РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика дослідження
Дослідження проводилися на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії спільно з клінікою ветеринарної медицини Української медичної стоматологічної академії.
Експеримент був проведений на 50 безпорідних, статевозрілих собаках обох статей вагою 7 - 12 кг.
Перед проведенням експерименту тварини знаходилися під наглядом і карантином близько двох тижнів у віварії. Перед проведенням експерименту у тварин була витримана голодна пауза близько 1 доби і дотримання питного режиму за 4 години до початку експерименту.
Тварини були розподілені на п'ять груп: контрольну та експериментальні (з використанням кетгуту, з використанням нитки дексон, з використанням нитки біофіл і групи, де застосовувався біофіл, модифікований етонієм). Тваринам проводилася цистотомія (крім контрольної групи) з подальшим ушиванням сечового міхура різними розсмоктувальними шовними матеріалами. Розподіл тварин щодо застосування різних шовних матеріалів представлений в таблиці 2.1.
У першій групі проводились усі етапи оперативного доступу до сечового міхура, без його розсікання і використання шовного матеріалу. Це була конрольна група.
У другій групі тварин після оперативного доступу створювалася різана рана сечового міхура, здійснена скальпелем через усі шари стінки міхура довжиною 5 см; краї рани зшивали ниткою кетгуту (полірованого), виготовленого із баранячої сировини (КП "Полтавський м'ясокомбінат"); стерелізація гама - променями, 25 кГр.
Таблиця 2.1.
Розподіл експериментальних тварин залежно
від використаного шовного матеріалу
№ групи
Використаний шовний матеріалК-сть тварин1Без використання шовного матеріалу на сечовому міхурі102Використання кетгуту103Використання біофілу104Використання дексону105Використання біофілу, модифікованого етонієм10
У третій групі тварин для зшивання рани сечового міхура використовувалася розсмоктувальна нитка із твердої мозкової оболонки - біофіл.
У четвертій групі для зшивання рани сечового міхура використовували нитку з гомополімера полігліколевої кислоти - дексон.
У п'ятій групі нами була застосована нитка біофіл, модифікована етонієм.
Для операцій застосовувалась нитка з атравматичною голкою, метричного розміру - 3 згідно з ЕP (умовний номер згідно з USP - з/о для біологічних РШМ). Калібр нитки вимірювали в п'яти точках по його довжині мікрометром МК 25-1 і отримані дані середнього арифметичного перевіряли за таблицею типорозмірів хірургічних ниток [63]. Після проведення оперативного втручання ми проводили вивчення стану рани й утвореного рубця на 1, 3, 7, 14, 30, 90 добу. Евтаназію тварин не проводили, під час повторної операції у визначені строки брали тканини сечового міхура із ділянки накладання швів і сформованого рубця.
Перед проведенням експерименту проводили підготовку тварин. За 1 добу тварину не годували, витримували "голодний період", за 3-4 години собаці не давали пити. За 25 хвилин тварині проводили премедикацію - 0,5 ml - 0,1% розчин атропіну сульфату на 10-15 кг ваги собаки, 1% розчин димедролу, 0,8 ml + 2 ml 50% розчину анальгіну на 10-15 кг ваги тварини.
Через 25-30 хвилин починали проведення ввідного наркозу розчином фентанілу + седуксеном з розрахунку (1,3 ml + 1,5 ml на 10-15 кг). Коли починалася перша стадія наркозу, тварині пункціювали вену і підключали стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду 0,9% зі швидкістю 50-60 крапель за хвилину. Для підтримання наркозу був уведений тіопентал-натрію із розрахунку 0,09 г на 10 кг ваги тварини. Наркоз проводили на безпечному для тварини рівні, зовнішньо орієнтуючись на появу "третьої повіки" в оці. Потім собаку клали на спеціальний операційний стіл, кінцівки фіксували спеціальними лямками до столу. Волосяний покрів видаляли машинкою до появи чистих покровів.
2.2. Методика іммобілізації етонію на шовному матеріалі
Препарат іммобілізували на хірургічних нитках за допомогою імпрегнатора текстильних матеріалів ПИРГ 443 235 002 ТУ. З цією метою нарізані фрагменти твердої оболонки спинного мозку великої рогатої худоби (ламели) перед формуванням нитки (крученням) піддавали модифікації етонієм у намотаному на вугільний електрод вигляді. В цих умовах матеріал набуває додаткового електричного заряду, який збільшує зв'язування протилежного заряду іонів препарату. Для іммобілізації етонію матеріал поміщали на катоді. Час експлуатації - 20 хв., електродна щільність струму - 6-8 мА/см2.
Після іммобілізації лікарських засобів у заводських умовах (цех для виробництва шовних матеріалів КП "Полтавський м'ясокомбінат") проводили формування ниток, сушили їх (при температурі 18-22°С протягом 24 годин), шліфували і полірували, відбирали ХШМ відповідно до потрібних калібрів, стерилізували іонізуючою радіацією дозою 25 кГр, після чого матеріал поміщали в умовах стерильних приміщень ("чистих" кімнат) в індивідуальну тару (стерильні ампули) з подальшою заливкою стерильним консервуючим розчином [255].
Цей метод іммобілізації етонію на біофіл дозволяє отримати концентрацію препарату, яка становить 0,032 ± 0,002 г/м нитки.
2.3. Техніка виконання цистотомії
Розсічення і зшивання сечового міхура (цистотомія). Після 2 - разової обробки операційного поля в надлобковій ділянці розчином йодонату і обкладення стерильною білизною виконували розріз за Карпенком. Після пошарового розсічення м'яких тканин очеревину тупо відсували вгору. Потім між двома пінцетами ножицями надсікали очеревину. Виділяли переповнений сечовий міхур, тварині під час операції внутрішньовенно вводили 0,5 ml лазиксу. Сечовий міхур брали на два кетгутові тримачі на відстані 1,5 см один від одного, між ними скальпелем виконували розріз через усі шари сечового міхура, довжиною 5 см. Сечу евакуювали - аспірували відсмоктувачем. На рану сечового міхура накладали шви з використанням хірургічного шовного