РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ І.Г.ТКАЧЕНКА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
2.1. Організація педагогічного процесу в Богданівській
середній школі №1
Особливу увагу І.Г.Ткаченко приділяв актуальним проблемам сільської школи.
Десятки його статей присвячені особливостям трудового навчання і виховання в
умовах сільської школи, різним аспектам діяльності педагогічного та учнівського
колективів. Його хвилювали проблеми трудового виховання сільських школярів в
умовах науково-технічного прогресу. Одне з найважливіших завдань сільської
школи він вбачав у тому, що вона “...покликана виховувати високоосвічене,
всебічно розвинуте молоде покоління, спроможне у своїй практиці використовувати
...досягнення науки і техніки, ефективно трудитися в умовах науково-технічного
прогресу у сільському господарстві” [223, 16.08].
Аналіз педагогічної спадщини І.Г.Ткаченка дає підстави стверджувати, що він,
спираючись на сформульовані В.О.Сухомлинським 12 загальних принципів трудового
виховання дітей, “обгрунтував наукову і теоретичну підготовку учнів до
продуктивної праці, закріплену на практиці в умовах сільськогосподарського
виробництва” [281].
Вся система навчально-виховного процесу в Богданівській школі
підпорядковувалась детально опрацьованим планам, які передбачали в наступності
від класу до класу формувати в учнів потяг до знань і їх творчого застосування
в практичній діяльності.
В науково-пошуковій і практичній діяльності І.Г.Ткаченко керувався
фундаментальним визначенням мети освіти - виховання особистості. Одним із
важливих шляхів досягнення цієї мети в будь-які періоди людської історії був
один - навчання, передача підростаючим поколінням всього змісту соціальної
культури в широкому розумінні цього поняття для її відтворення і розвитку.
Теоретичні розробки І.Г.Ткаченка, як вчителя-гуманіста, людини працьовитої та
інтелектуально обдарованої, присвячувались виявленню і впровадженню найбільш
оптимального змісту навчального матеріалу і організаційних форм та методів
засвоєння його учнями в галузі поєднання знань з основ наук і трудового
навчання. Враховуючи індивідуальні, вікові особливості учнів, здійснювалася
диференціація їхньої пізнавальної діяльності на уроці. У поглибленні знань для
розширення сфери практичної діяльності І.Г.Ткаченко вбачав єдність трудового
виховання і загального розвитку, зокрема інтелектуального, естетичного та
фізичного через активну роботу на уроках, факультативних заняттях, у
функціонуючих у школі учнівських наукових товариствах, гуртках, секціях.
Логічним результатом глибокого аналізу досвіду трудового виховання була думка
І.Г.Ткаченка, висловлена в монографії “Богданівська середня школа”, про те, що
навчальна праця в сільській школі може виконувати закладені в ній виховні
функції за умов, коли вона поєднується з вивченням наукових основ сучасного
виробництва, прогресивними технологіями, механізацією та автоматизацією
виробничих процесів. Ще в 50-70-ті роки І.Г.Ткаченко всебічно впроваджував ідею
інтеграції знань з сільськогосподарського виробництва і основ природничих наук,
як неодмінної умови підвищення навчаючої, розвивальної і виховної ролі
трудового навчання. За його підтримки були вдосконалені профілі поглибленої
трудової підготовки школярів. Набули значного поширення не лише в школах
Кіровоградщини, але й України і за її межами, творчі об'єднання учнів різних
вікових груп для позакласної навчально-виховної роботи, задоволення
індивідуальних духовних потреб кожного учня. Все це в сукупності служило базою
трудової, інтелектуальної, моральної, естетичної підготовки випускників
сільських шкіл на рівні вимог часу.
На думку В.М.Мадзігона та Г.Є.Левченка, І.Г.Ткаченко, не використовуючи поняття
“продуктивне навчання”, ще в 50-70-ті роки XX ст. розробив основи теорії та
ввів у практику продуктивне навчання, яке в європейських країнах почало
розвиватись лише в 90-х роках минулого століття. Навчально-виховний процес в
Богданівській середній школі №1 характеризувався “по-перше, самостійною
навчальною діяльністю учнів, пов’язаною з реальною працею /в майстернях, на
навчально-дослідній ділянці, в учнівській виробничій бригаді тощо/; по-друге,
навчання і праця учнів були орієнтовані на реальний, соціально значущий
кінцевий продукт; по-третє, переосмислювалася роль педагога. Він переставав
бути посередником у передачі абстрактних знань, а став консультантом,
“тренером”, наставником, який підтримував учнів у досягненні продуктивності
індивідуальної освітньої й практичної діяльності; по-четверте, відбувалося
розширення освітнього простору, навчальна діяльність виходила за межі класу,
учні здобували нові знання, працюючи в шкільних майстернях, на
навчально-дослідних ділянках, у полі, на фермі тощо” [62].
Організоване в такий спосіб продуктивне навчання змінило характер діяльності
учня - він переставав бути учнем у повному розумінні цього слова, і вчителя,
який вже не виступав у традиційній ролі оракула. Таке навчання орієнтувало учня
і вчителя на свободу творчості і самопізнання як основу організації всіх
занять. На перший план виходили інтереси особистості, а не інтереси професії.
Ще в 1945 році педагогічний колектив Богданівськоі середньої школи прийшов до
глибокого переконання: необхідно, щоб елементи праці пронизували всі аспекти
навчально-виховної роботи. Вже тоді було розроблено практикум для всіх класів,
складена його програма, яка включала в себе перелік видів праці, їх зв’язок з
навчальною програмою, перш за все з природознавством, географією, фізикою,
хімією, математикою. Отже, з першого повоєнного року всі основні види
сіл
- Київ+380960830922