РОЗДІЛ 2
УМОВИ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Місце досліджень та грунтово-кліматичні умови
Дослідження проведені протягом 2003-2005 років у Науково-дослідному інституті круп'яних культур Подільського державного аграрно-технічного університету. Польові дослідження закладались на дослідному полі університету, що знаходиться в південній частині Хмельницької області, яка за теплозабезпеченістю та ступенем зволоженості протягом вегетаційного періоду відноситься до південного теплового агрокліматичного району.
Лісостеп розташований у центральній частині України і займає 33,6% її території [75]. Південно-західна частина розміщена на площі 46000 км2, що складає 10,1% від загальної площі нашої країни. Підзона достатньо зволожена, крім Хмельницької області, в умовах якої закладались польові дослідження, включає лісостепові райони Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької (крім східних районів), Житомирської областей і північно-західні райони Вінницької і північні лісостепові райони Чернігівської та Сумської областей. Тут знаходиться близько 14,3% потенційних земельних, 7,9 лісових, 7,7 водних, 8,4% сукупних природних ресурсів [76].
Більше половини (55,3%) орних земель становлять чорноземи типові мало- та середньогумусні. Значні площі (39%) займають ясно-сірі, сірі (13%), темно-сірі лісові ґрунти й чорноземи опідзолені (26%) [77].
Розкладання рослинності відбувалося при достатньому доступі повітря й тепла за допомогою бактерій. Але недостатня кількість вологи обмежувала мінералізацію органічних речовин, які завдяки наявності в ґрунтовій породі вапна поступово нагромаджувались у вигляді стійких гумінових сполук. В результаті цього за багато тисячоліть трав'яниста рослинність з її дуже розвиненою кореневою системою збагатила землю великою кількістю гумусу, який забарвлює його в темно-сірий, майже чорний колір [78, 79].
Ґрунт на дослідних ділянках - чорнозем глибокий малогумусний на карбонатних лесовидних суглинках.
Генетичний профіль його слабо диференційований на генетичні горизонти. За гранулометричним складом ґрунти відносяться до середньосуглинкових різновидностей.
Щільність ґрунту на глибині 0-40 см становить 1,14-1,23 г/см3, щільність твердої фази - 2,55-2,62 г/см3 і загальна пористість досягає 51,8-56,5%. Забезпеченість ґрунту рухомими сполуками поживних речовин середня. Відносно неглибоке залягання карбонатів кальцію і магнію забезпечує в гумусовому горизонті і орному шарі нейтральну реакцію ґрунтового розчину, гідролітична кислотність складає 2,3-2,8 мг/екв на 100г ґрунту, а ступінь насичення основами - 92-64%, вмісту гумусу 4,2-4,5% (за Чіріковим Р2О5 - 9,0-12,0 мг, К2О - 19,0-23,0 мг на 100 г ґрунту) [80].
Просо, яке належить до хлібів другої групи, високо вибагливе до тепла. Насіння його починає проростати при температурі не нижче 6-80С. Сходи витримують незначні заморозки (до мінус 20С), а при мінус 3,50С здебільшого гинуть або сильно пошкоджуються. Дуже шкідливою для сходів проса є тривала одночасна дія низьких позитивних температур (6-100С) за хмарної погоди. У рослин при цьому різко знижується фотосинтез, що може стати причиною їх загибелі [81].
Сума ефективних температур для ранньостиглих сортів проса становить близько 15000С, середньопізніх - понад 16000С, а в прохолодні та вологі роки - понад 20000С.
Просо краще за інші злакові культури витримує ґрунтову й повітряну посухи. Відзначається високою жаростійкістю. Параліч продихів у нього спостерігається при температурі 38-400С лише через 49 годин, тоді як у ячменю - через 25-35, ярої пшениці - 17, а у вівса вони паралізуються вже через 5-7 годин [82, 83].
Транспіраційний коефіцієнт проса низький (130-280).
Просо належить до солевитривалих культур, не витримує кислих ґрунтів і найкраще росте при нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 6,5-7,5).
2.2. Погодні умови в роки досліджень
Основними факторами життя, що найбільше впливають на інтенсивність росту і розвитку рослин, є тепло, світло і волога.
Швидкість появи сходів знаходиться в тісній залежності від температури повітря і вологості ґрунту, що має виняткове значення при сівбі проса.
Клімат південної частини західного Лісостепу України - помірно-континентальний з м'якою зимою та досить вологим теплим літом. Амплітуда коливання температур незначна. Сума опадів - 550-650 мм, переважають західні вітри. Середньорічний абсолютний мінімум спостерігається у січні (-310С), середньомісячна температура повітря - 5,30С. Абсолютний максимум припадає на липень-серпень (37-390С), перехід середньодобової температури повітря через 50С в сторону підвищення проходить весною в перших числах квітня (початок вегетації), в сторону пониження - восени, на початку листопада, коли рослини практично припиняють свою вегетацію. Вегетаційний період триває 190-210 днів [84].
Весняні заморозки в повітрі спостерігаються до третьої декади квітня або, як виняток, до третьої декади травня. Останні заморозки починаються в другій декаді жовтня, а ранні - третій декаді вересня.
Сума опадів значно коливається в часі. Це пов'язано з проходженням атмосферних фронтів циклонів, що пересуваються з Атлантики на схід по центральних та північних районах Європи. Середньомісячна сума опадів складає 572 мм, а за період вегетації проса - біля 450 мм.
Сума фотосинтетичної активної радіації змінюється з південного заходу на південний схід від 95 до 105 ккал/см2 при зміні сонячного сяйва в такому ж напрямку від 1700 до 2000 годин на рік.
Річний хід абсолютної вологості повітря характеризується максимумом у липні (15,0-15,5 мб), коли найбільше випаровування, і мінімумом у січні (3,7-4,0 мб). Відносна вологість в повітрі порівняно з його абсолютною температурою має зворотній хід, максимум її в листопаді-грудні (80-88%), а мінімум - звичайно у травні (66-70%). Особливо чітко виражений добовий хід відносної вологості ґрунту влітку - опівдні близьк