Вы здесь

Англо-російське суперництво в Персії: нафтовий фактор, 1901?1917.

Автор: 
Ласкавий Дмитро Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
3407U004208
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. Витоки англо-російськОГО СУПЕРНИЦТВА
В ПЕРСІЇ
Історія боротьби Великобританії і Росії за вплив у Персії налічує не одне
сторіччя. Витоки англо-російського суперництва сягають ще ХVI ст. і кореняться
в історичному розвитку як Англії, так і Московського царства. У різні часи
інтенсивність і гострота суперництва то збільшувалась, то зменшувалась, але
ніколи не припинялась, оскільки Персія завжди відігравала ключову роль у
міжнародних відносинах і східній торгівлі обох країн.
У ХVI ст., як відомо, були закладені основи морської могутності Англії.
Майбутня «володарка морів» за допомогою ініціативних купців підкоряла нові
території і ринки, добиваючись різноманітних пільг і привілеїв, закріплюючи
монопольне положення або наближаючись до нього. «З самого початку в цих
комерційних підприємствах неможливо було відокремити приватну ініціативу від
загальної політики англійського королівського двору або встановити, де
закінчується перша і починається друга», ? точно відмітила Е.С. Вілєнская [110,
124].
Після відкриття у 1553 р. експедицією Уілогбі ? Ченслора північного шляху до
Московської держави в Англії була створена Московська компанія (пізніше
отримала назву Руська компанія), яка почала настійливо добиватися права на
володіння пристанями по узбережжю Білого моря і на транзитний шлях у Персію та
Бухару через ріку Волгу і Каспійське море [110, 125]. Одним з
найперспективніших напрямків торгівлі для неї був східний, а точніше перський.
Для Руської компанії незначна по перським міркам торгівля приносила великі
прибутки.
Як відмітила Л.І. Юнусова «період торгівельних експедицій у Сефевідську державу
(60?80-ті рр. ХVI ст.) є найбільш важливим у історії Руської компанії (ХVI?ХVII
в.)». Вона навела дуже цікаву цитату з однієї з праць І.І. Любімєнко:
«Надзвичайно характерно, що саме у період 60?80-тих рр., котрий співпадає з 6
поїздками англійців у Персію, вважався компанією часом її розквіту, коли
прибутки були величезні, а число членів особливо велико» [220, 251]. Це
підтверджують статистичні дані. Якщо у 1555 р. компанія нараховувала 191, а у
1565-му 400 членів, то на початку ХVII ст. ? лише 55. У 1553 р. капітал
компанії складав 6 тис. ф. ст., у 1583-му ж збільшився до 80 тис., тобто за 30
років зріс у більше, ніж у 13 разів [220, 251].
Протягом 1588?1620 рр. з метою поновлення права на транзит Лондон відправив до
Москви 6 посольств. Перше і, можливо, найважливіше посольство для прояснення
ситуації і, головне, отримання ще більших привілеїв і прав Єлизавета відправила
у кінці 1588 р. на чолі з Дж. Флетчером. Із самого початку дипломати зрозуміли,
що вести переговори буде нелегко. Коли англійці прибули до Москви, їх одразу
ізолювали від зовнішнього світу і впродовж місяця не приймали при дворі царя. В
Посольському приказі серйозно побоювались, що Флетчер дізнається про переговори
Федора Івановича з німецьким послом імператора Рудольфа II Варкачем про
створення антитурецької ліги [110, 126].
Однак, не дивлячись на несприятливі умови Флетчер не змінив планів і не зменшив
кількість запитів, які, до того ж, більше були схожі на вимоги. Виконання царем
36 пунктів, які висунули англійці, могло означати для Москви лише одне ?
передачу всієї зовнішньої торгівлі Лондону. Одним із ключових питань був
контроль над вивозом і ввозом у Персію та Бухару, а далі транзитними шляхами до
східних країн. Якщо раніше Єлизавета обмежувалась наданим їй правом безмитного
транзиту, то тепер устами Флетчера королева наполягала на тому, щоб всім, окрім
купців вище згаданої Руської компанії і дипломатам, в’їзд до Москви був
заборонений [110, 126].
Хоча місії Флетчера не вдалося досягнути поставленої мети і Федір Іванович
пішов лише на незначні поступки, англійці не припинили спроб опанувати
транзитні шляхи у Персію, які проходили через Московську державу. Після
закінчення Смути і стабілізації ситуації в країні, Москва, у порівнянні з
попередніми роками, значно активізувала відносини з Персією. Інші 5 посольств
також не принесли бажаного англійцями результату.
Врешті-решт Англія втратила надію налагодити безмитну транзитну торгівлю з
Персією через територію Московської держави. Проте, англійцям треба надати
належне, оскільки вони одночасно з переговорами в Москві продовжували шукати
інші, більш зручні і вигідні шляхи на Схід, у державу Сефевидів і казкову, як
тоді казалось, Індію. З відкриттям морського шляху в ці країни Лондон почав
активно сприяти розвитку ще одному напрямку східної торгівлі. В 1629 р.
англійська Ост-Індська компанія отримала право на безмитну торгівлю в державі
Сефевідів через Перську затоку [220, 251].
Однак, поступово, з освоєнням морського шляху через мис Доброї надії англійські
купці переконалися, що транзит через Московську державу за умов звільнення від
мита може бути більш вигідним і, головне, безпечним. Якщо перший шлях пролягав
по не одному океану і був вразливий для нападів військових флотів інших держав
(Іспанії, Франції), то другий від Білого моря до Каспійського проходив по
території виключно Росії.
Проте, такий варіант був можливий лише за умови укладання відповідної
англо-російської угоди, яка, в свою чергу, була можлива лише після зближення
позицій Лондону і Москви в питанні перської торгівлі. Це ж зробити було зовсім
нелегко, оскільки обидві країни досить жорстко захищали інтереси своїх
комерційних кіл. Так, протягом ХVII ст. англійці остаточно втратили не те що
всі привілеї, а навіть право торгувати в Росії (окрім єдиного порту
Архангельськ), не кажучи вже про транзит у Персію. В Москві зрозуміли, що
англійці становлять серйозну конкуренцію