Ви є тут

Система особистих немайнових прав у цивільному праві.

Автор: 
Федюк Лілія Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003262
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ
ТА ЇЇ СТРУКТУРА
2.1. Поняття системи та її значення
У першому розділі ми з’ясували, що в сучасній цивілістичній літературі немає
наукових досліджень системи особистих немайнових прав. У зв’язку з цим ми
вирішили опрацювати саме тему "Система особистих немайнових прав у цивільному
праві". Додаткова її актуальність зумовлена тим, що на сьогоднішній день
недостатньо враховується системний підхід до аналізу складних правових явищ
взагалі, одним з яких являються особисті немайнові права.
Взагалі, системний підхід в науці розуміють по-різному. Так, в теорії права
виділяють системно-функціональний метод і пояснюють його необхідність в
юридичній науці через системно-функціональну природу права, що регулює
суспільні відносини [62;С.9-10]. Вчені роз’яснюють, що право і його структурні
підрозділи є відкритими системами, тобто такими, що самі складаються із систем
більш низького порядку і входять в системи більш ширші. Право функціонує в них,
тобто виконує певні функції, що визначає актуальність використання
системно-функціонального методу в пізнанні цих складних явищ.
Правильне наукове уявлення про систему особистих немайнових прав має велике
значення як для теорії, так і для практики. Це дасть можливість правильно
удосконалювати систему даних прав, вчасно визначати прогалини в законодавстві
та їх усувати. Також воно дає змогу зміцнювати законність, непорушність цих
прав, правильно застосовувати норми права, які закріплюють особисте немайнове
право, оскільки будь-яка норма не діє ізольовано, а в сукупності з іншими
нормами не лише цивільного права. Крім того, чітко визначена система дає змогу
практичним працівникам і громадянам краще орієнтуватись у діючому
законодавстві, не допускати правопорушень. І насамкінець, вірне уявлення про
систему особистих немайнових прав дасть можливість створити науку, навчальну
дисципліну, яка необхідна для вивчення особистих немайнових прав у вищих
навчальних закладах.
На необхідності та важливості системного підходу зупиняють свою увагу і вчені
філософських наук [206;С.382-385]. Вони пояснюють, що суспільство являє собою
сукупність багатьох різних елементів, які можуть бути зведені в теоретичному
аналізі. Реальне, живе суспільство являється перед нами в яскравій
багатоманітності її складових елементів та частин. Ці частини скріплені, злиті
одна з одною завдяки численності зв’язків, взаємодій, які й перетворюють
сукупність елементів соціальної структури в єдину, цілісну суспільну систему
подібно до того, як тісні зв’язки, що існують між окремими живими клітинами,
створюють єдиний людський організм. Подібно до цього ми маємо систему особистих
немайнових прав, але щоб зрозуміти її, необхідно визначити, з яких елементів
складається дана система та дослідити взаємозв’язки таких елементів між собою.
Як же розуміють системність дослідники права?
Не беручи поки що до уваги підходи науковців цивілістики, дослідники інших сфер
права розуміють системність по-різному. Так, в трудовому праві робиться
висновок, що системність є закономірною, обов’язковою ознакою об’єктивного
права, її деформація, руйнування – аномалія, "хвороба" права, яка може звести
нанівець його регулятивні можливості, перешкоджати очікуваному законодавцем
соціальному результату [68;С.42]. Проте, з даним підходом не цілком згодні.
Так, щодо позитивного регулювання особистих немайнових прав, то їх система може
деформуватись, змінюватись, що й відбулось з нею в останні роки: з моменту
прийняття та вступу в силу Цивільного кодексу України, значно розширилась
названа система, з’явилось дуже багато нових її елементів, тобто Кодекс
закріпив численні особисті немайнові права, які до цього часу не знаходили
свого місця в системі цивільного законодавства. А от що стосується, наприклад,
деформації цивільного права в напрямку виділення з нього господарського права
як самостійної галузі, виступає прямим руйнуванням, яке дійсно віднімає в
цивілістики регулятивні можливості.
Як зазначають деякі теоретики, система має соціальне призначення. Соціальна
сутність системи права – слугувати нормативною базою, фундаментом забезпечення
певних суспільних відносин, цілеспрямованого впливу на них [150;С.94]. В нашому
випадку система особистих немайнових прав також має соціальне значення: вона
теж може виступати базою для забезпечення суспільних відносин, які мають
відношення до даних прав. Наукою системність розглядається у якості одного з
фундаментальних властивостей об’єктивного світу [119;С.6]. Успіхи сучасної
науки і практики свідчать про те, що оточуючий світ складають не окремі,
ізольовані одне від одного предмети, явища, процеси, а сукупність
взаємопов’язаних об’єктів, певного роду системні утворення [14;С.3].
Доводиться, що наші системні утворення є лише відображенням системності
об’єктивного світу, які стають невід’ємною частиною сучасного пізнання і
практики, зокрема практики правового регулювання найважливіших суспільних
відносин. Жодна наука не може обійтись без системних уявлень, системного
підходу до вивчення й регулювання будь-яких явищ і процесів. Будучи характерною
рисою дійсності, системність фіксує перевагу у світі організованості над
хаотичними змінами [4;С.380]. Останнім часом відбувається актуалізація
системних досліджень. Як стверджують науковці, це зумовлено тим, що практичною
необхідністю цілісного, системного і комплексного освоєння й перетворення
природних та соціальних умов життя, а також тим, що сучасне теоретичне і
практичне знання та діяльність настільки поглиблюються, спеціалізуються і
диференціюються,