Ви є тут

Облік нематеріальних активів в АПК

Автор: 
Бражна Лілія Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004833
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Порядок обліку нематеріальних активів
2.1. Відображення операції з нематеріальними активами в бухгалтерському обліку
Ринкові перетворення в економіці України призводять до появи нових об’єктів
бухгалтерського обліку. Держава, з метою дотримання єдиних правил ведення
обліку здійснює регулювання питань методології бухгалтерського обліку та
фінансової звітності.
Державою надані великі повноваження підприємствам щодо порядку організації та
ведення бухгалтерського обліку. Так, розділом III Закону України „Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV
(далі – Закон України №996-XIV) [53] передбачено, що підприємство самостійно:
- обирає форму бухгалтерського обліку;
- розробляє систему внутрішньогосподарського контролю (управлінського) обліку,
звітності і контролю господарських операцій;
- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової
інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
- визначає облікову політику [53].
Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для подання і складання фінансової звітності.
Облікову політику можна характеризувати, як вибір самим підприємством певних і
конкретних методик, форм і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи із
діючих правил господарювання і особливостей діяльності підприємства для
забезпечення користувачів корисною інформацією. При розробці облікової політики
підприємства зобов’язані дотримуватися законодавчо встановлених принципів та
методів обліку.
Реалізуючи право самостійно визначати облікову політику підприємствами щорічно
видається Наказ про облікову політику. Одним із важливих напрямів змістовної
частини якого є викладення методики обліку відносно нематеріальних активів.
Елементи облікової політики щодо обліку нематеріальних активів відображено у
додатку Б.
В ході проведеного дослідження було вивчено зміст 10 наказів про облікову
політику окремих підприємств Миколаївської області різної
організаційно-правової форми. Зміст вивчених наказів стосовно методики обліку
нематеріальних активів можна умовно поділити на два напрями. Перший
характеризує класифікацію об’єктів обліку (нематеріальних активів) за групами,
основний перелік яких передбачено законодавчо; другий – відображає описання
вибраних способів ведення обліку нематеріальних активів, передбачених П(С)БО.
В розглянутих наказах головна увага приділяється першому напрямку, на елементи
якого припадає 44% від загальної кількості елементів, відображених в наказах
стосовно обліку нематеріальних активів. Наведений факт свідчить про те, що на
багатьох підприємствах накази про облікову політику періодично не
переглядаються. Відсутність уваги з боку керівників підприємства до зміни в
методиці відносно обліку нематеріальних активів свідчить про те, що наказ про
облікову політику не використовується за своїм призначенням.
Практично не знайшли відображення у вивчених наказах такі важливі напрями
організації обліку нематеріальних активів, як порядок і техніка документування
нематеріальних активів; затвердження форм бланків документів; питання контролю
за господарськими операціями з нематеріальними активами.
Документування нематеріальних активів. Класичний підхід до документування
господарських операцій в бухгалтерському обліку полягає в тому, що:
документальному оформленню підлягають всі операції в момент їх здійснення;
підставою для відображення фактів в системі бухгалтерського обліку можуть бути
тільки правильно оформлені документи.
Будь-який запис в бухгалтерському обліку починається зі створення і заповнення
первинних документів. Документом називають письмове свідоцтво, яке засвідчує
факт здійснення господарської операції.
З об’єктивної точки зору документами є опис того чи іншого факту господарського
життя [38]; з точки зору системи складання, документ є матеріалом для оцінки
діяльності і підставою для побудови облікового запису [38, с.183]. Згідно з
Законом України №996-XIV „первинний документ” – документ, який містить
відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення [53].
Об’єкти бухгалтерського обліку, завдання їх обліку та контролю визначають
методику складання і використання первинних документів. Визначити поняття
документування для окремих об’єктів обліку означає виділити господарські
операції з наявності і руху об’єктів обліку, визначити їх сутність, підібрати
терміни для найбільш точного їх змісту, зазначити місце кожної операції в
логічній послідовності їх документального оформлення.
Як було зазначено в I розділі роботи, нематеріальні активи мають специфічні
ознаки, які висувають певні вимоги до процедури їхнього документування та форм
первинних документів, що фіксують операції з об’єктами нематеріальних активів.
Проведений огляд економічної літератури щодо документування нематеріальних
активів дозволяє думки більшості авторів поділити на дві групи: перша [42, 108,
52, 25] вважає, що для документування операцій з обліку нематеріальних активів
необхідна наявність документів, що його ідентифікують, тобто підтверджують
існування самого об’єкту та права власності підприємства на його використання в
тій чи іншій формі; друга [73, 129, 112] дотримується думки, що первинні
документи з обліку нематеріальних активів мають містити в собі як економічну,
так і юридичну інформацію. На наш погляд, документальне оформлення об’єктів
прав у складі нематеріальних активів можна вважати першою стадією обліку
об’єктів нематеріальних активів та способом отримання інформації про наявність,
стан та рух нематеріальних активів на підприємстві.