РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ - ВАЖЛИВІ СКЛАДОВІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ДОРОЖНЬОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Правове забезпечення використання земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства: загальні положення
Чинне земельне законодавство, на жаль, не досить чітко регулює питання використання та охорони земель даної категорії, тому виникає багато проблемних питань щодо правового регулювання використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Існуючі наукові розробки з цього приводу носять фрагментарний характер та ґрунтуються на раніше діючому земельному законодавстві, яке, зрозуміло, не враховувало специфіки ринкової економіки, не було повною мірою екологізованим і в основу якого був покладений принцип виключного права державної власності на землю [236, с. 116]. Зважаючи на те, що використання та охорона є важливими елементами правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, уважаємо за потрібне зробити детальний аналіз проблемних питань у сфері використання та охорони земель зазначеної категорії.
Загальновизнаним серед науковців є положення відносно того, що термін "використання" земель не є юридичною категорією [236, с. 118]. Землекористувач здійснює безпосереднє господарське використання землі на юридичному титулі користування, а власник - на титулі власності.
За радянських часів земля за законом була об'єктом права виключної державної власності. Таким чином, держава була єдиним власником землі й інших природних багатств. У ході земельної реформи земельні відносини, що складалися стосовно земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, зазнали значних змін. З прийняттям Конституції України, а згодом і Земельного кодексу України право державної власності потіснене різноманіттям власницьких підстав використання земельних ділянок і втратило своє домінуюче положення в сучасному земельному законодавстві. Землі транспорту тепер можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності (ст. 67 Земельного кодексу України). Порядок використання зазначених земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 65 Земельного кодексу України), отже правовою основою нормативного регулювання у цій сфері можуть бути лише закони, а не підзаконні акти.
Закріплена Земельним кодексом стаття 67, передбачає можливість перебування земель транспорту у державній, комунальній та приватній власності, не містить ніякої деталізації стосовно земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Можливість перебування земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства у комунальній власності випливає з того, що відповідно до Закону України "Про транспорт" (ст. 9), споруди транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих рад, належать до комунальної власності.
Згідно з п. 8 Указу Президента "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 27 червня 1999 р. [191] землі автомобільних доріг державного значення не могли передаватися до комунальної власності з земель державної власності. Проте Указ не набрав чинності через відхилення проекту Закону про розмежування земель державної та комунальної власності. Прийнятий Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 р. № 1457-IV до земель державної власності, які не можуть передаватися до комунальної власності при розмежуванні, землі автомобільних доріг державного значення вже не зараховує. Тобто, у комунальній власності можуть знаходитися будь-які земельні ділянки, що відносяться до земель автомобільного транспорту й дорожнього господарства. Але, враховуючи, що автомобільні дороги державного значення та землі, на яких вони розташовані, задовольняють інтереси суспільства в цілому, ці об'єкти повинні перебувати виключно у державній власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. N 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" [190] затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Серед об'єктів, що передаються до комунальної власності областей зазначені: ремонтно-будівельні організації (підрядні спеціалізовані ремонтно-будівельні організації, виробничі бази, управління виробничо-технологічної комплектації, підсобні, автотранспортні та інші підприємства, що обслуговують або пов'язані з організацією виробничої діяльності ремонтно-будівельних організацій); шляхове господарство (виробничі бази, управління виробничо-технологічної комплектації, підсобні, автотранспортні та інші підприємства, що обслуговують або пов'язані з виробничою діяльністю організацій шляхового господарства в містах та інших населених пунктах, підрядні спеціалізовані шляхові ремонтно-будівельні організації, підрядні спеціалізовані організації по ремонту, будівництву та експлуатації автомобільних шляхів з майновим комплексом, який вони обслуговують); комунальні автотранспортні підприємства (автотранспортні підприємства, автоколони, гаражі, заправні станції тощо, виробничі бази, ремонтні майстерні та інші підприємства, пов'язані з обслуговуванням і експлуатацією автотранспортних підприємств).
У Законі України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" [174] з державної у комунальну власність передаються безоплатно підприємства міського і приміського транспорту, шляхового господарства, а також акції (частки, паї) господарських товариств, створених на базі їх майна (у разі якщо щодо них не було прийнято рішення про закріплення їх у державній власності).
При цьому, якщо об'єкти віднося