РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ОБ?ЄКТИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.
2.1. Можливості використання форм айви як підщеп для груші в умовах Закарпатської області
Освоєння гірських схилів під плодові культури та виноград є однією з найважливіших соціальних і економічних передумов раціонального використання земельних ресурсів Закарпаття. Близько 4/5 території області займають гори і передгір'я, котрі захищають її від холодних північних, а також сухих східних вітрів. Але переважно тут спостерігаються західні та південно-західні вітри, які приносять з Атлантики вологі маси повітря.
Закарпатська область розміщена у південно-західній частині України, між 48 і 490 північної широти і 22 і 250 східної довготи, на південних схилах Карпатського хребта, звідки вона опускається в долину річки Тиса, на північну частину Угорської низовини. Таким чином, вона являє собою порівняно вузьку смугу і характеризується великою кліматичною строкатістю, на яку в тій чи іншій мікрозоні дуже впливають експозиція схилів і висота над рівнем моря. За тепловими умовами і забезпеченістю вологою протягом вегетаційного періоду Закарпаття поділяється на три підзони: низинна, передгірська та гірська (рис.2.1).
Низинна займає всю Закарпатську низовину з окремими групами пагорбів. Це дуже теплий район. Сума активних температур з середньодобовою температурою вище 100С тут становить більше 3000-3320, а в окремих місцях за рахунок мікроклімату досягає 36000С. Середня температура липня складає 20-21, а січня - мінус 3-40С. Період з температурою вище 100С триває 180-185, а вище 150С - 120-140 днів.
Рис. 2.1. Ландшафти Закарпаття, в метрах над рівнем моря
Останні заморозки весняного періоду відмічаються в середньому у 20-х числах квітня, а перші осінні починаються у другій-третій декадах жовтня. Тривалість безморозного періоду залежно від рельєфу коливається в межах 170-190 днів. Теплові ресурси низинної підзони забезпечують вирощування широкого асортименту сільськогосподарських культур, у тому числі таких теплолюбних, як персик і виноград. Вологість у північній частині висока, а в південній - помірна, в деякі роки спостерігаються посухи. Річна сума опадів становить 530-700, а за вегетаційний період із середньодобовою температурою вище 100С - 380-460 мм.
Передгірська підзона охоплює все передгір'я Ужгород-Хустського хребта, його південну частину, а також Іршавську і Хустську улоговини.
Форми рельєфу і кліматичні умови дуже різноманітні. Сума активних температур вище 100С тут коливається в межах 2700-30000С. Середня температура липня становить 19-20, а січня мінус 4,2-4,50С. Тепловий режим вище вказаних улоговин відрізняється від передгір'я більш виразними ознаками континентальності. Сюди проникають з гір маси охолодженого повітря, взимку тут бувають часті морози, а відлиги рідші, ніж у передгір'ї. Однак у багатьох місцях Іршавщини, на схилах, є окремі ділянки добре захищені від холодних вітрів, де сума активних температур досягає 32500С. Період з середньодобовою температурою повітря вище 100С у підзоні триває 180-185, а з температурою вище 150С - 115-130 днів. Останні весняні заморозки закінчуються в другій-третій декадах квітня, а перші осінні настають на початку другої декади жовтня. Безморозний період триває в середньому 170-175 днів. Теплові ресурси підзони також сприятливі для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, у тому числі винограду й тютюна. Ця місцевість являє собою зону підвищеної вологості. Однак слід відмітити, що розподіл опадів по її території нерівномірний. Найбільша кількість їх (500-550 мм) у період з температурою вище 100С випадає в південно-східній частині, а найменша (460 мм ) - у північно-західній, а річна сума коливається в межах відповідно 800-1000 мм і більше та 650-850 мм. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1,3 - 1,8.
Гірська підзона займає найбільшу частину території області. Різниця у висоті над рівнем моря, котра й визначає кліматичні умови досить велика - приблизно від 300 до 2000 м. Територію підзони можна розділити на три вертикальні кліматичні части: нижню - до висоти 850, середню - від 850 до 1250 і верхню - більше 1250 м. Їх межі відповідають межам ґрунтово-рослинних зон. Нижня кліматична частина є найтеплішою у підзоні. Сума активних температур вище 100С залежності від форми рельєфу та експозиції змінюється від 1600 до 2350, а в окремих місцях (дно долин на південних та західних схилах) досягає 2400-24700С. Середня температура липня 15-18, а січня - від мінус 4,5 до -60С. Період із середньодобовою температурою вище 100С коливається від 115 до 160 днів. Останні весняні заморозки закінчуються у другій декаді травня, а перші осінні - починаються у третій декаді вересня. Безморозний період триває в середньому 130 днів. Атмосферних опадів випадає за рік на відкритих схилах близько 1000, а в долинах - близько 800 мм [1].
Середню кліматичну частину гірської підзони можна назвати помірно холодною. Сума активних температур варіює в межах 1000-1600, а період активної вегетації дорівнює 90-100 дням. Середня температура липня на верхній межі цієї частини становить близько 13, а січня - близько мінус 8,50С. Період з середньодобовою температурою вище 150С практично відсутній. Річна сума опадів залежно від експозиції схилів коливається від 900 до 1200 мм.
Верхню частину можна характеризувати як холодну. Вона займає схили водорозділових хребтів і міжгір'я з висотою більше 1250 м над рівнем моря. Тривалість періоду з температурою вище 100С - 60-85 днів, сума температур за цей час досягає 600-10000С. Середньорічна сума опадів становить 1500 мм.
В цілому гірська підзона Закарпаття не придатна для вирощування плодових культур, зокрема груші. Водночас детальний аналіз кліматичних умов області свідчить, що за тепловими ресурсами та забезпеченістю вологою низинна та передгірська підзони цілком сприятливі для насаджень груші на вегетативно розмножуваних підщепах.
2.2. Ґрунтово-кліматичні умови проведення