РОЗДІЛ 2
РОЗКРАДАННЯ ЧУЖОГО МАЙНА: АНАЛІЗ ЮРИДИЧНОЇ КОНСТРУКЦІЇ, ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
2.1. Загальна характеристика розкрадання чужого майна
В главі ІІ КК України 1960 року "Злочини проти державної та колективної
власності" в статтях 81 – 86-2 КК була передбачена відповідальність за різні
форми розкрадання, а саме – розкрадання шляхом крадіжки (ст.81), грабежу
(ст.82), шахрайство (ст.83), розкрадання шляхом привласнення? розтрати або
зловживання посадовим становищем (ст.84), розкрадання державного або
колективного майна в особливо великих розмірах (ст.86-1), вимагательство (ст.
86-2). При цьому термін "розкрадання" вживався як родове поняття?, а у ст. 86-1
КК він виступав в якості збірного поняття – стаття передбачала відповідальність
за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах
незалежно від способу його вчинення [27, с. 23]. Термін "розкрадання" вживався
і в статтях 223, 228-3, 229-2 КК 1960 року, кожна з яких охоплювала всі способи
заволодіння майном. У чинному КК законодавець відмовився від використання
родової юридичної конструкції “розкрадання майна”, яка використовувалася у
кримінальному законодавстві України радянського та пострадянського (до 1
вересня 2001 р.) періодів
Водночас, поняття “розкрадання” вживається в працях сучасних українських
науковців, в підручниках, в лекціях, що читаються студентам з юридичних
спеціальностей. І це не випадково: адже цей термін використовується для
позначення юридичної конструкції, яка представляє собою сукупність спільних для
більшості корисливих посягань на власність об’єктивних та суб’єктивних ознак. З
приводу розуміння юридичних конструкцій та мети їх існування в праві, О.Ф.
Черданцев писав: “Різновидом моделей в праві є юридичні конструкції –
гносеологічна категорія, інструмент, засіб пізнання правових явищ. Юридична
конструкція – це модель врегульованих правом суспільних відносин або їх окремих
елементів, яка є засобом пізнання права та врегульованих ним суспільних
відносин” [183, с. 131]. О.Ф. Черданцев виділяв наступні ознаки юридичних
конструкцій: вони являють собою ідеальну модель, виступають формою відбивання
дійсності; в цій якості є спрощеним відтворенням об’єкту; мають подібність з
цим об’єктом лише на рівні суттєвих ознак, тобто аналогічні відображуваному
об’єкту, але не тотожні йому [184, с. 12-13].
Коркунов М.М., який вважає, що правова конструкція – це “пристосована для цілей
юридичного аналізу ідеальна модель” пише, що “юридичні конструкції мають бути
придатною формою для точного відображення всіх ознак правових явищ та їх (ознак
– О.І.) взаємного співвідношення” [185, с. 427].
З приводу поняття юридичної конструкції як засобу нормотворчої техніки, Л.Л.
Кругліков пише: “Юридична конструкція являє собою абстракцію, різновид
нормативної моделі, яка має надавати праву внутрішню форму, побудову. Це
“архітектурний елемент” нормотворення, тип, модель, яка допомагає “будувати”
право, надавати йому логічно завершений характер” [186, с. 65].
З приводу поділу юридичних конструкцій на види, в науці існують різні думки,
проте, пропонуючи різноманітні класифікації юридичних конструкцій, проведені по
багатьох підставах, більшість вчених, тим не менш, як основну класифікацію
зазначають поділ юридичних конструкцій на нормативні та теоретичні. При цьому,
під нормативними розуміють такі юридичні конструкції, які знаходять своє
закріплення в нормах права, а під теоретичними – такі, які використовуються
правовою наукою в якості засобу пізнання права [183, с. 150].
Отже, поняття “розкрадання” можна розуміти як теоретичну конструкцію в
кримінальному праві України, і використовувати при дослідженні правових норм,
насамперед, передбачених у розділі VІ Особливої частини КК, в якості
узагальнюючого поняття для групи корисливих злочинів проти власності, які мають
спільні об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
У теорії кримінального права у різний час пропонувалися різні визначення
поняття "розкрадання": 1) "навмисне безоплатне (без вкладення особистої праці
або іншого повернення вартості) заволодіння державним або колективним майном з
метою обернення його на свою користь? або на користь інших осіб" [80, с. 132];
2) “навмисне протиправне обернення винною особою певним способом чужого майна
на користь свою або іншої особи з корисливих спонукань” [107, с. 342]; 3)
заволодіння майном у корисливих цілях [86, с. 100]; 4) “незаконне безоплатне
обернення з корисливою метою державного або громадського майна у свою власність
або передачу його з тією ж метою третім особам, котре вчиняється шляхом
крадіжки, грабежу, розбою, привласнення, розтрати, зловживання службовим
становищем чи шахрайства” [82, с. 350].
Ключовими ознаками розкрадання чужого майна, які випливають із наведених вище
визначень, є такі: 1) незаконне [204, с. 15] [Примітки:
39 В.М. Семенов вважає, що використання слова “незаконне” має зайвий характер,
оскільки про незаконність дій при розкраданні свідчить вже те, що вони
вчиняються по відношенню до чужого майна [205, с. 15].] та безоплатне вилучення
майна з володіння власника або іншої особи, яке здійснюється у визначених
законом способами [40 У теорії кримінального права немає єдиної точки зору щодо
того чи є окремі злочини різновидами розкрадання. Прикладом може служити
вимагання. Одна частина вчених-криміналістів розглядає його як форму
розкрадання [27, с. 45; 67, с. 232; 81, с. 238], інша – лише корисливим
злочином проти власності, що не містить ознак розкрадання [99, с. 401-402; 94,
с. 99; 85, с. 9; 95, с. 221-222]. Менш традиційним прикладом може служити
розбій, який окремі
- Київ+380960830922