РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови зони проведення досліджень
Клімат. Дослідна ділянка розташована в другому (південному) агрокліматичному районі. У ґрунтово-гідрогеологічному і природноекономічному відношеннях зона рисосіяння є відокремленим регіоном. Клімат зони помірно-континентальний, посушливий з великою кількістю тепла та сонячного світла. Значний вплив на клімат має Чорне море. Землі Інституту рису знаходяться в 15-кілометровій приморській зоні, в якій утворюється особливий мікроклімат. Упродовж вегетаційного періоду, як правило, переважають високі температури і низька відносна вологість повітря.
За багаторічними даними середньорічна температура повітря складає +10?С. Найхолодніший місяць - січень з середньомісячною температурою повітря від -4 до -2?С, найтепліший - липень з середньомісячною температурою повітря від +21 до +23?С. Абсолютний річний максимум температури повітря досягає +38?С, абсолютний мінімум - 29?С. В окремі періоди влітку температура повітря досягає +38...+40?С, а на поверхні ґрунту - +60...+61?С. Кількість днів з температурою вище 10?С - 187, за цей період сума середньодобових температур повітря становить від 2950 до 3500?С, а вище 15?С - 137 днів з сумою середньодобових температур повітря відповідно 2300-2800?С [26, 63]
Середньобагаторічна кількість опадів за рік складає 330 мм, хоча в окремі роки кількість їх коливається в межах від 161 до 517 мм. Найбільша кількість опадів випадає впродовж липня (30-60 мм). Добовий максимум опадів може сягати 50-60мм. Випаровування для зони складає 900-1000 мм на рік, умовний показник зволоження (ГТК) району дорівнює 0,40-0,60, що свідчить про значну перевагу випаровування над кількістю опадів.
Пануючими вітрами на території зони досліджень є вітри східного та північно-східного напрямків. Суховії спостерігаються щорічно, а особливо інтенсивними вони бувають приблизно в 40% років. Суховії завдають значної шкоди сільському господарству, спричиняючи дефляцію ґрунтів. Суховії та пилові бурі виникають, в основному, з березня по вересень.
З точки зору прояву вітрової ерозії територія відноситься до Приморсько-Присиваського району, котрий характеризується критичною швидкістю вітру 8,7-13,8 м/сек., еродованість території менше ніж 0,3 т/га на годину при загальних втратах ґрунту менше 2 т/га [101, 112].
Таким чином, у кліматичному відношенні територія дослідних ділянок розташована в дефляційно-небезпечній зоні і характеризується невеликою кількістю опадів, високою сумою річних температур повітря, значним випаровуванням та сильними вітрами.
Геоморфологія та породи. Ділянка розташована в південній частині Причорноморської низовини на лівобережжі Дніпра в межах другої надзаплавної (однолесової) її тераси. Поверхня ділянки рівнинна зі слабкорозвиненим мікрорельєфом. У геологічній будові однолесової тераси приймають участь лесовидні суглинки, які з глибини 2,5 м підстилають древньоалювіальні відкладення, нижче яких на глибині 2,8-3,0 м залягають понтичні вапняки. Ґрунтоутворюючою породою є лесовидні суглинки бурувато-палевого кольору, тонкопористі, ущільнені, насичені карбонатами кальцію. Механічний склад лесовидних суглинків піщано-середньосуглинковий з переважанням фракцій мілкого та середнього піску та з вмістом мулу. Під плямами солонців механічний склад лесовидних суглинків переходить у важкосуглинковий. Оглеєнням у каштаново-лучних солонцюватих ґрунтах охоплена тільки материнська порода за рахунок близького залягання ґрунтових вод.
Породи слабкозасолені легкорозчинними солями з глибини 180 см, під плямами солонців відмічаються сольові горизонти на глибині 60-80 см.
Ґрунтові води знаходяться на глибині 2-2,5 м, вони слабкомінералізовані. Зрошення земель проводиться водами Дніпра з Краснознам'янського магістрального каналу. Меліоративний стан зрошуваних земель незадовільний в зв'язку із вторинним осолонцюванням ґрунтів.
Ґрунтовий покрив. Територія дослідної ділянки розташована в підзоні Південного Сухого степу в межах Скадовського агроґрунтового підрайону. Ґрунтовий покрив представлений в основному лучно-каштановими залишковосолонцюватими поверхневоглеюватими ґрунтами в комплексі з солонцями.
Характерною відмінністю ґрунтів є добре розвинений гумусовий профіль потужністю 60-70 см. Скипання від HCl відмічається з 70 см. Карбонати у вигляді білозірки виділяються на глибині 80-110 см. За механічним складом ґрунти відносяться до піщано-середньосуглинкових з переважанням в орному шарі фракцій піску і значним відсотком крупного пилу та мулу. Текстурний перерозподіл профілю за морфологічними ознаками підтверджується даними гранулометричного складу [26, 64, 160].
Гумусово-елювіальний горизонт збіднений мулистою фракцією на 30-35%, а фізичною глиною - на 15-20% щодо материнської породи, а в ілювіальному горизонті збільшено цих фракцій відповідно на 10-20 і 13-18%, нагромадження їх відбулось і в перехідному горизонті на 3-5 і 7-10%. За профілем ґрунту механічний склад однорідний - середньосуглинковий. Вміст гумусу як у поверхневих шарах, так і в профілі, знаходиться на рівні фонових каштанових ґрунтів, і коливається в межах 1,7 - 2,6% залежно від гранулометричного складу. В орному шарі ґрунту міститься 2,3 % гумусу, в ілювіальному - його кількість зменшується до 1,7 %.
Вбирна здатність гумусового профілю ґрунту низька і складає 16,4-20,30 мг-екв. У складі поглинених основ частка магнію складає 20-40%, а натрію - 1,5-3,5%. Наявність значної кількості поглинених магнію та натрію зумовлює осолонцювання ґрунтів. Реакція середовища орного шару близька до нейтральної, вниз по профілю стає лужною. Гумусовий профіль ґрунтів незасолений легкорозчинними солями.
Агрофізичні властивості метрового шару ґрунту характеризуються наступними показниками: щільність складення 1,43 г/см3, загальна шпаруватість - 45,0%, найменша вологоємність - 23,5%.
Вміст елементів живлення в середньому за роки досліджень знаходився на так
- Київ+380960830922