РОЗДІЛ 2
ШТРАФ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ В САНКЦІЯХ СТАТЕЙ
ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ
2.1. Деякі проблеми визначення кола злочинів, які можуть каратися штрафом
Визначення загальних положень про штраф як вид покарання за вітчизняним кримінальним законодавством, створило передумови для аналізу низки спеціальних питань, що стосуються встановлення цього виду покарання в санкціях окремих статей Особливої частини КК України. До таких питань, передусім, належить проблема окреслення того кола злочинів, за які може бути встановлений штраф як вид покарання. Зокрема, це проблема допустимості застосування даного виду покарання за злочини різного ступеня тяжкості. Крім того, важливим є також і з'ясування питання про те, яким характеристикам можуть чи повинні відповідати ті злочини, в санкціях за які штраф може бути передбачений як вид покарання. Мається на увазі питання про те, чи дійсно штраф може бути покаранням лише за корисливі злочини, як про це стверджують окремі криміналісти, чи його застосування допускається і у разі вчинення злочинів, позбавлених корисливого мотиву чи мети. Дослідженню цих питань присвячені наступні пункти даного підрозділу дисертації.
2.1.1. Встановлення штрафу як виду покарання в санкціях, залежно від ступеня тяжкості злочину. Однією з визначних новел КК України 2001 року стало закріплення в ньому чіткої, послідовної і всеохоплюючої класифікації злочинів за ступенем їх тяжкості. Відповідно до ч. 1 ст. 12 чинного Кодексу за цим критерієм всі злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Зокрема, злочинами невеликої тяжкості є ті злочини, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання; злочинами середньої тяжкості - ті, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; тяжкими злочинами - ті, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років; нарешті, особливо тяжкими є злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
З цих чотирьох існуючих категорій тяжкості злочинів, в санкціях за злочини трьох категорій тяжкості зустрічається штраф як вид покарання. Зокрема, з 250 санкцій статей Особливої частини КК України, що передбачають штраф як основний вид покарання, 173 санкції (або 69,2 %) встановлені за злочини невеликої тяжкості, 73 санкцій (або 29,2 %) - за злочини середньої тяжкості і, нарешті, чотири санкції (або 1,6 %) - за тяжкі злочини. Крім того, штраф також по одному разу передбачений в якості додаткового покарання в санкції за злочин невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 144) і санкції за злочин середньої тяжкості (ч. 2 ст. 367 КК України). В санкціях, що встановлюються за особливо тяжкі злочини, штраф ні в якості основного покарання, ні в якості додаткового не передбачений. Викладене ставить на порядок денний питання про те, чи допустиме встановлення штрафу як виду покарання за злочини кожної з чотирьох існуючих категорій тяжкості?90
Не викликає сумнівів допустимість застосування штрафу в санкціях за злочини невеликої тяжкості. Перш за все, дійсно, за загальним визнанням вчених-криміналістів штраф як вид покарання є одним з ефективних засобів впливу за менш значні злочини і саме тому він включений до багатьох санкцій статей, що передбачають відповідальність за злочини невеликої тяжкості [196, с. 460]91. Крім того, з самого визначення поняття злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК України) випливає, що ним є "злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання". Позаяк штраф є більш м'яким покаранням порівняно з позбавленням волі, то цей законодавчий припис прямо передбачає можливість використання його в санкціях за злочини даної категорії тяжкості.
Практично не викликає сумнівів і неприпустимість встановлення штрафу як основного виду покарання в санкціях за особливо тяжкі злочини. Відомо, що в санкціях за ці злочини обов'язково наявне покарання у виді позбавлення волі, максимальний розмір якого є більшим за десять років. З урахуванням нинішніх підходів законодавця до визначення розмірів покарання у виді позбавлення волі, максимальна межа даного виду покарання в санкціях за особливо тяжкі злочини встановлюється на рівні не менше дванадцяти років, а частіше - вона встановлюється на максимальному рівні - п'ятнадцять років92. При цьому мінімальний строк позбавлення волі в санкціях за особливо тяжкі злочини дуже рідко встановлюється на рівні трьох років. Тільки в чотирьох санкціях (санкції ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 274, ч. 3 ст. 404 та ч. 3 ст. 414 КК України) позбавлення волі встановлене на строк від трьох до дванадцяти років, ще в одній санкції (санкція ч. 2 ст. 194 КК України) це покарання встановлене на строк від трьох до п'ятнадцяти років. В більшості ж інших санкцій за особливо тяжкі злочини мінімальний строк позбавлення волі встановлюється на рівні п'яти, шести, семи, восьми, а у випадках, коли максимальна межа становить п'ятнадцять років, то й десяти років. В ч. 4 ст. 127 КК України покарання у виді позбавлення волі встановлене на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 12 та ч. 1 ст. 64 КК України в санкціях за особливо тяжкі злочини може встановлюватися і покарання у виді довічного позбавлення волі. Наразі таке покарання встановлене у дванадцяти санкціях за злочини даної категорії тяжкості. Таким чином, особливо тяжкі злочини - це такі посягання, ефективним і справедливим покаранням за які, за логікою законодавця, може бути тільки довготерміновий строк або довічне позбавлення волі. І, навпаки, штраф, як значно більш м'який вид покарання, не може забезпечити досягнення цілей покарання щодо осіб, які вчиняють особливо тяжкі злочини. Не можна не погодитися з тими криміналістами, які справедливо стверджують, що застосування штрафу за особливо тяжкі злочини безз