РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
На базі кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика, на базі Чернівецького
обласного шкірно-венерологічного диспансеру та на базі міської поліклініки №5
м. Чернівці, під нашим спостереженням перебувало 102 жінки репродуктивного
віку, які звернулися до нас з вересня 2003 р. по грудень 2006 р. включно.
Пацієнтки, які перебували під спостереженням, не отримували системного чи
місцевого лікування антибіотиками протягом попередніх 7 днів, не були під
наглядом дерматолога з приводу вугрової хвороби протягом попереднього місяця,
не мали інших дерматологічних захворювань.
В якості контролю використовували досліджувані показники, отримані у 20
практично здорових жінок-донорів відповідного віку.
Після ретельного збору анамнезу та об’єктивного фізикального обстеження хворим
були проведені загальноприйняті лабораторні дослідження (загальний аналіз
крові, сечі, крові на цукор, серологічне дослідження крові на сифіліс). Крім
того, пацієнткам проводили гормональні, імунологічні, біохімічні дослідження та
дослідження мікроциркуляції. Пацієнтки проконсультовані
гінекологом-ендокрино-логом з метою виключення відповідної патології.
2.1. Характеристика гормональних, імунологічних і біохімічних методів
дослідження
Для гормональних, імунологічних і біохімічних методів дослідження кров з
ліктьової вени збирали вранці, натщесерце, перед початком та на останньому
місяці чи через 3 місяці після призначеного лікування.
Концентрації в плазмі крові ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, прогестерону та
тестостерону досліджували в лютеїновій фазі менструального циклу
імуноферментним методом за допомогою фотометра MSR-1000 (США) з використанням
стандартних тест-систем фірми UBI MAGIWEL (США).
Цитологічну оцінку букальних мазків проводили на 21-й день менструального
циклу, за якими судили про рівень естрогенної насиченості. Виділяють наступні
типи букальних мазків: проліферативний, проміжний, змішаний, атрофічний [71].
Аналіз вмісту цитокінів у плазмі крові проводили на імуноферментному
аналізаторі «УНИПЛАН-М» (Росія) наборами реагентів «INF-г ELISA KIT», «TNF-a
ELISA KIT», «IL-1в ELISA KIT» (Франція) і «R&D Systems. QuantikineTM – TGF-b1»
(США).
Вміст у крові імуноглобулінів класів A, M і G визначали методом прямої
радіальної імунодифузії за Mancini, фагоцитарну активність і фагоцитарний
індекс, а також НСТ-тест досліджували за загально-прийнятими методиками [34].
Біохімічні дослідження параметрів ліпідного обміну виконані з використанням
калібраторів і наборів реактивів фірми «KОNE» (Фінляндія) на аналізаторі
«ULTRA» фірми «KONE» (Фінляндія).
Також було проведено дослідження локальних змін біохімічних параметрів і
цитокінів – у вмісті пустул, що утворювались у гострому періоді ВХ. Дослідження
проведено до стандартної терапії та до комплексного лікування з використанням
препаратів Ів-Кер та Курантил, а також на етапі регресу пустульозних елементів
висипу. Сумарну (СФА), неферментативну (НФА) і ферментативну (ФФА)
фібринолітичну активність визначали за допомогою азофібрину – реактиву фірми
«Simko Ltd.» (Україна). Принцип методу: при інкубації азофібрину зі стандартною
кількістю плазміногена в присутності активаторів та інгібіторів фібринолізу, що
містяться у тканинах, утворюється плазмін, активність якого оцінюється за
ступенем забарвлення розчину в лужному середовищі в присутності
e-амінокапронової кислоти (неферментативний фібриноліз) або без неї (СФА).
Різниця між ними відповідає інтенсивності ферментативного фібринолізу.
Визначення фібринолітичної активності проводили за наступною методикою.
Розведений у 20 разів вміст пустул (0,1 мл) змішували з 0,1 мл боратного буфера
(рН 9.0). По 0,1 мл суміші вносили в 2 ряди пробірок із марками «СФА» і «НФА».
Пробірки «СФА» містили 1 мг азофібрину, 1 мг плазміногена («Simko Ltd»,
Україна) і 1 мл боратного буфера (рН 9.0). У пробірки «НФА», крім того,
додавали 5 мг e-амінокапронової кислоти, для пригнічення активності плазміну. У
дублікати пробірок «РП» (розчин порівняння) додавали 0,1 мл боратного буфера.
Усі пробірки одночасно інкубували у водяному термостаті «ТПС-8» за температури
37°С впродовж 15 хв. За цей період відбувається розпад азофібрину та звільнення
азобарвника в інкубаційний розчин пропорційно фібринолітичній активності. Після
інкубації всі пробірки одночасно охолоджували до 5°С з метою припинення лізису
азофібрину. У кожну пробірку додавали по 20 мкл 5 М розчину NаОН для створення
лужного середовища. Потім вміст пробірок фільтрували через прошарок вати, що
утримувався в шприцах. На спектрофотометрі «СФ-46» (Росія) при довжині хвилі
440 нм вимірювали оптичну щільність проб. Отримані екстинції перераховували в
мкг азофібрину на 1 мл за 1 год інкубації за формулою:
CФA (НФА) = [Е440 Ч 20 Ч k ґ р] = мкг азофібрину/ 1 мл за 1 год, де k –
коефіцієнт перерахунку,
р – ступінь розчинення.
Дослідження тканинної протеолітичної активності проводили за лізисом
азоальбуміну, азоказеїну та азоколу («Simko Ltd.», Україна). Принцип методу
полягає в тому, що при інкубації білкових азосполук у присутності активаторів
та інгібіторів протеолізу, які містяться в тканинах, відбувається лізис
азоальбуміну (деградація низькомолекулярних протеїнів), азоказеїну (протеоліз
високомолекулярних білків) та азоколу (колагеноліз), інтенсивність якого
оцінюється за ступенем забарвлення інкубаційного розчину в лужному середовищі.
По 0,1 мл розведеного у 20 разів вмісту пустул вносили в пробірки, які містять
5 мг азосполуки та 1,9 мл боратного буфера (рН 9.0). У дублікати пробірок «РП»
додавали 0,1 мл боратного
- Київ+380960830922