РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для досліду було відібрано групу молодняку свиней, віком 1 місяць, вирощених в
умовах ВАТ “Колодянський бекон”, с. Колодянка Новоград-Волинського району
Житомирської області, розділених за принципом аналогів на чотири групи –
контрольну і три дослідні. Дослід проводився разом з співробітниками кафедри
годівлі с.-г. тварин технологічного факультету Державного агроекологічного
університету.
Першій дослідній групі до сухої речовини основного раціону додавали 3% суміші
алунітового борошна і каоліну, другій – 3% каоліну, третій групі – 3%
алунітового борошна (додаток А). Дослід тривав 7 місяців (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Схема досліду
Групи тварин
Кількість
тварин, гол.
Характеристика годівлі по періодах
порівняльний
30 діб
основний
176 діб
контрольна
ОР
ОР
1 дослідна
ОР
ОР + 3 % алунітового борошна та каоліну
2 дослідна
ОР
ОР + 3 % каоліну
3 дослідна
ОР
ОР + 3 % алунітового борошна
Примітка. ОР – основний раціон
Природні мінеральні добавки – алунітове борошно та каолін згодовувались в
суміші з комбікормом два рази на добу. Рівень і повноцінність годівлі, а також
збалансованість раціонів відповідала нормам і зоотехнічним вимогам.
Протягом досліду проводили періодичне зважування тварин, відбір проб крові на
початку та в кінці досліду (додаток Б), а в кінці досліду – контрольний забій.
Зразу ж після забою відбирали матеріал для досліджень.
Дослідження проводили впродовж 2002 – 2005 років на кафедрі анатомії і
гістології факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного
університету.
Вивчення гістологічних та гістохімічних змін в органах і тканинах свиней при
згодовуванні алунітового борошна та каоліну, окремо та в суміші, здійснювали на
матеріалі від 20 голів клінічно здорових тварин, з яких 5 голів – контрольна
група, 15 голів – яким згодовували кормові добавки.
Для гістологічного, гістохімічного та морфометричного досліджень відбирали
лімфатичні вузли порожньої кишки, селезінку, серце, легені, печінку, нирки,
найдовший м’яз спини. Всі відібрані органи після забою зважували. Шматочки
матеріалу фіксували в 10 – 12 % водному розчині нейтрального формаліну та
рідині Карнуа, з наступною заливкою в парафін по схемі, запропонованій Г.І.
Роскіним і Л.Б. Лєвінсоном [160].
Гістологічні зрізи, товщиною до 10 мкм, виготовляли на санному мікротомі МС-2.
Зрізи для гістохімічних досліджень виготовляли на заморожуючому мікротомі МЗ-2.
Товщина цих зрізів становила 20 мкм.
Для вивчення морфології клітин і тканин зрізи фарбували гематоксиліном і
еозином та за методом Ван-Гізон [55, 119, 159].
Виявлення нуклеїнових кислот проводили за методом Ейнарсона (1951), окреме
виявлення ДНК та РНК – за методом Браше (1942), “сумарних” білків – по Шусту
(1967), основних і кислих білкових речовин – по Мікель – Кальво (1957) [55,
88].
Для вивчення локалізації і вмісту загальних ліпідів використовували фарбування
суданом чорним В за Мак-Манусом, нейтральних ліпідів суданом ІІІ та ІV.
Глікоген і нейтральні глікопротеїни виявляли по Шабадашу (1949) та
застосовували реакцію на виявлення глікогену за допомогою Шифф-йодної кислоти
(ШЙК) по Мак-Манусу. Для постановки реакцій використовували гістологічні зрізи
відповідних ділянок органів і тканин щойно забитих тварин.
Гістохімічні препарати виготовляли за методиками, викладеними в гістохімічних
посібниках [30, 55, 88, 109, 112, 142, 150]. Виконання всіх гістохімічних
методик супроводжували необхідним контролем для підтвердження їх специфічності
[47, 48, 55]. Гістохімічні методи дослідження дозволили вивчити: розміщення і
характер реакції на вміст нуклеїнових кислот, білків, ліпідів, вуглеводів у
контрольних та дослідних тварин.
Морфометричні дослідження структурних елементів тканин проводили при світловій
мікроскопії. Вимірювання мікроструктур виконували при допомозі мікроскопа
“Біолам – Ломо” з постійною довжиною тубуса.
Виміри товщини сполучнотканинних капсул, діаметру клітин та ядер, поперечного
розрізу волокон найдовшого м’язу спини і кардіоміоцитів здійснювали
окуляр-мікрометром МОВ - 1 – 15 (по 15 вимірах з кожного гістозрізу, по 3
препарати від кожної тварини).
Для визначення об’єму альвеол, ниркових тілець, клітин та їх ядер
використовували наступну формулу:
П
V = ---- х А х В2, де
6
V – об’єм клітин,
П – 3,14,
А – великий діаметр клітин,
В – малий діаметр клітин. [55, 183].
Ядерно-цитоплазматичне відношення визначали за формулою:
Об’єм ядра
ЯЦВ = -------------------------------------
Об’єм клітин – об’єм ядра [55, 183].
Підрахунок кількості ниркових тілець та лімфатичних вузликів селезінки
проводили на умовній одиниці площі, рівної 5,0 мм2, в 15 полях зору, на 3
препаратах з кожної тварини (мікроскопом МБС – 10). Кількість часточок печінки
визначали таким же способом, тільки на умовній одиниці площі, рівної – 14 мм2.
Співвідношення кіркової і мозкової речовин лімфовузлів, червоної і білої пульп
та трабекулярного апарату селезінки, дихальної частини та сполучнотканинної
основи легень здійснювали за допомогою вмонтованої в окуляр мікроскопу МБС – 10
окулярної сітки [2, 55, 59, 183]. В усіх тварин при одному збільшенні
підраховували кількість квадратів, зайнятих досліджуваною гістоструктурою, і
шляхом відношення її площі, займаної на поверхні зрізу до загальної, визначали
відсоткове співвідношення необхідного показника. Виміри проводили на 15
препаратах від кожної групи тварин.
Якісні характеристики тканинних компонентів визначали за допомогою світлового
мікроскопу “Біолам Ломо” (ок. 10, об. 8; ок. 10 об. 40).
- Київ+380960830922