Розділ 2
Правові основи створення банків в Україні та ліцензування їх операцій
2.1. Порядок створення банків в Україні
Банки є ключовою ланкою системи фінансових установ в Україні. Вони наділені
правом здійснювати найширший спектр операцій, а також посідають чільне місце у
рейтингу довіри населення до діяльності фінансових установ.
Контролю та нагляду за діяльністю цих фінансових установ приділяється найбільше
уваги як на практиці, так і в науковій літературі саме з метою захисту
інтересів кредиторів від зловживань у сфері надання банківських послуг, а
банківський нагляд розпочинається з державної реєстрації банку. Тому ми
детально розглянемо порядок легітимації банків в Україні.
З 2001 року можна виділити три етапи розвитку процедури створення банків в
Україні.
Перший етап, на нашу думку, розпочинається з моменту набуття чинності Законом
України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 [70]. Законом
введено якісно нову процедуру створення та реєстрації банку, яка була більш
детально визначена у порівнянні з попереднім законодавством та деталізована у
Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх
філій, представництв, відділень, затвердженому постановою Правління НБУ від
31.08.2001 № 375 [116]. Як Закон, так і вказана постанова зазнавали чисельних
змін та були неодноразово доповнені.
Другий етап, який дещо змінив підходи до аналізованої процедури, а саме
встановив нові вимоги до видів установчих документів господарських товариств, в
тому числі і банків, до їх змісту, до кількості учасників господарських
товариств, ввів окремі інші новели, розпочинається з набуттям чинності з
01.01.2004 Цивільним [191] та Господарським [21] кодексами України.
Третій етап, що розпочався з набуттям чинності 01.07.2004 року Законом України
„Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від
15.05.2003 [85] змінив процедуру реєстрації юридичних осіб в Україні, зокрема
банків та інших фінансових установ.
Розглядаючи процес створення банків, слід звернути увагу на те, що стаття 6
Закону України „Про банки і банківську діяльність” [70] містить дозвільну норму
щодо створення банків у формі акціонерного товариства або кооперативного
банку.
На практиці переважна більшість банків, що створюється, обирає
організаційно-правову форму акціонерного товариства.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України [191] акціонерне товариство
може бути створене, зокрема, однією юридичною або однією фізичною особою, тому
першим з документів, який повинен бути підготовлений при створенні банку, є
оформлене належним чином рішення про створення банку.
Згідно з вимогами чинного законодавства України, що регулює діяльність банків,
у випадку створення банку декількома особами оформлюється протокол зборів
засновників банку про заснування цієї юридичної особи – протокол установчих
зборів.
У випадку, якщо рішення про створення банку приймається однією особою,
вважаємо, що воно також може оформлюватись протоколом: законодавство України не
містить ні конкретних вимог до оформлення та змісту протоколу, ні обмежень щодо
кількості осіб, які можуть брати участь у зборах та засіданнях, які
оформлюються протоколом. Проте не суперечитиме вимогам чинного законодавства і
варіант, якщо одна особа прийме рішення щодо створення банку і оформить
документ з назвою „рішення”. Єдине питання при цьому може ставитись до порядку
підписання такого документу. Відповідаючи на нього, можна стверджувати, що від
імені фізичної особи таке рішення підписує вона власноручно або її представник,
уповноважений на вчинення такої дії відповідно до норм цивільного
законодавства. Від імені юридичної особи – засновника банку рішення про
створення банку можуть підписуватися з використанням різних шляхів, виходячи з
такого.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України [191] юридична особа набуває
цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють
відповідно до установчих документів та закону.
Тобто спектр осіб, які потенційно мають право на підписання вказаного рішення,
є надто широким, і точно визначити конкретну уповноважену особу можна лише з
установчих документів. Такою особою може бути особа, визначена загальними
зборами учасників товариства, або всі її учасники у сукупності, може бути
особа, що очолює виконавчий орган господарського товариства, або особа, якій
юридичною особою видано довіреність.
По-друге, необхідно, скласти установчі документи майбутнього банку, якими, за
вимогою ст.17 Закону про банки [70] Постанови № 375 [116], є установчий договір
та статут.
Однак для акціонерних товариств відповідно до ч. 2 ст. 153 ЦК [191] установчий
договір (засновницький договір) не є установчим документом.
Господарський кодекс України [21, ст. 57] встановлює, що установчими
документами суб’єкта господарювання, якими, зокрема, також виступають і банки,
є рішення про його (суб’єкта господарювання) утворення або засновницький
договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта
господарювання.
Розв’язуючи цю колізію та пристосовуючи її до відносин зі створення банків,
необхідно врахувати вимоги обох Кодексів [21; 191] та Закону “Про банки і
банківську діяльність” [70] і зробити висновок, що установчими документами, які
вимагатимуться при реєстрації банку, виступатимуть і засновницький договір, і
статут, і рішення про створення банку. Вимога законодавства з питань
регулювання діяльності банків про подання усіх видів засновницьких документів
може бути зумовлена, наприклад, функцією НБУ щодо захисту інтересів вкладників
та інших кредиторів банку [20, С.
- Київ+380960830922