РОЗДІЛ 2. Основні напрями, тенденції та результати реформування аграрних
підприємств Сумської області
2.1. Основні етапи реформування аграрного виробництва в Сумській області
Однією з головних причин кризової ситуації, що склалася в аграрному виробництві
в даний час, є невдалі спроби реформування аграрної сфери з моменту
колективізації. В зв’язку з цим, найважливішими напрямками, які дали б змогу
вийти із даного становища, на думку більшості науковців, є реформування і
освоєння нових форм господарювання, реорганізація, зміна організаційної
структури і структури управління підприємств. Такі зміни можуть дати позитивний
результат лише при якісному перетворенні економічного механізму
агропромислового комплексу в відповідності з вимогами ринкових відносин АПК,
реформуванні земельних відносин, створення багатоукладності форм власності та
форм господарювання: фермерських господарств та їх асоціацій, акціонерних
товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, виробничих кооперативів,
приватних підприємств.
Для дослідження нами була обрана Сумська область. Вона відноситься до
аграрно-індустріальних регіонів України, розташована в північно-східній
частині, площа - 23,8 тис. км2. В складі області налічується вісімнадцять
районів [76].
Як показує досвід, спроби реформування сільськогосподарського виробництва
проводилися неодноразово. Про це свідчать безпосередні результати роботи
зокрема бригад і ланок, які практикували систему підрядних відносин в
рослинництві Конотопського району Сумської області в 1984 році (табл. 2.1.)
Таблиця 2.1.
Ефективність роботи підрядних колективів в рослинництві Конотопського району
Сумської області.
Показники
В середньому по господарс-твах району за 1984р.
Бригади на підряді за 1984р.
Ланки на підряді за 1984р.
В % до середнього рівня по господарствам району
бригади на підряді
ланки на підряді
Валова продукція у розрахунку на одного механізатора, крб.
17418
22350
19565
128.3
112,3
Середньомісячна плата праці механізатора, крб
173
209
186
120,8
107,5
Питома вага оплати праці у вартості валової продукції
13,0
10,9
11,5
Аналіз показує, що в досліджуваному році підрядними колективами було вироблено
44,9 % всієї продукції галузі рослинництва, в той, час як чисельність зайнятих
в них працівників складала 18,4 % від загальної кількості працівників
рослинництва. Але впровадження колективного підряду супроводжувалось такими
проблемами як різниця в цінах на сировину і матеріали, які використовувались, а
також складністю в обліку індивідуального трудового внеску кожного робітника в
кінцевий загальний результат.
Однак, головна причина не виправдання надій на значне підвищення виробництва
сільськогосподарської продукції та покращення управління агропромисловим
комплексом, на нашу думку, полягає в тому, що робітники виробничих підрозділів
не одержали право власності на майно, яке використовувалось та вироблену
продукцію. Основні засоби закріплялись для ліквідації відокремлення їх
використання, а фактично вони знаходились у володінні сільськогосподарських
підприємств. Тому економічна зацікавленість виробника з впровадженням
колективного підряду не одержала розвитку.
З 1990 року в аграрному секторі економіки було розпочато етап ринкового
реформування аграрного виробництва. Агропромисловий комплекс Сумської області
на той час нараховував 1280 підприємств, в т.ч. сільськогосподарських – 559. В
їх складі діяло 306 колективних сільськогосподарських підприємств, 37
асоціацій, 10 агрофірм, 17 агропайових об’єднань, 9 селянських союзів, 5
агропайових підприємств, 1 кооператив, 15 колгоспів, 77 радгоспів, 22
міжгосподарських підприємств[116].
Цілеспрямований розвиток різних форм власності на селі є однією з вимог
аграрної політики. Обраний державою ринковий напрямок розвитку економіки,
передбачає конкурентне функціонування різних за сутністю господарських форм, як
рівноправних учасників ринку. Для прискорення процесу реформування аграрних
формувань в Україні було прийнято Указ Президента України “Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня
1999 р. № 1529 [178].
Про перебіг процесу реформування в Сумській області, а саме створення нових
організаційно-правових форм свідчать дані табл. 2.2.
Аналіз показує, що за період реформування сільськогосподарських підприємств
області найбільш поширеною організаційно-правовою формою є товариство з
обмеженою відповідальністю, про що свідчать дані таблиці. Їх кількість за
вказаний проміжок збільшилась на 348 одиниць. Друге місце, за кількістю,
займають приватні господарства. За роки реформування, в області не створено
жодного обслуговуючого кооперативу. Хоча на сьогодні така організаційно правова
форма здобула достатнього розповсюдження в світовому сільському господарстві і
має певні переваги порівняно з іншими формами господарювання.
Таблиця 2.2
Динаміка розвитку організаційно-правових форм господарювання у Сумській області
Показники
1999 р
2000 р.
2001 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
+,-
2004
до 1999 р.
Всього с.-г. підприємтсв
588
582
578
547
606
617
29
з них :
приватні підприємства
13
140
34
98
117
142
129
господарські товариства:
64
371
453
460
456
404
340
ТОВ
50
313
395
402
398
379
329
ВАТ
25
25
25
25
25
16
ЗАТ
33
33
33
33
33
28
сільськогосподарські кооперативи:
15
19
13
17
17
виробничі
15
19
13
17
17
обслуговуючі
інші формування
20
53
20
14
45
-6
державні підприємства
41
11
11
10
10
-32
Кількість КСП
450
218
192
161
-
- Київ+380960830922