічного районування // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Геологія. Географія. – 2005. – Вип.9. – С. 91–96.

5.                Афанасьєв О.Є. Напрями топонімічних досліджень міст України // Національне картографування: стан, проблеми та перспективи. – К.: ДНВП “Картографія”, 2005. – Вип. 2. – С. 42–48.

6.                Афанасьєв О.Є. Топонімія геологічних стратонів: термінологія, завдання, приклади // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. – №19 (264). – С. 8–10.

7.                Афанасьєв О.Є. Висвітлення питань взаємовідносин топоніміки і картографії в сучасній науковій літературі // Модернізація і реформування середньої, вищої і післядипломної географічної та картографічної освіти в країнах СНД: досвід, проблеми, перспективи. – Вінниця: Антекс-У ЛТД, 2003. – С. 341–345.

8.                Розробка і створення серії топонімічних карт до Національного атласу України: Звіт про НДР (заключний). – д/б 2-008-02. Номер держреєстрації – 0102U004413. Рукоп. / Л.І. Зеленська, О.Є. Афанасьєв, Ю.О. Агєєв, С.В. Козинець. – Д.: ДНУ, 2004. – 114 с. (особистий внесок автора – аналіз досвіду створення ТК в  світі та в Україні, методологія створення топонімічного банку даних, добір, систематизація й обробка інформації по окремих категоріях топонімів (гідроніми, ороніми, геостратоніми, екотопоніми, ойконіми), семантична класифікація топонімів, укладання ТК, визначення принципів і методів топонімічного районування).

Тези   доповідей

9.                 Афанасьєв О.Є. Актуальність питань топонімо-картографічних досліджень // Географічна наука і освіта в Україні. – К.: ВГЛ “Обрії”, 2003. – С. 88–90.

10.            Афанасьєв О.Є. Відбиття структури охоронних ландшафтів у назвах заповідників і національних парків України // Проблеми природокористування, сталого розвитку і техногенної безпеки регіонів. – Д.: ІППЕ, 2003. – С. 314–315.

11.            Афанасьєв О., Перова Н. Застосування топонімічних карт при вивченні шкільного курсу “Географія материків та океанів” (на прикладі розділу “Африки”) // Молоді науковці – географічній науці. – К.: ВГЛ “Обрії”, 2004. – С. 99–100. (особистий внесок автора – розробка методологічної основи створення та впровадження у навчальний процес тематичної топонімічної карти).

12.            Афанасьєв О.Є. Кількість та щільність річкових топонімів України // Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень. – Д.: ВКФ “Оксамит-Текс”, 2004. – С. 26–27.

13.            Афанасьєв О.Є. Географічні назви – топоніми на туристичних картах // Образованность и духовность молодёжи как основа устойчивого развития туристской индустрии в Украине. – Донецк: ДИТБ, 2005. – С. 7–9.

14.            Афанасьєв О.Є. Поняття топоніміки і топонімічної карти в контексті топонімо-картографічних досліджень території України // Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 61–64.

15.            Афанасьев О.Е. Картографирование топонимических территориальных систем средствами ГИС-технологий // Рациональное природопользование: Школа-конференция молодых учёных с участием стран СНГ. – М.: Географический ф-т МГУ, 2005. – С. 33–37.

16.            Афанасьєв О.Є. Про методику визначення синтетичних просторових характеристик топонімічної системи України // Географія, екологія, геологія: перший досвід наукових досліджень. – Д.: Вид-во ДНУ, 2006. – С. 134–137.

А Н О Т А Ц І Я

Афанасьєв О. Є. Географічне дослідження топонімічної системи України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена розробці теоретичних і методичних засад здійснення комплексного географічного вивчення топонімії території України. У ній визначені вимоги до етапу збирання топонімічної інформації, методів зберігання інформації про загальнодержавні топонімічні територіальні системи як традиційними методами, так і засобами ГІС-технологій. В роботі обґрунтована концепція хорологічності й просторової континуальності топонімічної системи України, схема процесу комплексного топонімо-географічного дослідження території загальнодержавного й регіонального рівнів. Запропоновані концептуальні засади збирання, систематизації, зберігання і оновлення топонімічної інформації та її втілення на топонімічних картах. Виявлені територіальні топонімічні системи, які утворюються в межах природних та антропогенних територіальних комплексів, їх придатність до вивчення методами географічної науки. Поглиблено та розширено теорію топонімічного районування, виділені чинники топонімічної диференціації території держави. Створені топонімічні бази та банки даних території України, електронні топонімічні інформаційні системи.

Ключові слова: топонімічна територіальна система України,  географічне    вивчення топонімічних територіальних систем, топонімічна карта, топонімічний банк даних, кількість та щільність топонімів, топонімічне районування.

АННОТАЦИЯ

Афанасьев О.Е. Географическое исследование топонимической системы Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация посвящена разработке и обоснованию теоретических и методических основ осуществления комплексного географического изучения топонимии территории Украины. Робота представляет системный и научно обоснованный взгляд на процесс организации всех этапов комплексного географического подхода к изучению топонимических территориальных систем и практического воплощения результатов. В работе сформулировано понятие топонимических карт как специфической подсистемы тематических, отражающих топонимические территориальные системы как компонент общественно-географической геосистемы. Рассмотрены и практически реализованы методологические аспекты создания топонимического географического продукта общегосударственного уровня – созданы топонимические банки и базы данных, топонимические карты разной степени обобщения информации. Структура топонимики дополнена рядом новых дефиниций, даётся детальный анализ процесса развития топонимических и топонимо-географических исследований территории Украины. Сформулированы требования к процессу отбора топонимов на программном этапе, формированию топонимического банка и баз данных на территорию страны; обосновываются методологические и технические принципы их составления. Анализируются концептуальные основы разработки и создания аналитических, комплексных и синтетических топонимических карт. Предложена концептуальная схема методики построения топонимического банка данных “Топонимия Украины”. Характеризуется методика применения в топонимических исследованиях территории графических, графоаналитических приёмов анализа информации и математического моделирования. Для изучения топонимической системы Украины применяются морфометрические показатели плотности топонимов разных категорий. Выделены группы регионов страны по плотности топонимов. Практическая реализация методологических аспектов создания топонимических карт реализована в серии тематических карт “Топонимия Украины” в базовом масштабе 1:2 500 000. Карты разработаны на основе системного подхода. Средствами ГИС-технологий разработаны три топонимические информационно-поисковые системы. Рассмотрены вопросы синтетических характеристик топонимических территориальных систем. Предложены принципы и методы осуществления комплексного топонимического районирования Украины как возможного дальнейшего развития комплексных топонимо-географических исследований территории страны.

Ключевые слова: топонимическая территориальная система Украины, географическое изучение топонимических территориальных систем, топонимическая карта, топонимический банк данных, количество и плотность топонимов, топонимическое районирование.

 

ANNOTATION

Afanasyev O.Y. Geographical research of system of the toponym’s of Ukraine. – The Manuscript.

The dissertation for candidate science degree in Geography speciality 11.00.11 – The constructive geography and rational use of natural resources. – Kyiv National  University named after Taras Shevchenco,  Kyiv,  2006.

The thesis is dedicated to development of theoretical and methodical bases of carrying out of complex geographical learning of the toponymy of Ukraine. In a thesis the requirements to a stage of collection toponym's of the information, methods of a storage of information about national of the toponymical territorial systems both conventional methods, and resources a hybrid module are formulated. In operation are offered the concept of territoriality and space continuity toponym's of the system of Ukraine, process flow diagram complex toponymical of geographical research of territory of national and regional levels. The conceptual fundamentals of collection, systematization, storage both upgrade toponym's of the information and her representation on toponymical of the cards are offered. The availability territorial toponym's of systems is justified, which one are shaped in boundaries of natural and anthropogenesis territorial complexes, their fitness to learning by methods of a geographical science. Is detailed and the theory toponymical of zoning is extended, the factors of toponymical of differentiating of state territory are selected. As a result of researches the experimental operations on creation toponym's of bases and data banks of Ukraine are fulfilled, the technological scheme of creation electronic toponym's of intelligence systems is by practical consideration checked.

Key words: the toponymical territorial system of Ukraine, geographical learning toponym's of territorial systems, toponymical card, a toponymical data bank, amount and density toponym's, toponymical zoning.