РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ В АРМІЯХ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ УТВОРЕНЬ
2.1. Чинники впливу на процес становлення української авіації
Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження вказує на те, що процес становлення української військової авіації досліджуваного періоду був досить складним і супроводжувався цілим рядом проблем, для вирішення яких військовому командуванню доводилося докладати чималих зусиль. На цей процес, на думку автора, у першу чергу впливали воєнно-політичний та економічний чинники. Неабиякого значення набув за тих часів і людський фактор.
Початок ХХ століття ознаменувався Першою світовою війною та революційними подіями, що призвели до розпаду Австро-Угорської та Російської імперій і виникненню на арені Східної Європи ряду незалежних держав, серед яких були Українська Народна Республіка та Західно-Українська Народна Республіка.
Є очевидним, що загальнополітична ситуація для новостворених українських держав була дуже складною. Західно-Українська Народна Республіка відразу ж, не встигнувши зміцнитись, зазнала чужоземних агресій і зазіхань, величезних територіальних і людських втрат. У свою чергу, Українську Народну Республіку з усіх боків оточували ворожі армії, які прагнули її знищення. Обидві українські держави майже постійно знаходилися у стані війни, що не давало змоги проводити планомірну роботу з розбудови своїх збройних сил взагалі і військової авіації зокрема. Необхідно зазначити, що ситуація в Українській Державі гетьмана П. Скоропадського хоч і була більш стабільною, але на процес створення власних збройних сил, включаючи й авіацію, негативно впливали наявність окупаційних військ та позиція німецько-австрійського командування, яке гальмувало розбудову гетьманської армії.
Не викликає сумніву, що в процесі створення українських авіаційних частин негативну роль зіграла певна зовнішньоекономічна ізоляція українських держав. Після підписання Брестських угод відносини з країнами Антанти вкрай ускладнились, отримати від них військову допомогу для українських держав стало справою нереальною. З одного боку Антанта підтримувала Польщу, з іншого - Білий рух, українці воювали з обома противниками, що робило порозуміння з Антантою дуже складним. У такій ситуації важливого значення набував той спадок, що отримали українські держави від авіаційних частин Російської та Австро-Угорської армій. Неабияке значення мала й трофейна техніка.
Необхідно зазначити, що намагаючись покращити матеріально-технічне забезпечення своїх авіаційних частин, військове керівництво як УНР, так і ЗУНР вдалося до закупок літаків та запчастин до них за кордоном, зокрема у Німеччині, Чехословаччині, Австрії та Італії. Але ці дії постійно зустрічали спротив з боку антантських контрольних комісій.
Гетьман П. Скоропадський взагалі не міг розраховувати на допомогу Антанти. Проаналізувавши різні джерела, можемо з упевненістю стверджувати, що гетьманська авіація не тільки не отримувала нових літаків, а навпаки - велика кількість аеропланів, збудованих на заводах фірми Артура Анатри були передані на баланс австро-угорського військового міністерства (124(. Крім того, згідно документу № 344 "Грабежи немецких оккупантов в Крыму (май 1918 г.)", опублікованому у збірнику документів і матеріалів "Разгром немецких захватчиков в Крыму", до Німеччини було відправлене заводське обладнання із Сімферопольського аеропланного заводу (67, с. 296(.
Негативно відбивалася на стані гетьманської авіації і відправка авіаційної техніки та озброєння на Дон (69, 136(. Необхідно зазначити, що швидке зближення Києва і Новочеркаська не викликало особливого захоплення у середовищі українських державних службовців середньої й нижчої ланки, які небезпідставно побоювалися, що, зрештою, Дон буде використаний Добровольчою армією А. Денікіна як плацдарм для відбудови "єдиної й неподільної" Росії (100, с. 86(.
У відносинах між українськими державами теж існувало багато протиріч, що відбивалося й на авіації. Навіть після проголошення Акту злуки вони не зникли, армія УНР та Галицька армія діяли окремо. З великими труднощами вирішувались найрізноманітніші питання. Наприклад, коли в авіації Галицької армії виникли труднощі із забезпеченням авіаційними одностроями, галицькі авіатори звернулись на допомогу до наддніпрянців і розраховували на швидку некорисливу допомогу. Але у відповідь отримали цілу низку умов, згідно яких, зокрема, вимушені були передати для авіації армії УНР три цистерни дефіцитного авіаційного бензину.
У той же час, прикладом плідної співпраці стало надання військової допомоги П. Скоропадським, зокрема передачі у розпорядження Галицької армії винищувального авіаційного загону, повністю укомплектованого особовим складом та матеріальною частиною. Це питання було вирішено швидко і без зайвих зволікань. До складу авіаційного загону були включені найдосвідченіші військові льотчики.
Що стосується авіаційної промисловості, то на територіях, які до революції 1917 р. входили до складу Росії, знаходилось декілька авіаційних підприємств. Перш за все це третя за обсягом виробництва в імперії літакобудівна фірма Артура Анатри. На її головному заводі в Одесі та філіалі у Сімферополі до листопада 1917 р. було випущено 1156 аеропланів (для порівняння - на найбільшій московській фірмі "Дукс" кількість випущених літаків становила 1733). Плідно працювало і своє конструкторське бюро, яке спочатку очолював Г. Макєєв, а пізніше - Декан. Саме під керівництвом останнього було створено досить вдалі літаки "Анатра-Д" та "Анатра-ДС", що будувалися серійно та були на озброєнні російського Військово-Повітряного флоту.
В Олександрівську (нині Запоріжжя) функціонував авіамоторний завод акціонерного товариства "Дека". Це єдиний галузевий заклад нашої країни, де профіль продукції, що випускається, не змінився і до наших днів. Нині - це акціонерне товариство "Мотор-Січ".
Випускати та лагодити літаки мали змогу аеропланний завод акціонерн