РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ
Метою даного розділу є верифікація розробленої моделі формування конфліктологічної компетентності соціального педагога в умовах магістратури за рахунок ефективності її реалізації на практиці освітнього процесу педагогічного вузу.
У зв'язку з цим основна увага буде приділена:
- обґрунтуванню процесу верифікації розробленої моделі конфліктологічної підготовки соціального педагога;
- опису результатів перевірки рівня сформованості конфліктологічної компетентності після формувального експерименту;
- підсумковій перевірці гіпотези дослідження.
2.1. Діагностика компетентності соціальних педагогів у конфліктних ситуаціях
Діагностування сформованості конфліктологічної компетентності соціальних педагогів передбачає наявність комплексу діагностичних методик, за допомогою яких встановлюються її конкретні параметри і рівні як цілісної системи професійно-педагогічної компетентності. При цьому діагностичний комплекс повинен виявити рівень реалізації окремих компонентів конфліктологічної компетентності соціального педагога: змістового, мотиваційно-діяльнісного, особистісного, комунікативного, конструктивного.
У педагогічній науці і практиці ще дотепер недостатньо розроблені комплекси методик, які дозволяють здійснювати вимір вихідного рівня сформованості конфліктологічної компетентності соціального педагога. Це і спонукало нас до розробки комплексу діагностичних методик, оскільки без нього неможливо реалізувати цілі і завдання нашого дослідження.
Експеримент з обґрунтування методик і перевірки гіпотези дослідження проводився на базі інституту соціальної роботи та управління, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка, РВНЗ Кримському гуманітарному університеті. Експериментальну групу склало 130 осіб, до контрольної групи увійшло також 130 осіб.
Варто зупинитися на описі таких діагностичних методик, як анкетування, тестування, самооцінка, діагностичні ситуації, спостереження.
Оскільки у структурі конфліктологічної компетентності ми виокремили п'ять компонентів, то ми визначили відповідно п'ять груп діагностичних методик для з'ясування вихідного рівня сформованості конфліктологічної компетентності.
Перша група діагностичних методик спрямована на виявлення рівня сформованості змістового компоненту конфліктологічної компетентності, основу якого складають методологічні положення, наукові психологічні і педагогічні знання про конфлікт, стратегії його попередження і вирішення.
З метою визначення того, якою мірою студенти володіють теоретичними знаннями про конфлікти, типи конфліктів, засоби їх попередження і вирішення, ми використали опитування, спрямоване на виявлення поінформованості студентів у теорії конфлікту, методику "Незакінчені речення", яка дозволяє встановити коефіцієнт засвоєння понятійного полю конфлікту (Див. Додаток А).
Аналіз результатів показав, що інформованість студентів про конфлікти неоднозначна. Студенти, які були нами зараховані до інтуїтивного рівня сформованості конфліктологічної компетентності, обмежилися короткими відповідями або взагалі не змогли дати визначення запропонованих понять. Більшість студентів показала задовільне знання (коефіцієнт засвоєння - 0,8 %), невелика група студентів виявила добре розуміння основних понять - (коефіцієнт засвоєння - 0,5 %), але ніхто не показав найвищий рівень засвоєння понятійного поля конфлікту. На наш погляд, доцільно буде використати цю методику ще й після проведення формувального експерименту і порівняти результати.
За допомогою другої групи методик ми мали на меті виявити сформованість мотиваційно-діяльнісного компоненту конфліктологічної компетентності. Об'єктом діагностики ми обрали такі характеристики практичних вмінь і навичок студентів: вільне володіння конструктивними комунікативними прийомами в умовах конфліктної ситуації, діапазон стратегій поведінки у конфлікті, вміння переводити конфліктну взаємодію у співробітництво, вміння навмисно створювати конфліктну ситуацію, вміння утримувати конфліктну взаємодію. Діагностування мотиваційно-діяльнісного компоненту конфліктологічної компетентності проводилося нами за допомогою тесту-опитування, спостереження, анкетування діагностичних ситуацій (Див. Додаток Б).
Головний емпіричний матеріал було отримано за допомогою діагностичних ситуацій, які дозволили проаналізувати сформованість мотиваційно-діяльнісного компоненту, за допомогою спостереження за студентами під час вирішення конфліктних ситуацій, тесту-опитування "Професійна мотивація" (за А. А. Криловим), анкети на виявлення інтересу до застосування методологічних, наукових, психолого-педагогічних знань при вирішенні конфліктів у педагогічній діяльності і у житті (О. Є. Єфімова, доповнено автором), а також за допомогою опитувального листа на самооцінку ступеня сформованості конфліктологічних умінь. Результати діагностики показали, що студенти інтуїтивного рівня (37%) погоджуються з важливістю конфліктологічно компетентних вмінь і навичок при вирішенні конфліктних ситуацій у педагогічному процесі, але їх думки відрізнялися однобічністю, слабкою аргументацією, буденністю. При вирішенні конфліктних ситуацій переважають деструктивні стратегії. Студенти цієї групи уникають конфліктів, не прагнуть творчо вирішувати конфліктні ситуації, тому що не вміють оперувати стратегіями поведінки у конфлікті, не вміють свідомо керувати конфліктом і мають вузький діапазон стратегій поведінки у конфлікті.
Студенти, віднесені нами до репродуктивного рівня (60 %), проявили прагнення застосувати вміння і навички конфліктологічної компетентності у майбутній професійній діяльності. Студенти не відмовляються брати участь у вирішенні конфліктних ситуацій, однак діють за алгоритмом і не приймаю