Ви є тут

Реконструкція віхідного тракту парвого шлуночка при операції Росса.

Автор: 
Романюк Олександр Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004762
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріал дослідження.
Клінічний матеріал обстеження склали 50 хворих з різними видами аортальних вад,
яким з травня 1996 по січень 2004 року в ІССХ АМН України ім. Н.М.Амосова, була
виконана операція Росса.
Середній вік пацієнтів складав 14,3 ± 4,5 років (від 5 місяців до 52 років).
Розподіл пацієнтів за віковими групами представлений на рисунку 1.
Рис. 2.1. Розподіл пацієнтів за віком.
Основну групу, 44 хворих (88%), складали пацієнти молодше 30 років. До
педіатричної групи (віком до 18 років) було віднесено 37 пацієнтів, що
становило 74% від загальної кількості (рис.2.1). Двадцять чотири відсотки
склали пацієнти віком до 10 років. Один пацієнт був оперований у віці 5
місяців.
Середня вага оперованих складала 42,3±13,6 кг (від 6,5 кг до 73 кг). Хворих
чоловічої статі було 35, жіночої – 15.
Вроджені ураження AV (вроджена дисплазія та ідіопатична дегенерація клапана та
клапанних структур) спостерігалися у 34 (68%), ревматичне ураження клапана - у
10 (20%), інфекційний ендокардит - у 6 (12%) пацієнтів (табл.2.1).
Таблиця 2.1.
Морфологічна характеристика ураження аортального клапана
n
Вроджена дисплазія
23
46
Ідіопатична дегенерація
11
22
Ревматичне ураження
10
20
Бак ендокардит
12
Всього
50
100
Двостулковий AV був діагностований у 21 хворого з 34 пацієнтів (61,8%), які
мали вроджену аортальну ваду. Двостулковий AV супроводжувався стенозом клапана
в 14 випадках, недостатністю – в 5 випадках. Фіброзні зміни різного ступеня
спостерігались у 38 (76%) хворих. Помірний фіброз AV був виявлений у 19
обстежених, у 12 був діагностований виражений фіброз клапана, у 5 – різкий.
Виходячи з морфологічних, гемодинамічних особливостей та клінічного перебігу
аортальних вад, усі хворі були розділені на три групи. Першу групу склали
пацієнти, які були оперовані з приводу аортального стенозу (ASt), до другої
ввійшли хворі з аортальною недостатністю (AI), до третьої – хворі з
комбінованою аортальною вадою (ASt+AI), без переваги стенозу чи недостатності
(табл. 2.2).
Дані ехокардіографічного обстеження. Аортальний стеноз спостерігався у 23
хворих (табл. 2.2). Систолічний градіент (SG) на аортальному клапані у
пацієнтів цієї групи складав в середньому 79,6±6,4 мм.рт.ст (від 49 до 140
мм.рт.ст), ступінь недостатність клапана - в середньому до 0,3+ (0 – 1,5+).
Таблиця 2.2
Розподіл пацієнтів в залежності від типу аортальної вади.
Тип аортальної вади
 n, (%)
AS
23 (46)
AI
20 (40)
ASt+AI
7 (14)
Фракція викиду лівого шлуночка (EFLV) у цих пацієнтів складала в середньому
63,7% (від 40 до 85%). Знижена EF (<50%) спостерігалась у 43,5% хворих (10 з 23
хворих) цієї групи. Кінцево-діастолічний індекс лівого шлуночка (EDLVI) складав
в середньому 63,5 ± 15,2 мл/м2 (в межах 27 – 119). Троє пацієнтів цієї групи
мали значне збільшення порожнини серця (EDLVІ більше за 90 мл/м2), четверо
хворих мали EDLVI менше за 40 мл/м2, що свідчило про зменшення порожнини серця
за рахунок вираженої гіпертрофії міокарду LV. У 18 (78%) хворих даної групи
спостерігалось збільшення товщини міжшлуночкової перегородки (IVS) та задньої
стінки лівого шлуночка (PWLV) більше 0,9 см, що також свідчило про гіпертрофію
міокарду (табл. 2.3).
Аортальна недостатність була діагностована у 20 пацієнтів. Зворотний витік на
AV у цих пацієнтів складав в середньому 2,5+ (від 1,5 до 3+) (табл.2.3).
Виражену недостатність AV (до 3+) мали 8 пацієнтів, 11 хворих мали
помірно-виражену (2,5+) недостатність, один хворий – помірну недостатність (до
2+). Систолічний градієнт складав в середньому 21,1±7,8 мм рт.ст (від 12 до 44
мм рт.ст.). Всі пацієнти цієї групи мали дилятований LV, що відзначалося
збільшенням EDLVI (до 121,6 мл/м2 в середньому), у 6 хворих дилатація LV
супроводжувалась гіпертрофією його стінок (товщина IVS та PWLV перевищувала 0,9
см).

Таблиця 2.3
Ехокардіографічні показники в групах хворих
Показники
Група АSt
Група AI
Група ASt+AI
Недостатність, +
0,3+
(0-1,5)
2,5+
(1,5-3)
1,5+
(0,5-2)
SG на АV,
мм рт.ст
79,6±6,4
(49 - 140)
21,1
(12-44)
44,4 ±8,7
(33 - 55)
EF, %
63,7
(40 - 85)
63,2
(45 - 78)
59±17,2
(30-65)
EDLVІ, мл/м2
63,5
(27 - 119)
122,3
(89 - 196)
80,2±25,1 (45– 117)
IVS/PWLV, мм
1,2/1,17
(0,8-2,5/0,9-2,5)
0,8/0,8
(0,5-1,1/0,5-1,1)
1,2/1,2
LVMI, г/м2
154,3
(114-211)
172,9
(132-225)
128,3
Сім пацієнтів мали комбіновану аортальну ваду, без переваження стенозу або
недостатності. У пацієнтів з ASt+AI ступінь AI була від 0,5 до 2+ (у середньому
1,5+), SG тиску на AV був в середньому 44,4 ±8,7 мм рт.ст (від 33 до 55 мм
рт.ст.) (табл. 2.3).
Фракція викиду LV в усіх пацієнтів складала в середньому 53,4±4,3%, і була
більш ніж 60% у 24 хворих, від 40 від 60% - у 8 хворих, і нижче 40% - у двох
пацієнтів. Кінцево-діастоличний індекс в усіх групах складав в середньому
84,7±5,6 мл/м2, індекс маси міокарду лівого шлуночка (LVMI) - 183±25,9 г/м2
(102-255 г/м2).
Попередні втручання. Чотирьом (8%) хворим до операції Росса було проведено 5
операцій зі штучним кровообігом (ШК).
Пацієнту І. (історія хвороби № 1105 за 1999 рік), в однорічному віці (в 1987
році) була виконана ”відкрита” аортальна вальвулотомія з приводу критичного
ASt. Операція легеневого Росса цьому хворому була проведена з приводу
недостатності клапана у 13-ти річному віці.
Пацієнту Ш. (історія хвороби № 3032 за 2001 рік) була виконана аортальна
вальвулотомія у 9-ти річному віці. Рестенозування AV призвело до необхідності
заміни AV легеневим аутографтом через 5 років (у 2001 році).
Пацієнту М. (історія хвороби № 1598 за 2002 рік) в однорічному віці (1993 рік)
б