РОЗДІЛ 2
ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ ФОРТЕПІАННОЇ ФАКТУРИ Й
ЇЇ ДИНАМІЧНИХ ЯКОСТЕЙ
2.1. Виконавські аспекти теорії фактури
Точкою перетину логіко-змістовного аспекту інтерпретації як творчого акту та його реалізації у виконавській технології є втілений у звуках нотний текст, особливо тканина музичного твору, його фактура. Тому фокусом виконавського аналізу має стати вивчення особливостей і якостей музичної тканини, що звучить. Це потребує хоча б короткого розгляду головних аспектів теорії фактури у світлі її сучасного стану у музичній науці.
Слід звернути увагу на те, що в разі характеристики головних видів організації музики (у більш вузькому сенсі -- музичної тканини), при описуванні основних музичних складів (як у "технічному" розумінні, так і в ракурсі художнього образно-логічного узагальнення, тобто у плані опису різних типів музичного мислення) музична наука спирається передусім на фактурні характеристики, на оцінку співвідношення елементів і компонентів фактури. Фактуру розуміють при цьому дуже широко та багатомірно. Це -- "музична плоть" твору, що безпосередньо звучить, котра є конкретною, унікальною, неповторно індивідуалізованою Отже, її можна визначити як втілення творчої думки.
Таким чином, аналізуючи твір, ми маємо головну увагу приділити фактурі як сфері матеріалізації нотного тексту у "живе" музичне ціле, яке є предметом виконавської інтерпретації та слухацького сприйняття. У зв'язку з цим необхідно звернутися до тих досліджень, які присвячуються питанням визначення та характеристики закономірностей існування, організації та перетворення фактури, теорія котрої останнім часом досить активно розробляється.
Уявляється, що цей процес виник і розвивається не лише у зв'язку з неоднозначністю поняття фактури, але й завдяки складності, специфічності та багатообразності властивостей саме цього явища. Це викликає необхідність усвідомлення взаємозв'язків художніх закономірностей з потребами музичної науки і практики, зокрема виконавської.
Навіть при досить побіжному, первинному ознайомленні з науковою літературою з теми, що нас цікавить, бачимо безліч досить різних за своєю вихідною позицією визначень фактури. Наприклад, фактуру розуміють як спосіб, форму викладу музичного матеріалу; як результат проникнення та взаємодії головних засобів музичної виразності в їхній нерозривній єдності; як конкретну форму музичної тканини, яка має ряд характерних видів і різновидів; як будову музичної тканини, що враховує характер і співвідношення голосі котрі її складають; як будову і характер музичної тканини, що випливають з різних прийомів її утворення й являють собою музичний виклад (у деяких випадках -- склад письма); як характер, співвідношення та функції компонентів твору чи його фрагменту, що розгортаються одночасно.
Цілком зрозуміло, що фактура -- це явище різноманітне майже настільки, наскільки багатообразною є сама музика. Тому немає нічого дивного в тім, що теоретична думка неодноразово робила спроби класифікувати хоча б головні форми її прояву.
Звертаючись до етимології терміна "фактура", можна побачити, що буквальний переклад його пов'язаний із поняттями "робити", "зробити" ("зроблено"). Спорідненим поняттям, варіантом цього терміна є слово "текстура".
Порівняємо визначення з російсько-латинського словника:
ФАКТУРА -- factura, aef [facio]ТЕКСТ -- textum, I [texo]1) обробка, виготовлення...1) тканина, також одяг...2) обладнання, будова...2) зв'язок, поєднання...3) створення, твір3) склад, стиль
Стосовно музичного твору необхідно уточнити та розмежувати ці безсумнівно близькі поняття. Текст у музиці -- це не тільки нотна фіксація, але й носій особливостей твору часового мистецтва, що репрезентує в одночасності дію багатьох найважливіших музичних процесів. У цьому сенсі текст розуміється не тільки як "одяг" музики, але й як особливий, неповторний зв'язок між різними елементами та компонентами цілого на різних рівнях. Адже виконуючи або аналізуючи музичний твір, ми інтерпретуємо перш за все саме текст, а не просто нотні й інші умовні знаки, втілені у звуках. Так чи інакше текст відтворює головні організаційні закономірності музичного цілого На наш погляд, ці організаційні закономірності, принципи конструювання живої музичної тканини, по суті, -- саме фактурні закономірності. А закономірності інших аналітичних рівнів -- мовних, тематичних, формоутворюючих, драматургічних та інших -- доцільно розглядати крізь призму реального втілення через фактурні закономірності.
Нескладно помітити, що у багатьох авторів поняття "фактура" часто виявляється близьким чи навіть тотожним щодо понять "склад", "письмо", "виклад", "музична тканина" (останнім терміном можна, мабуть, узагальнити всі інші). Крім того, у багатьох дослідженнях принципово не збігаються визначення фактури, а, отже, позначення її типів, видів, складів тощо.
Важливим моментом є те, що за часом музично-теоретичного засвоєння фактура як засіб музичної виразності (котрим вона у звичайному розумінні цього терміна не є, будучи узагальнюючою категорією дещо іншого порядку) вважається "наймолодшою". Теорія фактури розпочала свій розвиток лише останніми десятиліттями, до речі, разом із бурхливим розвитком галузі музичної психології, що, на наш погляд, невипадково. Раніше далеко не всі дослідники засобів музичної виразності пропонували скільки-небудь переконливе визначення фактури. Описи та визначення фактури, що існували на той час, не відтворювали її дійсного стану у системі засобів музики. Порівняємо, наприклад, пропорції розділів у підручнику Л. Мазеля та В. Цуккермана "Анализ музыкальных произведений": розділи "Мелодия", "Ритм", "Гармония" займають відповідно 534 сторінок, а "Фактура" - лише 137 [64].
Ці пропорції свідчать про існуючу на той час недооцінку фактури, зарахування її до другорядних засобів. Проте засоби виразності (як головні, так і другорядні) так чи інакше існують і одержують свій індивідуальний образ і своє значення тільки завдячуюч