Анатомічні особливості пієлоуретерального сегмента в ранньому періоді онтогенезу людини

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Дослідження виконано на 87-ми трупах плодів і 15-ти трупах
новонароджених людини, одержаних з акушерсько-гінекологічних і патоло-
гоанатомічних відділень лікувальних закладів м. Чернівці. Дослідження трупів
плодів масою понад 500,0 г, а також трупів новонароджених проводилися
безпосередньо в прозекторській Чернівецької обласної дитячої лікарні.
Періоди внутрішньоутробного розвитку систематизовані за класифіка-
цією Г.А.Шмидта [170] як найбільш логічно обгрунтованою та з урахуванням
Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості
та мертвонародженості, затвердженої Наказом МОЗ України № 179 від
29.03.2006 р. Віковий склад об'єктів дослідження (табл. 2.1) визначали за
зведеними таблицями Б.М.Пэттена [171], Б.П.Хватова і Ю.Н.Шаповалова [172] на
підставі вимірювання ТКД та ТПД.
Таблиця 2.1
Віковий і кількісний склад об'єктів, досліджених методами
препарування, ін'єкції та рентгенографії
Вік об'єктів
дослідження
(міс)
Тім'яно-
п'яткова
довжина (мм)
Методи дослідження
препару-
вання
ін'єкція
рентгено-
графія
Всього
IV
165,0-200,0
10
215,0-250,0
10
VI
255,0-300,0
21
VII
305,0-350,0
15
VIII
355,0-395,0
11
IX
400,0-450,0
10
460,0-485,0
10
Новона-
роджені
500,0 і більше
10
15
ВСЬОГО:
45
41
36
102
32
2.2. Методи дослідження
Відомо, що вірогідність одержаних даних залежить від вдалого поєднання
методичного та методологічного підходів у процесі дослідження. Сучасні
досягнення і технічні можливості фундаментальних прикладних наук цілковито
задовольняють вчених-морфологів, але, як зазначає Б.М.Пэттен [171], дуже
важко збагнути анатомічні взаємовідношення структур дорослої людини, якщо
не враховувати історію їх розвитку. Тому, на наш погляд, найдоцільнішим
методологічним засобом у морфологічному дослідженні є саме історичний
підхід. Зважаючи на це, ми вивчали анатомію пієлоуретрального сегмента не
окремої вікової групи, а простежили динаміку її становлення і просторову
хронологію впродовж пренатального періоду онтогенезу та в новонароджених
людини [165,173].
Для досягнення поставленої мети нами використано комплекс методів
морфологічного дослідження (табл. 2.1), що включає макромікроскопію, зви-
чайне та тонке препарування під контролем мікроскопа МБС-10, ін'єкцію ПУС
та ниркових судин з наступною рентгенографією, графічне реконструювання,
виготовлення топографо-анатомічних зрізів. Морфометрію ПУС визначали за
методиками В.Е.Марчєнкова [62], О.М.Слободяна [174]. Варіаційно-статистична
обробка цифрових даних, одержаних при морфометрії, проведена за методикою, яка
описана Р.Б.Стрелковим [175]. Критерій вірогідності становить Р<95%.
2.2.1. Ін'єкція судин. Ін'єкцію судин виконували з метою наступного
препарування та макромікроскопічного дослідження і рентгенографії [173,176].
Трубчасті структури, заповнені поліхромними ін'єкційними сумішами, значно легше
ідентифікувати та препарувати після фіксації. Застосування рентгенкон­трастних
речовин та швидкотвердіючих полімерів у складі ін'єкційних мас дозволяє
використовувати декілька методів дослідження на одному препараті
(макромікроскопію, рентгенографію).
Ін'єкцію артеріальної системи здійснювали через катетер, встановлений
в грудній аорті зі сторони плевральної порожнини через лівосторонній
33
задньобічний доступ у 6-му міжреберному проміжку. Ін'єкцію венозної
системи здійснювали на нефіксованих трупах плодів та новонароджених. У
4-5 місячних плодів рентгеноконтрасну суміш вводили через катетер,
встановлений у проксимальній частині нижньої порожнистої вени. Доступ -
передньобічна торакотомія справа у 6-му міжребір'ї. З плевральної порожнини
розтинали перикард та праве передсердя, через яке вводили катетер в нижню
порожнисту вену на 1-1,5 см нижче діафрагми і закріплювали його лігатурою
зі сторони порожнини перикарда. У плодів більш пізнього віку та в новона-
роджених рентгенконтрастні суміші вводили через пупкову вену.
2.2.2. Рентгенографія. Для вивчення особливостей кровопостачання
ПУС у плодів та новонароджених застосовували метод рентгенографічного
дослідження. Після ін'єкції судин рентгеноконтрастними сумішами на основі
барію сірчанокислого, свинцевого чи залізного сурика препарати фіксували
протягом 7-10 діб, а потім проводили оглядову рентгенографію на апараті
EDR-750B, при цьому напруга на трубці становила 40-50 кВ, сила струму - 25-
50 мА, фокусна відстань - 90 см, експозиція - 25-34 с Після виготовлення
препарата і обережного видалення органів черевної порожнини, що створю-
вали тінь на органах заочєрєвинного простору і таза, рентгенографію повторю-
вали доти, поки не візуалізували дрібні гілочки сечовідних судин.
В окремих випадках рентгенконтрастні суміші готували на основі
рєнтгєнконтрастної речовини та барвника, щоб в разі потреби простежити
артрерії і вени одночасно на одному препараті.
2.2.3. Макроскопія. Для визначення різноманітних положень,
топо­графо-анатомічних взаємовідношень ПУС з суміжними структурами у
плодів різних вікових груп і новонароджених вивчали шляхом препарування.
Фіксовані в розчині нейтрального формаліну трупи плодів і новонароджених
промивали впродовж 1-2 години у водогінній воді. Скальпелем розрізали шкіру по
серединній лінії передньобічної стінки живота. Для огляду ПУС видаляли органи
нижнього поверху черевної порожнини та препарувли структури заочєрєвинного
простору, обережно видаляли біляободову та навколониркову
34
клітковину. Методами тонкого і звичайного препарування виділяли від
прилеглих структур нирку, ниркову миску та черевний відділ сечоводу. Далі
виконували морфометрію елементів ПУС.
З метою полегшення макромікропрепарування ПУС, особливо сечоводів,
використовували ретроградну ін'єкцію верхніх сечовидільних шляхів. Трупи
плодів і нов