Ви є тут

Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою

Автор: 
Винар Любомир Вікторович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003448
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. Юридичні особи публічного права, засновані державою.
2.1. Порядок створення та припинення юридичних осіб публічного права,
заснованих державою
Юридичні особи, як суб’єкти цивільних правовідносин виникають в порядку, який
визначається законодавством. Цей порядок передбачається певними
нормативно-правовими актами України і встановлює різний ступінь впливу держави
на утворення юридичних осіб. Порядок створення юридичних осіб залежить від виду
юридичної особи. В залежності від цього в юридичній літературі розрізняють два,
найбільш поширених, порядки створення: розпорядчий та нормативно-явочний [10;
62, С.22-23]. Окремі автори виділяють ще дозвільний порядок створення юридичної
особи [63]. Суть розпорядчого порядку створення юридичної особи полягає в тому,
що юридична особа виникає на підставі розпорядження засновника. Засновник
безпосередньо виносить рішення про створення організації, затверджує її
установчі документи. Нормативно-явочний порядок характеризується тим, що
юридичні особи виникають на основі загального дозволу законодавця, правових
норм, що містяться в нормативно-правових актах. Проте, самої лише норми закону
для виникнення юридичної особи є недостатньо. Необхідною є ініціатива
засновників, їх звернення до компетентного органу для реєстрації статуту.
Як правова категорія, поняття створення включає в себе визначення складу
засновників, їхніх прав і обов’язків щодо створення юридичної особи, правову
природу рішення відповідно до якого виникає особа, порядок дій по створенню
юридичної особи.
Засновником юридичної особи публічного права може бути держава і територіальна
громада. Метою даного розділу є з’ясування порядку створення державою юридичних
осіб публічного права. Засновником є особа, яка може у встановленому порядку
створити юридичну особу. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону
України “Про власність” таким правом наділені власники засобів виробництва та
іншого майна, а також уповноважені власником органи, які мають достатній обсяг
правосуб’єктності. Держава є суб’єктом права державної власності. Володіючи
певним майном держава бере участь в майнових відносинах, які є предметом
регулювання цивільного права. Однією з правових форм участі держави в цивільних
відносинах є створення нею юридичних осіб. Створюючи юридичні особи держава як
власник майна діє через свої органи. Цивільний кодекс України вказує на те, що
держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної
влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Без цих органів держава
не може функціонувати і розпоряджатися належними їй засобами [64, С.3].
Державні органи наділені повноваженнями які обумовлюються функціями покладеними
на державу, представляють об’єктивовану волю і інтереси держави. В окремих
випадках в порядку, який встановлюється законодавством від імені держави за
спеціальними дорученнями можуть діяти фізичні та юридичні особи. Що стосується
створення державою юридичних осіб публічного права, то відповідно до Цивільного
кодексу України таким правом наділені Президент України, органи державної влади
[7].
Відповідно до Конституції України Президент України є главою держави і виступає
від її імені [65]. Главою держави звичайно є особа, яка посідає вище місце в
ієрархії державних інститутів і яка здійснює верховне представництво як у
внутрішньоекономічному житті, так і на міжнародній арені. При з’ясуванні місця
і ролі будь-якого органу держави, які визначаються Конституцією, принциповим є:
визначення його функціонального призначення і місце, яке цей орган займає у
системі державних органів. Статус глави держави, здійснення представницької
функції і функції гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності,
додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина дає
можливість Президентові України посідати особливе місце в системі органів
державної влади і не входити до жодної з її гілок [66, С.359]. Конституція
України у статті 106 наділяє Президента України досить широкими функціями і
повноваженнями. Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є
похідною від покладених на нього функцій, то можна систематизувати функції
Президента України, наголосивши на тому, що головні повноваження спрямовані на
забезпечення організаційної та функціональної єдності державної влади.
Повноваження Президента України в даній роботі цікавлять нас, перш за все, з
точки зору його установчих правомочностей щодо юридичних осіб публічного права.
Конституція України вказує на те, що Президент України утворює, реорганізовує
та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші
центральні органи виконавчої влади; утворює суди у визначеному законом порядку
[65]. Власне, ці повноваження є частиною установчої форми реалізації
компетенції Президента України, яка полягає в створенні органів державної влади
та припиненні їх діяльності. Необхідно наголосити на тому, що створюючи
юридичні особи публічного права, Президент України виступає від імені держави.
В даному випадку засновником юридичної особи публічного права виступає держава
як власник майна, в особі Президента.
На підставі Конституції саме держава визначає систему державних органів. Орган
держави є певною державною інституцією, яка засновується і утворюється державою
у встановленому порядку. Залежно від власного правового статусу кожний з
державних органів здійснює притаманні йому завдання та функції держави. Для
здійснення власних завдань і функцій держава наділяє свої органи
державно-владними повноваженнями, які визначаються законами та іншими
нормативно-правовими актами. За до