Розділ 2. Експериментальне дослідження підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності 105
2.1. Характеристика критеріїв та рівнів сформованості готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до розв'язання проблем безпеки життєдіяльності 105
2.2. Дидактичні засади до створення методичної системи підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності 112
2.3. Професійна підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін до розв'язання проблеми безпеки життєдіяльності в школі 129
2.4. Організація та результати дослідно-експериментальної перевірки ефективності удосконалення педагогічної системи підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності 147
2.4.1. Хід і організація формувального експерименту......................150
Висновки до розділу 2 168
Загальні висновки 173
Список використаних джерел 176
Додатки 199
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ОБЖ - основи безпеки життєдіяльності
ВНЗ - вищий навчальний заклад
ГСВО - галузеві стандарти вищої освіти
ПК - персональний комп'ютер
ДОТ - дитячий оздоровчий табір
ТЗН - технічні засоби навчання
НДР - науково-дослідна робота
ВСТУП
Актуальність дослідження. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу суперечності між природою та суспільством все більше загострюються. На межі тисячоліть людство стало перед реальною проблемою виживання, тому безпека життєдіяльності стала глобальною, життєво важливою проблемою суспільства в цілому.
За цих умов формування нового мислення у кожного члена суспільства і особливо молодої людини має бути спрямоване на необхідність суттєвої зміни підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку цивілізації. Одним із підходів до формування такого мислення є виховання молоді, яка психологічно підготовлена до життя й діяльності в сучасних умовах розвитку людства, а також формування в неї вмінь прогнозувати взаємовідносини в системі "людина - природа - суспільство" й усвідомлено ставитися як до власної безпеки, так і до безпеки навколишнього середовища.
Нині світова спільнота перейшла до нової концепції створення безпечної життєдіяльності - концепції допустимого ризику. Згідно з цією концепцією будь-яке середовище, у якому існують тісно взаємопов'язані стосунки людини з енергією, з хімічно чи біологічно активними речовинами або з іншими факторами, які не сумісні з нормальними умовами розвитку і життя людини в цілому, має потенційні небезпеки - явища, процеси, об'єкти, які за певних умов здатні спричинити шкоду людині, природі, суспільству. У зв'язку з цим значна увага повинна приділятися формуванню нового світогляду людини, підвищенню відповідальності особистості за збереження як власного здоров'я і життя, так і здоров'я й життя оточуючих.
Безумовно, головну роль у цьому процесі повинні відіграти загальноосвітні навчальні заклади.
У ряді наукових праць висвітлюються загальні проблеми дидактики вищої професійної школи (А. Алексюк, С. Архангельський, О. Вишневський, С. Гончаренко, М. Гриньова, Л. Кондрашова, В. Кушнір, О. Савченко, В. Сластьонін, З. Слєпкань, П. Олійник, В. Федорченко), формування професійної готовності до педагогічної діяльності (К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, Л. Кандибович, Н. Левiтов, О. Мороз, А. Пономарьов, К. Платонов, Г. Троцко, А. Ухтомський, О. Щербакова).
Концепцією освіти з напрямку "Безпека життя і діяльності людини", яка схвалена Міністерством освіти та науки України (12.03.2001 р.), передбачається організація постійної освіти всіх категорій населення, починаючи від дошкільної освіти і закінчуючи післядипломною освітою. Тому навчально-виховний процес у школі повинен забезпечувати формування в учнів адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень з безпеки. Результатом такого навчання має бути сформованість умінь і навичок учнів щодо власної безпеки і розуміння відповідальності за власні вчинки та їхні можливі наслідки.
Структура загальної середньої освіти вимагає якісної підготовки вчителів, які були б спроможними виходити за рамки власне предмета і, використовуючи міжпредметні зв'язки, надавати учням знання з безпеки життєдіяльності. Саме вчителі природничих дисциплін, маючи ґрунтовну фахову підготовку, можуть компетентно та творчо підходити до формування в учнів знань та вмінь з безпеки життєдіяльності й до створення безпечних, комфортних та результативних умов навчально-виховного процесу.
Складність та важливість цього процесу очевидна і має державне значення, що актуалізує проблему професійної підготовки та перепідготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки життєдіяльності.
Останнім часом накопичений певний досвід із вказаної проблеми. Зокрема, підготовка майбутніх учителів фізики, біології, географії, хімії та трудового навчання з безпеки життєдіяльності проводиться у ВНЗ України. Наукові праці В. Дивака, І. Пархоменка, Л. Сидорчук, А. Юхименко свідчать про необхідність вдосконалення методичної системи підготовки цих фахівців.
У розвиток безпеки життєдіяльності як сучасної науки значний внесок зробили Я. Бедрій, Л. Гладка, В. Джигирей, М. Захарченко, Н. Заверуха, В. Зацарний І. Миценко, В. Лапін. Ці дослідники є авторами посібників, що широко використовуються у навчальному процесі різних закладів освіти.
Розв'язанням питань, пов'язаних із викладанням курсу безпеки життєдіяльності у вищій школі, успішно займаються В. Бєгун, С. Дикань, Б. Житар, В. Захматов, І. Науменко, А. Пятова, В. Русін, В. Свистунов.
Аналіз досвіду зарубіжних колег (В. Іванова, Н. Солярова, І. Плющ) також показує, що однією з основних проблем організації навчання з безпеки життєдіяльності є дефіцит кваліфікованих педагогічних кадрів, низький рівень їхньої готовності до вирішення цих проблем, а також недостатнє навчально-методичне забезпечення предмета.
Разом з тим, проблема підготовки вчителів природничих дисциплін з безпеки