РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Робота виконувалася на кафедрі хірургії Білоцерківського державного аграрного університету протягом 2005-2007 років на тваринах, які надходили в клініку ветеринарної медицини кафедри. Матеріалом для досліджень були клінічно здорові тварини: суки різних порід віком 1-2,5 роки, які поступали для попередження розвитку еструсу, та свинки віком 4,5-5 місяців із СТОВ "Піщана" Білоцерківського району Київської області, яких привозили для проведення оваріоектомії.
Обсяг проведених досліджень представлений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Загальний об'єм досліджень
Вид дослідженняКількість Всьогоу т.ч. сукисвинкиПроведено оваріоектомії, всього голів653530в т.ч. лапароскопічної, голів402515лапаротомічної, голів251015Клінічне дослідження тварин у післяопераційний період, голів653530Морфологічне дослідження крові, проб300150150Біохімічне дослідження сироватки крові, проб300150150 Основні етапи виконання досліджень показані на рисунку 2.1.
1 ЕТАП
Відпрацювання техніки лапароскопічної оваріоектомії
У сук :
- з використанням петлі Рьодера;
- з використанням ЕХГ;
- з використанням ендокліперараУ свинок
з використанням ЕХГ
2 ЕТАП
Дослідження порівняльної ефективності за клінічними та біохімічними показниками, морфологічним складом крові
У сук:
- лапароскопічна оваріоектомія з використанням петлі Рьодера;
- лапароскопічна оваріоектомія з використанням ЕХГ;
- лапаротомічна оваріоектоміяУ свинок:
- лапароскопічна оваріоектомія з використанням ЕХГ;
- лапаротомічна оваріоектоміяВивчення ускладнень лапароскопічної та лапаротомічної оваріоектомії в сук та свинок 3 ЕТАП
Рис. 2.1. Схема проведення досліджень
Перший етап досліджень передбачав відпрацювання техніки лапароскопічної оваріоектомії в сук. Аналіз літературних даних [263-275] про проведення її в коней показав, що для торзування судин яєчника можна використовувати ряд методів. Враховуючи це, сук було поділено на три групи: першій групі виконувалася лапароскопічна оваріоектомія за допомогою петлі Рьодера, другій - з використанням ЕХГ, третій - із застосуванням ендокліпера. Цей етап досліджень також передбачав опрацювання методики лапароскопічної оваріоектомії у свинок, при якій торзування судин виконувалося електрохірургічним генератором.
Для проведення лапароскопічних втручань використовувалися обладнання та інструменти показані, на рис. 2.1 та 2.2: відеосистема, яка складалася з відеокамери ЕКОНТ-200, підсилюючого пристрою, відеомагнітофона та монітора; інсуфлятор (для подачі газу та підтримання постійного тиску в черевній порожнині); джерело світла - галогеновий освітлювач, електрохірургічний блок, до складу якого входить електрохірургічний генератор МАВР-200; прямий, жорсткий лапароскоп діаметром 5 мм, призначений для передачі зображення з черевної порожнини за допомогою лінзової та стержневої оптики на монітор; голка Вереша - для накладання пневмоперитонеума, троакари діаметром 5 та 10 мм з перехідниками до них (для введення інструментів у черевну порожнину), атравматичний затискач для захоплювання та утримування тканин, електрохірургічні інструменти з діелектричним покриттям: L-подібний електрод, ножиці, дисектор, петлепровідник, ендокліпер, а також інструменти загальнохірургічного призначення (скальпель, голкотримач та інші).
Для проведення лапаротомічних втручань використовували стандартний набір інструментів, що застосовують в абдомінальній хірургії.
Будь-яке оперативне втручання, пов'язане з розтином черевної стінки, проводиться із загальним знеболенням. З цією метою використовували наступні схеми.
Для накрозу сук за 20 хв до операції внутрішньом'язово ін'єктували 1%-ний розчин ацепромазину (0,5 мг/кг), а безпосередньо перед оперативним втручанням - внутрішньовенно суміш 0,3 мл/кг, яка містила в 1 мл 7,5 мг пропофолу і 12,5 мг кетаміну [221, 303-304].
Рис. 2.1. Загальний вигляд лапароскопічного комплексу:
1 - монітор;
2 - відеомагнітофон;
3 - освітлювач;
4 - інсуфлятор;
5 - відсмоктувач;
6 - лапароскопічна стійка;
7 - балон з газом;
8 - ендовідеокамера;
9 - електрохірургічний генератор.
Знеболювання свинок виконували за такою схемою. За 20 хв до операції внутрішньом'язово ін'єктували 1 %-ний розчин ацепромазину в дозі 1,0 мг/кг маси тіла тварини. Безпосередньо перед оперативним втручанням внутрішньовенно вводили 5%-ний розчин кетаміну в дозі 5 мг/кг маси тіла. Місцево виконували інфільтраційну анестезію в точках введення троакарів [305].
Рис. 2.2. Лапароскопічні інструменти:
1-Голка Вереша;
2-5-ти мм троакар;
3-10-ти мм троакар;
4-перехідник;
5-лапароскоп;
6-петлепровідник петлі Рьодера;
7-затискач;
8-дисектор;
9-ножиці;
10-L-подібний електрод.
На другому етапі досліджень порівнювали ефективність різних методів лапароскопічної та лапаротомічної оваріоектомії за клінічними та біохімічними показниками і морфологічним складом крові в сук та свинок. Для цього суки були поділені на три групи: першій виконувалася лапароскопічна оваріоектомія з використанням петлі Рьодера, другій лапароскопічна оваріоектомія із застосуванням ЕХГ, третій - лапаротомічна оваріоектомія. При цьому робили медіанний розріз черевної стінки довжиною 5-7 см, торзування судин яєчника виконували за допомогою прошивних лігатур. Клінічно досліджували також і сук, у яких торзування судин яєчника виконувалося методом накладання кліпс.
Свинок було