РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ
2.1. Грунтово-кліматична характеристика місця проведення досліджень
Експериментальна частина роботи проводилась в 2002-2005 рр. у
Науково-виробничому фермерському господарстві “Компанія “Маїс”.
Згідно агрокліматичного районування, Синельниківський район, на території якого
розміщене господарство, відноситься до північної підзони Степу України.
Ґрунтоутворюючими породами є важко- та легкоглинисті леси, які на глибині 5-6 м
змінюються середньосуглинковим палевим лесом. Ґрунтовий покрив дослідних
ділянок досить однорідний і являє собою в основному звичайні середньопотужні
повнопрофільні і в різній мірі змиті чорноземи.
За механічним складом переважають легкоглинисті чорноземи. В орному шарі вміст
гумусу складає 4,4-5,2%.
Валові запаси поживних речовин в орному шарі чорноземів досить високі: N –
0,21-0,26%, PO2 – 0,14-0,16%, К2О – 2,3-2,5%, що складає відпо-відно 5,5; 3,5;
5,2 т/га [154].
Для зони, де розташоване господарство, основною й вирішальною умовою отримання
високих врожаїв сільськогосподарських культур є вологозабезпеченість.
Клімат зони, за даними Синельниківської агрометеостанції, теплий,
помірно-посушливий, з жарким літом і відносно холодною зимою. Середньомісячна
температура найтеплішого місяця – липня – складає 21,2оС, найхолоднішого –
січня – -6,5оС, середня річна температура повітря – 7,4оС. Тривалість періоду
із середньодобовими температурами вище 10оС рівна 166 добам, а сума активних
температур за цей період складає 2880оС. Річна кіль-кість опадів складає 423
мм, близько 2/3 із них випадає в теплий період року.
Суховії різної інтенсивності в літній період – щорічне явище. Малі запаси
вологи в ґрунті, разом із атмосферною посухою й суховіями, створюють
несприятливі умови для наливу зерна.
Зима – малосніжна, м’яка, із частими й сильними відлигами. Тривалість періоду,
який прийнято вважати зимовим, від переходу середньої добової температури
повітря через 0єС до більш низької (21.XI) і до переходу через 0єС до більш
високої (18.III) складає 117 днів. Зимовий режим погоди, як правило,
встановлюється і припиняється поступово.
Характерною особливістю весни є швидке розгортання сезонних явищ (руйнування
снігового покриву, відтавання і прогрівання ґрунту під впливом інтенсивного
збільшення температури). Середня дата настання стиглості ґрунту – 4 квітня, що
лише на два дні випереджає дату переходу середньодобової температури через 5оС
(6.VI), яка співпадає із строками посіву ярових культур, початком вегетаційного
періоду озимих культур. В умовах району, як правило, інтенсивно протікає
пересихання верхнього п’ятисантиметрового шару ґрунту, що створює необхідність
проводити весняні польові роботи в найкоротші терміни. Перехід середньодобової
температури повітря через 10оС, з яким пов’язують початок інтенсивного росту
більшості рослин і сівбу теплолюбних сільськогосподарських культур, проходить в
середньому 24 квітня.
Перехід середньої добової температури через 15оС прийнято вважати початком
літнього періоду. Кінець цього періоду настає після переходу середньої добової
температури повітря через 15оС до більш низьких температур. За багаторічними
даними цей перехід настає 13 вересня. Тривалість літнього сезону – 124 дні. У
літні місяці переважає малохмарна, спочатку тепла, а потім жарка погода.
Нерідким явищем протягом літа є довготривалі бездощові періоди, які
супроводжуються майже щоденним зниженням відносної вологості повітря й
посиленням вітру.
На загальному фоні зниження температури і збільшення кількості хмарних днів для
осені характерне повернення тепла з ясною й теплою погодою. Середня дата
настання заморозків – 5 жовтня, але в окремі роки вони були зафіксовані 14
вересня. В осінній період іде загальне інтенсивне зниження температури до 5оС,
коли і закінчується вегетаційний період, тривалість якого складає в середньому
209 діб.
Відсутність опадів в кінці червня – на початку липня негативно позначається на
процесах наливу зерна у зернових колосових культур і на формуванні врожаю зерна
кукурудзи, так як у цей час вона проходить критичний період свого розвитку.
Для нормальної вегетації кукурудзи негативним у тепловому балансі є
нерівномірний розподіл температур, максимум яких припадає на липень – серпень
[154, 155].
2.2. Погодні умови в роки випробувань
Характеристика погодних умов наводиться за даними Синельників-ської
агрометеостанції (табл. 2.1, рис. 2.1).
Таблиця 2.1
Сума ефективних температур за вегетаційний період кукурудзи
Місяці
Середнє багато-річне, єС
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.
єС
%*
єС
єС
єС
Травень
159
206
129,6
316
198,7
129
81,1
254
160
Червень
251
278
110,8
247
98,4
214
85,3
238
94,8
Липень
349
468
134,1
315
90,3
317
90,8
346
99,1
Серпень
314
323
102,9
303
96,5
328
104,5
392
124,8
Вересень
135
197
145,9
139
102,5
172
127,4
223
165,2
Сума
1208
1472
121,9
1320
109,3
1160
96
1453
120,3
Примітка. * % – різниця, у порівнянні з середнім багаторічним.
Як бачимо, вегетаційний період в роки проведення досліджень за гідротермічними
режимами значно відрізнявся від середньобагаторічних.
Вегетаційний період 2002 р. відзначався підвищеними температурами як в цілому
за вегетацію – 121,9%, так і в окремі місяці – 102,9-145,9% до середніх
багаторічних.
Рис. 2.1. Кількість опадів за вегетаційний період (2002-2005 рр.) за даними
Синельниківської агрометеостанції
За даними Синельниківської агрометеостанції цей рік характеризувався значними
опадами протягом усієї вегетації, за виключенням травня, протягом якого випало
лише 45,7% до середньобагаторічних. Значні
- Київ+380960830922