РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ШАХТАРСЬКОГО СТРАЙКОВОГО РУХУ В УРСР У 1989-1991 РР.
2.1. Соціально-економічні, психологічні та політичні причини страйків гірників у радянській Україні
Питання про причини, що спонукали робітників до страйків, завжди було актуальним та нагальним для будь-якої індустріальної держави, незалежно від шляху розвитку - капіталістичного чисоціалістичного, однак більш широке висвітлення цього питання притаманне, все ж таки, капіталістичним країнам, де наявність робітничого невдоволення не заперечувалася. У Радянському Союзі цей аспект до кінця 80-х років ХХ століття не висвітлювався. Теоретично пояснити такий феномен можливо лише тоді, коли припустити існування двох факторів. Перший: робітничих страйків у СРСР дійсно не було. Другий: страйки мали місце, але ж ретельно приховувались. З огляду на особливості радянської пропаганди відносно ролі та місця робітника в побудові соціалістичної країни, друге припущення видається більш імовірним.
Страйки - це крайній захід, і до нього вдаються, скоріше, з відчаю. Задля чого люди страйкують? Щоб домогтися підвищення рівня заробітної плати і покращення умов праці, відміни звільнення товаришів та припинення сваволі підприємців або адміністрації. Визнати існування страйків - означало визнати наявність в СРСР хоча б одного з перерахованих факторів. Такого радянські ідеологи допустити не могли, стверджуючи, що головним завданням держави є максимальне задоволення матеріальних та духовних запитів робітників. Згідно з цією ж ідеологією, всі підприємства належали народу. Їх адміністрація представляла єдиного власника - державу трудящих. Піклування про покращення умов праці - її прямий обов'язок. Керівники підприємств виконували його під контролем профспілок, які кожний рік укладали з адміністрацією колективний договір від імені трудових колективів. Будь - яке обмеження прав або інтересів робітників було б порушенням і державної політики, і трудового законодавства, і колективного договору [1]. На питання іноземних журналістів "Чому в СРСР заборонені страйки?" радянські ідеологи відповіли: "Страйки в СРСР не заборонені, їх немає тому, що вони позбавлені смислу... В СРСР немає ґрунту для виникнення ситуацій, які б змусили робітників страйкувати" [2]. Слід відзначити, що ця теза пролунала у 1984 р., за п'ять років до початку шахтарського загальносоюзного страйку, приховувати який вже не було можливим і доцільним. З того часу не проходило жодного року, не відміченого страйковими заворушеннями. Тому важливо віднайти першопричини страйкового руху, біля витоків якого стояли шахтарі. Треба розібратися у питанні: за яких обставин змогли виникнути причини робітничого руху в Україні і чи існувала можливість уникнути страйків гірників? З'ясування цього питання допоможе уникнути повторення помилок минулого та віднайти механізми регулювання кризових явищ у майбутньому.
До питання про причини виникнення шахтарського страйкового руху у Радянському Союзі і УРСР зокрема звертались у кінці 80-х - на початку 90-х років деякі історики, соціологи, політологи, журналісти. Найбільш докладно цей аспект був викладений у роботах істориків Л. Гордона і Е. Клопова, А. Левінсона, В. Костюковського, В. Пеунова, О. Бажан, А. Русначенка [3]. Слід зазначити, що згадані дослідники (крім А. Русначенка) не звертались до архівних джерел і будували свої дослідження на аналізі матеріалів періодичної преси та соціологічних опитувань. Дослідник А. М. Русначенко широко використовував архівні джерела, але за той час, що пройшов з виходу в світ його монографії, з'явилась певна кількість нових документів, не аналізованих ним. Тому огляд нових документальних джерел дозволить автору дисертаційної роботи у більшому обсязі відповісти на це складне запитання.
Можна говорити про три типи причин страйків: соціально-економічні, політичні, психологічні. Тому і наслідки страйків лише частково можна оцінити в економічних показниках. Хоча за походженням страйки частіше бувають економічними, їх вплив поширюється далеко за межі економічного поля; і неекономічний або непрямий економічний ефект страйків складніше передбачити, ніж їх економічні наслідки.
Основні причини виникнення шахтарського страйкового руху в УРСР можна зрозуміти лише у зв'язку із загальним характером змін, які відбувалися у 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. в країні.
Російський історик В. О. Шестаков відмічав, що з середини 80-х років почалося стихійне переродження тоталітарної системи, яке змінило весь життєвий устрій радянського суспільства: відбувся перерозподіл прав керівників і підприємств, посилилась відомчість, відмічалась соціальна нерівність [4]. Змінився характер внутрішніх виробничих відносин на підприємствах, впала трудова дисципліна, масовими стали апатія, крадіжки, неповага до чесної праці, заздрість до тих, хто більше заробляє. Разом з тим в СРСР зберігався примус до праці. Радянська людина, відчужена від розподілу виробничого продукту, перетворилася у виконавця, який працював не по совісті, а за примусом.
Більшість робітників та службовців необхідність змін пов'язували з кращою організацією і оплатою праці, більш справедливим розподілом суспільного багатства.
Обрання у березні 1985 р. М. С. Горбачова на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС відродило надію на можливість реальних змін в житті суспільства. Енергійні виступи Горбачова показали його рішучість приступити до оновлення країни. Однак всі спроби в рамках старої системи провести перетворення економіки були приречені на провал. Перші три роки перебудови, впродовж яких були випробувані практично всі відомі методи прискорення розвитку суспільства, показали, що тоталітарна система не підлягає реформуванню.
Так, у СРСР і Україні зокрема, відмічався ріст соціальної напруженості. Проходило це, в першу чергу, через появу неймовірного дефіциту самих необхідних продовольчих та промислових товарів [5]. Дефіцитні товари зникали з державної торгівлі і з'являлися в кооперативній за завищеними цінами