Р О З Д І Л 2
ОБГРУНТУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Вибір загальної методології досліджень
Мазі – одна з давніх лікарських форм для зовнішнього застосування, яка має
м’яку консистенцію та здатна утворювати на поверхні шкіри або слизовій оболонці
рівну, суцільну, не сповзаючу плівку [111].
Унікальність цієї лікарської форми, полягає в можливості місцево створити
необхідну концентрацію діючої речовини у вогнищі запалення, виключити побічні
реакції, які часто виникають при пероральному і парентеральному шляхах
введення, робить її незамінною при лікуванні нашкірних дерматозів
різноманітного генезу. Крім того, в мазях можна поєднати різноманітні
гідрофільні і ліпофільні лікарські засоби, регулювати за рахунок основ
вивільнення та біодоступність лікарських речовин [111].
Мазі являють собою, як правило, складні композиції, які складаються з
лікарських речовин, рівномірно розподілених в мазевій основі, мають оптимальну
консистенцію, що визначає терапевтичну ефективність даної лікарської форми
[112].
Найбільш суттєвими біофармацевтичними факторами, які впливають на
формакокінетичну активність мазей [113], є:
стан шкірного покрову;
фізико-хімічний стан лікарських речовин;
природа носія лікарських речовин;
технологічний процес приготування.
Значний вплив на вивільнення лікарських речовин з мазей має фармацевтична
технологія, яка включає різноманітні прийоми: подрібнення, введення лікарського
препарату в основу, нагрівання, змішування, гомогенізацію тощо. Відомо, що
більшість препаратів виявляють найбільш високу активність в іонному або
молекулярному стані. Отже, необхідно підбирати таку основу, в якій препарат має
найбільшу ступінь дисперсності [113].
Мазева основа – активний компонент забезпечення лікувального ефекту мазі.
Незважаючи на те, що терапевтичний ефект мазі в першу чергу, визначається
лікарською речовиною, мазева основа забезпечує цілеспрямований характер його
біотрансформації і необхідну фармакотерапевтичну дію. Тому при створенні мазей
важливим є правильний підбір і поєднання діючих речовин з мазевими основами
[114].
Взаємний вплив цих двох компонентів системи основа-лікарська речовина є
різнобічним. Тому при створенні ліків необхідно індивідуально, на підставі
експериментальних даних, підбирати допоміжні речовини. В кожному окремому
випадку виготовлення мазей повинні бути підібрані специфічні змінні фактори з
урахуванням всебічного впливу на їх активність і побічні дії даного препарату.
Окрім перерахованих біофармацевтичних факторів, які впливають на терапевтичну
ефективність мазей, при їх розробці необхідно враховувати можливість утворення
комплексів між лікарськими речовинами і їх носіями, що корисно може бути
застосоване для підсилення дії лікарської речовини, її призначення у вигляді
мазі [115].
Допоміжні речовини, що складають основний кількісний вміст мазі, є носіями
лікарських речовин і відіграють активну роль в забезпеченні необхідного
терапевтичного ефекту, впливають на швидкість, повноту вивільнення і
всмоктування лікарських речовин [113-115]. В зв’язку з цим необхідно для
кожного конкретного пропису мазі науково обґрунтувати вибір найбільш
раціональної основи. Тому при обґрунтуванні складу мазі для лікування
алергічних захворювань шкіри, нами передбачалося вирішення наступних задач:
1. вибір основи, яка б забезпечувала максимальне вивільнення діючих речовин;
2. обґрунтування концентрації діючих та допоміжних речовин за допомогою
біофармацевтичних, фармакологічних та мікробіологічних досліджень;
3. оптимізація відібраної у попередніх дослідженнях основи за
біофармацевтичними, технологічними та іншими критеріями;
4. розробка раціональної технології препарату;
5. вибір критеріїв контролю якості препарату, та розробка проекту аналітичної
нормативної документації;
6. дослідження з метою обґрунтування терміну придатності та умов зберігання
розроблюваного засобу;
7. проведення фармакологічного вивчення препарату.
Виконання наведеного плану досліджень, який ґрунтується на системному підході,
дозволить відібрати найбільш доцільну основу, виявити оптимальну концентрацію
діючих речовин та обґрунтувати кінцевий склад розроблюваного препарату і
раціональну технологію його виготовлення.
2.2. Характеристика об’єктів дослідження
Об’єктами досліджень в даній роботі були компоненти основ м’яких лікарських
форм, готові основи, діючі та допоміжні речовини.
Кетотифену гідрофумарат (Ketotifeni hydrogenofumaras) (Ф.Європейська 5.2,
С.1875)
С23Н23NO5S М.м. 425,5
Білий дрібно кристалічний порошок, помірно розчинний у воді, метанолі,
пропанолі та дуже слабо розчинний в ацетонітрилі.
Диметилсульфоксид (Dimethylsulphoxidum) (Ф.Європейська 5.2, С.1445)
H6C2OS М.м. 78,13
Безбарвна прозора рідина із специфічним запахом. Гігроскопічний. Змішується в
усіх співвідношеннях з водою, спиртом етиловим, гліцерином, концентрованими
хлороводневою і оцтовою кислотами, практично не розчиняється в ефірі, бензолі,
не змішується з оліями і кремнійорганічними рідинами: есілоном-4 і есілоном-5.
Утворює продукти поєднання з кислотами, які характеризуються оксидною дією,
натрію перхлоратом. Не стійкий до нагрівання.
Значення рН 2,5% водного розчину 6,0-7,0.
Кислота борна (Acidum boricum) (ДФУ 1 вид., 2001 р., С.392)
Н3ВО3 М.м. 61,8
Кристалічний порошок або кристали білого кольору, або безбарвні, блискучі,
жирні на дотик пластинки. Розчинна у воді Р, 96 % спирті Р, легко розчинна у
киплячій воді Р і гліцерині (85 %) Р.
Цинку оксид (Zinci oxidum) (ДФУ 1 вид., доповнен. 1, 2004 р., С.483)
ZnO М.м.
- Київ+380960830922