РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Роботу виконували впродовж 2003-2006 років на кафедрі організації, економіки та маркетингу у ветеринарній медицині Національного аграрного університету, 16 господарствах Яготинського району Київської області. Бактеріологічні дослідження проводили в Центральній, Київській обласній та Фастівській районній державних лабораторіях ветеринарної медицини.
Об'єкт дослідження: туберкульоз великої рогатої худоби.
Предмет досліджень: велика рогата худоба, епізоотичний та інфекційний процеси, алергічні реакції, клінічні та патолого-анатомічі зміни при туберкульозі молодняку великої рогатої худоби.
Методи досліджень: епізоотологічні (історико-статистичний, порівняльно-географічний, епізоотологічне обстеження), клінічні (клінічне обстеження), алергічні (внутрішньошкірна та внутрішньочеревна туберкулінові проби), патолого-анатомічні (встановлення макроскопічних змін в різних органах і тканинах при туберкульозі великої рогатої худоби), бактеріологічні (мікроскопія, виділення чистої культури, біологічна проба) та статистичні.
Вивчення епізоотологічних особливостей та імунологічного прояву туберкульозу у молодняку великої рогатої худоби проводили поетапно:
- на першому етапі проводили збір даних щодо розповсюдження інфекції в господарствах з різною епізоотичною ситуацією;
- на другому етапі дослідження були направлені на вивчення епізоотологічних особливостей туберкульозу молодняку великої рогатої худоби в межах окремих господарств;
- третій етап досліджень був спрямований на вивчення результативності методів діагностики інфекції у телят раннього віку (до 2-х місяців) життя.
Ретроспективні дослідження проводили за результатами діагностичних досліджень, зоотехнічного обліку, ветеринарної статистики та літератури. При цьому використовували порівняльно-географічний опис та епізоотологічні дослідження. Ці методи дозволили виявити просторово-часову динаміку захворюваності та визначити епізоотологічні особливості хвороби, оцінити напруженість пізоотичної ситуації та встановити причинно-наслідкові зв'язки між явищами, які обумовлювали розвиток епізоотичного процесу, а також дати оцінку ефективності проведення протитуберкульозних заходів.
У зв'язку з тим, що ретроспективні дослідження дають можливість вивчити епізоотологічні характеристики туберкульозу тварин в період до початку безпосередніх досліджень автора, були проведені проспективні дослідження. Вони дозволили провести широкомасштабні і камеральні дослідження, дати оцінку явищам в той час, коли вони відбуваються. Особливо значущим у вивченні епізоотологічних особливостей туберкульозу є епізоотологічний експеримент, в якому відсутнє або майже відсутнє втручання дослідника. Це дає можливість в умовах певних адміністративних територій та господарств вивчити механізми епізоотичного процесу, джерело, шляхи розповсюдження збудника хвороби, а також визначити роль біотичних та абіотичних факторів у виникненні туберкульозу, встановити закономірності розвитку інфекції.
Проспективні дослідження в окремих господарствах та на окремих групах тварин є найбільш об'єктивними при оцінці ефективності протитуберкульозних заходів. При організації цих досліджень особливу увагу звертали на підбір дослідних та контрольних груп тварин, яких підбирали за принципом аналогів.
Діагноз на туберкульоз ставили на підставі тестів, регламентованих "Інструкцією про заходи з профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу" [93].
Внутрішньошкірну туберкулінову пробу ставили за загальноприйнятою методикою. При цьому використовували туберкуліни, виготовлені Курською і Сумською біофабриками. Препарат вводили у дозі 0,1 мл (5000 О.Д.) (Сумський туберкулін) в середній третині шиї з лівого боку. Перед введенням туберкуліну на місці ін'єкції волосяний покрив вистригали та обробляли 70° етиловим спиртом. Облік реакції проводили через 72 години. Місцеву алергічну реакцію на туберкулін вважали специфічною за умов збільшення шкіряної складки на 3 мм і більше.
Внутрішньочеревну туберкулінову пробу проводили за методикою В.А. Ситніка і співавт. [210]. Туберкулін, розведений вдвічі стерильним фізіологічним розчином, вводили внутрішньочеревно в ділянці голодної ямки з правої сторони в дозі 1 мл розчину на 100 кг маси тіла тварини. Оцінку температурної реакції проводили через 3, 6, 9, 12, 15, 18 і 24 години. Реагуючими на внутрішньочеревну туберкулінову пробу вважали тварин, у яких температурна реакція була вищою, ніж 39,5°С на один і більше градусів.
Клінічні показники визначали за методикою В.І. Левченка і співавт. [103].
При проведенні лабораторних діагностичних досліджень на туберкульоз використували методики, наведені в "Настанові по діагностиці туберкульозу тварин та птиці" [158]. Матеріал для досліджень відбирали від кожної тварини окремо. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію відбирали підщелепові, заглоткові, бронхіальні, середостінні, брижові, портальні лімфовузли і шматочки паренхіматозних органів. Парні лімфовузли відбирали з обох боків. Брижові лімфовузли упаковували окремо. До проведення досліджень відібраний матеріал знаходився в замороженому стані.
Бактеріоскопічне дослідження патматеріалу проводили методом світлової мікроскопії. Для цього з кожного органу готували по 2 мазки, які висушували на повітрі, фіксували над полум'ям горілки і фарбували за методом Ціля-Нільсена [158].
Для культурального дослідження з кожного відібраного лімфатичного вузла вирізали шматочки розміром 0,5 см3 і обробляли за методом А.П. Алікаєвої [158]. Ріст мікобактерій визначали на живильному середовищі для культивування мікобактерій, виготовленого ДП "Ветеринарна медицина", м. Харків.
Для визначення виду збудника туберкульозу використовували метод біопроби [158]. При цьому заражали двох морських свинок та двох кролів. Перед введенням матеріалу тварин досліджували на наявність у них внутрішньошкірної реакції на туберкулін. Суспензію досліджуваного матеріалу вводи
- Київ+380960830922