РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ У ГАЛУЗІ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Повноваження органів публічної влади у сфері фінансування комунального господарства
Глибоко усвідомлена, економічно приваблива і науково обґрунтована діяльність органів влади здатна здійснити повноцінні перетворення в житлово-комунальному обслуговуванні населення. Кожен суб'єкт, що бере участь у цьому, має свої повноваження. Більшість науковців вважають, що повноваження є складовою частиною компетенції.
Термін "компетенція" (з латин. - "competentia") набув великого поширення, хоча його поняття недостатньо розроблене [15, с. 131]. Слід зазначити, що в правовій літературі немає загально визначеного поняття компетенції, лише сформульовані різні твердження про його зміст. Так, М.А. Шафір до елементів компетенції відносить права й обов'язки, предмети відання, методи впливу (функції), що здійснюються до предметів відання, територіальні межі здійснення владних повноважень. Златопольський Д.Л. [47, с. 142]; І.Н. Кузнєцова [64, с. 44]; О.О. Кутафін, В.І.Фадєєв [66, с. 143]; К.Ф. Шеремет [151, с. 87] вважають, що компетенція складається з двох елементів - права і обов'язки та предмети відання. Інші автори (І.А. Азовкін [33, с. 156]; А.П. Альохін [5, с. 395]; В.В. Бесчеревних [15, с. 133]) зазначають, що до компетенції входять лише право й обов'язок здійснювати певного виду функції. А інші елементи, які названі вище, мають до неї пряму причетність, оскільки не існує будь-яких абстрактних прав і обов'язків, повноваження завжди предметні.
У Юридичній енциклопедії зазначається, що компетенція як категорія - це сукупність встановлених нормативно-правовими актами завдань, функцій, прав і обов'язків (повноваження) державних органів, посадових осіб, громадських організацій [129, с. 422].
У зарубіжній літературі виділяється поняття "компетенція місцевого самоврядування", під якою розуміють встановлену нормами конституції, законів, підзаконних актів сукупність прав, обов'язків і предметів відання територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування для здійснення функцій і завдань місцевого самоврядування [107, с. 274].
Предмет відання як структурний елемент загального поняття "компетенція" є способом юридичного зазначення тих сфер місцевого життя, які визначаються як предмет власних дій органу місцевого самоврядування [84, с. 175].
Іншим структурним елементом компетенції виступають права та обов'язки, які в юридичній науці об'єднуються таким поняттям, як повноваження. Права та обов'язки є головним змістом компетенції. Тобто, якщо з визначенням предметів відання органу дається відповідь на питання, у яких галузях суспільних відносин він компетентний, то права та обов'язки характеризують межі можливостей органу в тій чи іншій сфері суспільних відносин [101, с. 216].
Немає єдиної позиції вчених щодо змісту поняття "повноваження". Існують різні точки зору щодо співвідношення прав та обов'язків, які у своїй сукупності і складають повноваження. Як свідчить аналіз юридичної літератури, більшість авторів схильні до того, що основним елементом компетенції є права та обов'язки суб'єкта. Що стосується інших елементів, то в їх число включають: коло питань даного органу; завдання, поставлені перед органом; покладені на нього функції; відповідальність.
Відповідно до чинного законодавства центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства є Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Правовою підставою створення Міністерства була Конституція України (частина 91 статті 116) [169] та Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 323 [261].
Слід зазначити, що дане відомство пройшло не одну реорганізацію. До 1976 року діяло Міністерство комунального господарства УРСР.
У 1976 році указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1138-ІХ [239] республіканське Міністерство комунального господарства УРСР перетворено в республіканське Міністерство житлово-комунального господарства УРСР, яке проіснувало до розпаду СРСР. Так, 14 вересня 1991 року Кабінет Міністрів України видає постанову № 209 "Питання Державного комітету України по житлово-комунальному господарству" [172], якою створює Державний комітет України по житлово-комунальному господарству відповідно до затвердженого Положення про Державний комітет України по житлово-комунальному господарству (далі - Держжитлокомунгосп України) і ліквідовує Міністерство житлово-комунального господарства. Відповідно до цією Постанови головними завданнями Держжитлокомунгоспу України були:
* прогнозування та розробка перспектив і пріоритетних напрямів розвитку галузі;
* визначення напрямів науково-технічного прогресу в житлово-комунальному господарстві;
* розробка й упровадження нових форм і методів господарювання, довгострокових нормативів, прогресивних форм організації та стимулювання праці, удосконалення організації управління;
* вирішення питань, пов'язаних з економічним розвитком галузі, переходом житлово-комунального господарства на ринкові відносини, орендою, роздержавленням і приватизацією власності;
* проведення роботи зі здійснення житлової реформи та приватизації житла; сприяння поліпшенню культурно-побутових і житлових умов працівників галузі, створенню для них належних умов праці, а також їхньому правовому та соціальному захисту.
Слід зазначити, що менш, ніж через рік, 25 травня 1992 року, Кабінет Міністрів України видає нову постанову № 266 "Питання Державного комітету України по житлово-комунальному господарству" [173], якою до головних завдань Держжитлокомунгоспу України віднесено:
* розробку й реалізацію державної стратегії розвитку житлово-комунального господарства, формування та здійснення єдиної технічної та економічної політики в галузі;
* участь у розробці державних програм соціально-економічного розвитку України та розробку цільових програм