РОЗДІЛ 2
СИСТЕМОТЕХНІЧНІ ЗАСАДИ ОНЛАЙНОВИХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ СИСТЕМ
У попередньому розділі розглянуто концептуальні моделі Л-систем, як об'єкти дисертаційного дослідження. Проблема полягає у розробці моделей, методів, засобів та програмних інструментів, які б забезпечували реалізацію цих концептуальних конструкцій у мережевих середовищах та застосуваннях. Ґрунтуючись на працях [92, 94, 95] та основних засадах відкритих систем [107,119], визначимо основні принципи забезпечення критеріїв відкритості для лексикографічних систем та середовищ. Оскільки, основною метою дисертаційного дослідження є розробка теорії онлайнових лексикографічних систем, головною ознакою яких є функціонування в мережевому середовищі, то в межах нашої роботи ми зосереджуємося на моделі відкритих систем у специфікації OSI/ISO
2.1. Модель взаємодії відкритих систем
Концепція застосування принципів відкритих систем як інтеграційної основи побудови інформаційної інфраструктури не нова [10, 13-15, 23, 24, 33, 64, 65, 70, 76, 97, 98, 132]. Потреба у застосуванні відкритих систем виникла одночасно з початком періоду використання обчислювальної техніки. Це було зумовлено, зокрема, необхідністю використання різноманітних апаратних платформ, різних програмних засобів для вирішення широкого діапазону задач.
Одним із перших кроків у цьому напрямку на Заході стало створення комп'ютерів серії IBM 360, які мали єдиний набір команд. Часткове вирішення проблеми мобільності для програм та програмістів забезпечили і ранні стандарти для мов програмування. Такі мови дозволяли створювати програми, незалежні від апаратної платформи, хоча і з обмеженими функціональними можливостями. Мобільність забезпечувалась також і за рахунок того, що ці стандарти були прийняті багатьма виробниками різних платформ і, коли мови набули статусу стандартів де-факто, їх розробкою почали займатися національні та міжнародні організації зі стандартизації. В результаті мови розвивались вже незалежно від свого засновника. Досягнення такого рівня мобільності було першим прикладом справжніх можливостей відкритих систем, хоча поняття відкритої системи ще не набуло стандартного формулювання.
Кінець 70-х років охарактеризувався переходом до застосування мережевих технологій. Комп'ютерні мережі, що використовували протоколи, які згодом переросли в інтернетівський TCP/IP, уперше реалізовані DARPA, почали широко застосовуватися для об'єднання систем. IBM застосовувала власну мережеву архітектуру SNA (System Network Architecture), яка стала базою для запропонованої Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) архітектури Open Systems Interconnection (OSI).
Бурхливий розвиток мережевих технологій стимулював усвідомлення концептуальних засад та формулювання специфікацій відкритих систем взагалі. Головна ідея відкритих систем полягає в забезпеченні сумісності всіх програмно-апаратних компонентів за рахунок використання узгодженого набору стандартів. Згодом цю ідею було оформлено як "архітектуру відкритих систем [107, 119, 120]". Огляд результатів у галузі архітектури відкритих систем можна знайти в роботах О.Я. Олейникова [15, 19], Ю.В. Гуляєва [13, 14, 15], В.О. Сухомлина [64, 65], В.О. Козлова [23, 24, 98], В.К. Щербо [97, 98]. Питаннями розробки стандартів та специфікацій у сфері інформаційних технологій займаються в світі більше 300 організацій [107]. На сьогодні у світовій практиці виділяють чотири основні моделі відкритих систем, розроблені різними організаціями:
• модель OSI/ISO. Ця модель розвивається та використовується уже більше двох десятиріч. Вона описує систему взаємодії в процесах обміну повідомленнями та даними між прикладними системами в обчислювальних мережах. Модель базується на поділі середовища на сім рівнів, взаємодія між якими регламентується відповідними стандартами [119-124], що забезпечують практично повну прозорість взаємодії через ці рівні незалежно від того, яким чином побудований кожен з рівнів у кожній конкретній реалізації;
• модель MIC. Модель взаємодії між компонентами (Model for Interactions between Components) розроблена AFUU (Французькою асоціацією користувачів UNIX та відкритих систем) та AFNOR (Французькою асоціацією по стандартизації) являє собою спробу об'єднати різні підходи до класифікації компонентів середовища [114];
• модель OSE/RM. Робочою групою POSIX P1003.0 Інституту інженерів з електроніки та електротехніки (IEEE) запропонована референтна модель середовища відкритих систем (OSE/RF) [121]. Ця модель передбачає поділ середовища на три основні частини: прикладне забезпечення, прикладна платформа, зовнішнє середовище;
• модель MUSIC. У моделі MUSIC найбільша увага приділена тим аспектам взаємодії та інтерфейсам, які є найбільш критичними для прикладної системи, що функціонує у відкритому середовищі. Модель забезпечує чітке розуміння зв'язків між процесами, що мають місце у відкритих середовищах.
У розподілених системах, до яких слід віднести онлайнові лексикографічні системи, необхідно дотримуватися багатьох домовленостей різного характеру. За своїм призначенням онлайнова лексикографічна система повинна відповідати принципам відкритих систем. Загальними властивостями відкритих систем вважаємо:
- масштабованість;
- мобільність;
- інтероперабельність;
- прозорість інтерфейсу.
Ці властивості, розглянуті окремо, притаманні всім поколінням інформаційних систем. У концепції ж відкритих систем ці властивості розглядаються в сукупності як взаємопов'язані і реалізуються в одному комплексі.
Як вважає більшість аналітиків [142], відкрита комп'ютерна система - це сукупність апаратно-програмних засобів, об'єднаних у мережу (тобто сполучених каналами зв'язку), яка розглядається як єдине ціле незалежно від:
- апаратної реалізації;
- операційних платформ;
- просторового розташування.
Підкреслюючи системний аспект відкритості систем можна констатувати, що відкрита система - це система, яка складається з компо