Ви є тут

Юридична природа прав учасників господарських товариств

Автор: 
Кравченко Сергій Сергійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004392
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Майнові права уЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
2.1 Право власності учасників господарських товариств
В попередньому розділі нами доводилося, що право участі є корпоративним правом,
а останні мають особливу правову природу, що відрізняє їх як від речових, так і
від зобов’язальних прав. Разом із тим корпоративні права можуть в певних
правовідносинах виявляти свій суто майновий бік, і тоді можна стверджувати, що
вони належать особам (учасникам господарських товариств) на праві власності.
Тобто вони так чи інакше знаходять свій прояв у правовідносинах власності. В
інших же правовідносинах вони постають як суто зобов’язальні права, які
знаходять свій прояв у належній учасникам вимозі.
У правовідносинах власності корпоративні права виступають об’єктом, з яким
можливо вчиняти різні правочини. Найбільш розробленим аспектом в цьому напрямку
є корпоративні права акціонерів, котрі ще М.М.Агарков йменував “правами на
акції" та “правами з акції” [1, с.267]. То якраз права на акції і являють собою
право власності, яке має акціонер на цінний папір (акцію), з яким він може
вчиняти правочини. Права ж з акції являють собою певні вимоги, яких набуває
акціонер як носій корпоративних прав. Цими вимогами не обмежуються корпоративні
права, тобто останні є ширшим поняттям за право вимоги.
Приблизно за такою ж схемою мають характеризуватися не тільки права акціонера,
а й права учасника інших господарських товариств. Різниця полягає в тому, що
права акціонера втілені в акцію, а права учасника інших господарських товариств
такого втілення в інший об’єкт права не набули. В іншому ж практично істотних
розбіжностей ці права не мають, хоча їм властива специфіка в тих чи інших
деталях реалізації їхніх прав.
Як пов’язані з відносинами власності корпоративні права безпосередньо
стосуються права на участь в статутному капіталі. Тому одним із основоположних
напрямків їх дослідження буде саме зв’язок цих понять. Спочатку зробимо спробу
розібратися у сутності таких понять, як статутний капітал, складений капітал,
статутний фонд.
Передусім звертають на себе увагу розбіжності в термінології, застосовані в
українському законодавстві. ЦК України оперує терміном “статутний капітал"
(ст.115 та ін.), який використовується також у бухгалтерському обліку [158]. В
податковому законодавстві вживається термінологія як "статутний капітал», так і
«статутний фонд» [66, с.181]. А в ГК України використовується термін "статутний
фонд" (ст.87 та ін.), що, скоріше за все пов’язано з перенесенням термінології
з законів, прийнятих раніше “Про підприємства в Україні”, “Про господарські
товариства” та ін., оскільки цей кодекс сприймається як такий, що скомпонований
з старого законодавства [202, с.97-101].
Для повних та командитних товариств в ЦК Украіни вживається термін “складений
капітал" (ст.120, 123 та ін.), а для кооперативів – “пайовий фонд”, що
формується із пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу і є
одним із джерел формування майна кооперативу (ст.1 Закону України “Про
кооперацію”).
Чи тотожні ці поняття? Думається, що поняття “статутний капітал" та "статутний
фонд" законодавством визнаються фактично однозначними.
Разом із тим не є тотожними поняття статутного та складеного капіталу, хоча
вони є близькими. Визначальним для статутного (складеного) капіталу
господарського товариства є його функції. Ними є стартова – для розпочинання
діяльності створюваної юридичної особи; гарантійна, що відповідає за належний
рівень відповідальності юридичної особи; функція визначення вкладів учасників
для здійснення ними своїх корпоративних прав. Іноді вказують на те, що
статутний капітал створює певний юридичний механізм контролю [230, с.12]. На
нашу думку, у відсутність виконання статутним капіталом зазначених функцій (при
чому всіх), потреби в ньому взагалі немає. В господарських товариствах
утворення статутного капіталу має значення для корпоративних прав їхніх
учасників і для інших функцій, наприклад, гарантованості кредиторів.
Статутним (складеним) капіталом визначаються частки в ньому учасників (акцій в
АТ), що, в свою чергу, має значення передусім для майнових, а також в певних
випадках і для немайнових прав учасників. Це надає можливість проведення виплат
учасникам частини прибутку, одержаного товариством у поточному році. Тобто
учасники мають право на частину прибутку пропорційно їх часткам в статутному
(складеному) капіталі або, відповідно, акціям.
Участь в статутному (складеному) капіталі надає учаснику товариства не лише
майнові, а й немайнові права – на участь в управлінні товариством. При чому
право на участь в управлінні товариством може мати як залежний від розміру
частки учасника (акцій акціонера) характер, так і не мати такої залежності.
Так, питання управління в повному товаристві вирішуються незалежно від розміру
частки учасників в складеному капіталі, оскільки в ч.1 ст.121 ЦК вказується, що
управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх
учасників. Втім, установчим документов можуть передбачатися випадки, коли
рішення приймаються більшістю голосів учасників.
Взаємовплив майнових прав (на частку в статутному капіталі) і на участь в
управлінні знаходить свій прояв у тому, що певна частка, що є хоча і значною,
але не охоплює всього статутного капіталу, дає можливість здійснювати вплив на
все майно товариства. Це виявляється у тому, що учасник господарського
товариства голосуванням вирішує правову долю всього майна цих товариств. Інакше
кажучи, будучи власником частки (точніше, права на частку), він опиняється
здатним формувати волю стосовно всього майна. Та ще й будучи іншим суб’єктом і
по відношенню до іншого об’єк