Основи організації і діяльності місцевих рад в Україні.

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ РАД В УКРАЇНІ
2.1. Загальносоціальні основи організації і діяльності місцевих рад
на сучасному етапі державотворення
Загальносоціальні основи організації і діяльності місцевих рад - це певна система, що складається з упорядкованої сукупності взаємопов'язаних елементів, якими є теоретичні, історичні, політичні, демографічні, соціальні, гуманістичні, інформаційні основи тощо. Їх перелік не є вичерпним. Елементи системи загальносоціальних основ багатоманітні й перебувають у постійному розвитку та динаміці. На них впливають різні чинники: зміна законодавства, рівень правової культури громадян, природний потяг людей жити та розвиватись у колективі (об'єднання в територіальні громади), рівень соціально-економічного забезпечення населення тощо. Недосконалість правового регулювання системи загальносоціальних основ організації і діяльності місцевих рад, а також їх недостатній рівень дослідження в юридичній літературі свідчать про необхідність детального аналізу та характеристики елементів цієї системи.
Негайного розв'язання потребує проблема упорядкування демографічної основи організації й діяльності місцевих рад, яка доводить залежність формування місцевих рад від віку населення відповідної території, його пересування в межах окремої території та усієї країни. Так, на формування чисельності населення безпосередньо впливають його пересування та міграційні процеси. За статистичними даними у межах Харківської області протягом 2004 р. спостерігалося скорочення чисельності працюючих у всіх видах економічної діяльності, а більш значно - у сільському господарстві (майже на чверть) та промисловості (3,4%) [271, c. 379], що вплинуло на демографічне навантаження на працездатних осіб. Від демографічних показників залежить трудовий потенціал та відповідно здатність акумулювати економічні ресурси, необхідні для розв'язання завдань місцевого розвитку.
Важливе значення має також статево-віковий склад населення, що впливає на цільові пріоритети, функціональну спрямованість, розвиток соціально-економічної інфраструктури території. Так, станом на 1 січня 2005 р. кількість працюючих за статтю розподілилась майже порівну і становила 55% - жінки та 45% - чоловіки. Кількість працівників передпенсійного віку (жінки у віці 50-54 років, чоловіки у віці 55-59 років) на кінець 2004 р. налічувала 88,5 тис. осіб або 12,5% облікової кількості штатних працівників [271, c. 379].
Реалізація членами територіальної громади права на участь у місцевому самоврядуванні безпосередньо залежить від вікового цензу, який гарантує їм можливість брати участь у місцевих референдумах та виборах, загальних зборах громадян за місцем проживання, громадських слуханнях та місцевих ініціативах. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" правом брати участь у місцевому референдумі наділені громадяни, яким на день проведення референдуму виповнилося 18 років [74]. Такий самий віковий ценз встановлений і для голосування на місцевих виборах [72], і для участі у загальних зборах громадян за місцем їх проживання [205]. Водночас законодавець залишив місцевим радам можливість самостійно встановлювати віковий ценз для участі у громадських слуханнях та місцевих ініціативах.
Норми названих актів є спеціальними відносно загальної норми ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зміст якої говорить, що право на участь у вирішенні питань місцевого значення не пов'язується з віковим цензом. Крім того, ст. 3 Закону гарантує членам територіальної громади, до якої входять жителі відповідної території, право на участь у місцевому самоврядуванні, закріпивши, що будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються. Цей перелік є відкритим, тому до "інших ознак" можна віднести і віковий ценз. Вирішити це питання може лише Конституційний Суд України, давши офіційне тлумачення даної норми.
Таким чином, згідно з положеннями законодавства населення віком до 18 років "відсікається" від участі у виборах, референдумах, загальних зборах громадян. Проте вони, постійно мешкаючи у межах села, селища, міста, є повноправними членами територіальної громади. Тому питання щодо право- та дієздатності громадян на участь у місцевому самоврядуванні мають проблемний характер.
Слід уважно підійти до питання можливості реалізації свого права на участь у місцевому самоврядуванні громадянами віком до 18 років, віднайшовши необхідні критерії, наявність яких уможливить таку реалізацію. Для цього, на нашу думку, треба виважено аналізувати склад населення місцевої території, звертаючи увагу на інтелектуально-психологічні особливості молоді. На наш погляд, є логічним надати молоді можливість брати участь не у всіх без винятку формах безпосереднього волевиявлення, а лише тих, які мають значення для її повноцінного розвитку, - громадських слуханнях та місцевих ініціативах. Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" дозволив молоді бути членами таких організацій віком від 14 років [83]. Аналогічний віковий ценз доцільно встановити і для участі у таких формах здійснення місцевого самоврядування, як громадські слухання та місцеві ініціативи. Детальний порядок реалізації цих форм здійснення місцевого самоврядування має регламентуватися статутами територіальних громад та відповідними положеннями, затвердженими рішеннями місцевих рад.
Ще однією проблемою "демографічного характеру" на місцевому рівні слід визнати значну динаміку міграційних процесів. Це позначається насамперед на функціонуванні первинного суб'єкта місцевого самоврядування. Оскільки у місцевої влади вкрай мало можливості для вирішення життєво важливих проблем соціально-економічного характеру, спостерігают