РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика стада і формування груп піддослідного молодняка
Експериментальна частина дисертаційної роботи виконана на кафедрі технології виробництва молока і яловичини Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького та в племзаводі "Клен" Жовківського району Львівської області.
Стадо племзаводу формувалось шляхом власного відтворення та закупівлі племмолодняка із племзаводу "Поліський", що в Житомирській області. У стаді використовувались бугаї-плідники таких провідних ліній - Каскадера 530, Пакета 93, Лайнера 65 та Омара 814. У стаді племзаводу на кінець 2005 року нараховувалося 1132 голів тварин, з них корів - 445 голів. Поголів'я худоби в господарстві є чистопородним, а за даними бонітування до класу еліта-рекорд та еліта віднесено 58 % корів та ремонтного молодняка. Стадо племзаводу характеризується хорошою збереженістю молодняка - 90-97 % із живою масою при народженні 28-35 кг. Відлучений молодняк досягає живої маси 180-225 кг, а у 17- 18-місячному віці ремонтні телиці досягають живої маси 395-420 кг, бугайці - 500-550 кг. Міжотельний період корів становить 350-430 днів; при цьому у перші три місяці після отелення спаровується 62-76 % корів. Така активність приходу корів в охоту зумовлена сезонними отеленнями (січень - березень), повноцінною годівлею та активним моціоном, оскільки вирощування телят проводиться у перші 15-20 днів з коровами у денниках або дрібногрупово в невеликих загонах, а в подальшому (до 6-7 міс. віку) - разом з матерями-годувальницями на вигульно-кормових майданчиках.
Середня передзабійна маса однієї голови молодняка у 18-місячному віці становить 450-500 кг із забійним виходом 63,5-65 %. Жива маса бугаїв-плідників у стаді складає 950 кг. Окремі бугаї мають і вищу живу масу. Так, бугай Зуб 9027 мав живу масу 1100 кг. Жива маса корів у стаді варіює в межах 500-600 кг (залежно від віку). Завдяки міцній кормовій базі та відпрацьованій технології стало можливим досягнення середньодобових приростів молодняка всіх статево-вікових та фізіологічних груп 710 г, а телят на підсосі - 1000 г і більше. Собівартість одного центнера приросту за 2005 рік становила 355 грн., а рентабельність галузі - 32 %. Нині господарство щорічно реалізує 25-30 голів племінних бугайців та 15-20 теличок. У найближчі роки планується довести поголів'я поліської м'ясної породи до 1200-1300 голів.
Провідна гіпотеза наших досліджень ґрунтується на вивченні основних закономірностей формування продуктивних якостей у бугайців та теличок поліської м'ясної породи залежно від їх генотипу.
Дослідження проведено за схемою, наведеною на рис. 1.
Об'єктом досліджень були тварини поліської м'ясної породи, добір проводився методом пар-аналогів з урахуванням генотипу.
Для проведення дослідів було відібрано 33 бугайці та 35 теличок різних генотипів поліської м'ясної породи, з яких сформовано по 3 піддослідних груп із урахуванням статі (додаток А).
І дослідна група - бугайці й телички створюваного крупноекстер'єрного типу в поліській м'ясній породі з генотипом 11/16 шароле (Ш) 1/8 абердин-ангуса (А) 3/16 симентала (С) (нащадки чистопородних бугаїв-плідників вихідної шаролезької породи);
ІІ контрольна група - чистопородні бугайці й телички існуючого проміжного типу в поліській м'ясній породі з генотипом 3/8Ш1/4А3/8С (нащадки ліній Каскадера 530, Пакета 93 в породі);
ІІІ дослідна група - чистопородні бугайці й телички існуючого дрібного типу в поліській м'ясній породі з генотипом 3/8Ш1/4А3/8С (нащадків лінії Омара 814 в породі).
Протягом досліду бугайці й телички всіх шести груп перебували в однакових умовах годівлі, догляду та утримання. Від народження до 7-місячного віку молодняк утримувався разом із коровами на підсосі. Після відлучення бугайці й телички утримувались на вигульно-кормових майданчиках ферми. У літній період телички випасались на пасовищах у гуртах, а бугайці утримувались на вигульно-кормових майданчиках ферми.
Рис. 1. Схема досліджень
Рівень годівлі передбачав отримання запланованих середньодобових приростів залежно від віку та періоду вирощування (при складанні раціонів користувались нормами, рекомендованими А.П. Калашниковим та ін. [89], П.З. Столярчуком та ін.) [169]. Облік з'їдених кормів вираховували зважуванням до і після годівлі їх піддослідним тваринам один раз на місяць за два суміжні дні по групі, кількість спожитого молока телятами за підсосний період бралась середня по породі.
При оцінці росту визначали такі показники: живу масу визначали шляхом індивідуального щомісячного зважування вранці до годівлі. Абсолютний приріст за окремі вікові періоди й за увесь період дослідження визначали за формулою:
А=W1-Wo, де: W1 - кінцева жива маса, Wo - початкова жива маса, кг.
Середньодобовий приріст визначали за формулою:
,
де: W1 і Wo - жива маса відповідно в кінці й на початку періоду, кг;
t0 t - вік відповідно в кінці й на початку періоду, днів.
Відносну швидкість росту (К) визначали за формулою С. Броді:
.
Кратність збільшення живої маси визначали шляхом ділення живої маси в 7-ми, 12-ти, 15-ти і 18-місячному віці на живу масу новонароджених теличок та бугайців або на попередній досліджуваний період 7-ми, 12-ти і 15-ти місяців.
Екстер'єрні показники розвитку визначали за допомогою взяття промірів, вирахуванням індексів, а також побудовою екстер'єрних профілів.
Проміри статей тіла тварин брали мірною палицею, циркулем і стрічкою. Брались такі проміри: висота в холці, висота в крижах, коса довжина тулуба, глибина грудей, ширина грудей, обхват грудей за лопатками, обхват п'ястка, ширина в маклаках, ширина в сідничних горбах та коса довжин