Ви є тут

Вищі навчальні заклади як суб'єкти майнових правовідносин

Автор: 
Нестеренко Поліна Віталіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003380
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

2.1. Правові титули приналежності майна вищим навчальним закладам

Як зазначалося вище, майнова відокремленість є однією з основних "класичних" ознак будь-якої юридичної особи. Теж саме можна сказати і про ВНЗ будь-якої організаційно-правової форми.
Аналіз відносин, які складаються з приводу здійснення діяльності таким суб'єктом цивільно-правових відносин, як ВНЗ, в першу чергу повинен провадитися шляхом визначення правового режиму майна, котре належить ВНЗ.
Поняття "правовий режим майна юридичної особи" завжди був дискусійним у цивілістичній літературі. Цей термін одним з перших почав використовувати академік Венедиктов А.В. для правової характеристики окремих видів майна державного підприємства. За його визначенням, правовий режим майна являє собою обсяг прав та обов'язків окремих підприємств та вищих органів управління стосовно майна, яке закріплене за підприємством, а також порядок використання цього майна та звернення на нього стягнення за зобов'язаннями підприємства [24, с. 381]. Близькою до цієї є позиція Корнєєва С.М., який вважав, що поняття "правовий режим майна" охоплює встановлений законом порядок набуття майна підприємством, обсяг його прав та обов'язків з володіння, користування та розпоряджання ним, порядок та межі реалізації вказаних прав, порядок звернення стягнення на окремі види майна на вимогу кредиторів, а також межі розпорядження майном з боку державних органів (можливість вилучення, перерозподілу і т. ін.) [84, с. 137]. За визначенням Алексєєва С.С., під правовим режимом слід розуміти нормативно встановлений порядок набуття, користування та розпоряджання майном як об'єктом цивільних правовідносин, а також характер та обсяг прав та обов'язків стосовно цього об'єкта [2, с. 275]. Калмиков Ю.Х., займаючи ту ж саму позицію, у правовому режимі майна виділяв встановлений державою порядок набуття майна підприємством, а також обсяг його прав та обов'язків з володіння, користування та розпоряджання цим майном та межі розпоряджання ним з боку органів господарського управління [69, с. 75].
Дещо відмінною є позиція Лаптєва В.В., який вважав, що правовий режим майна - це встановлений в правових нормах порядок формування матеріальних та фінансових ресурсів різних господарських утворень та управління ними іншими суб'єктами народного господарства [216, с. 90]. Як зазначав Заменгоф З.М., на поняття "правовий режим майна" впливає велика кількість суб'єктів, які мають повноваження щодо державного майна, переданого в оперативне управління основній (первісній) ланці. Загальною метою та основним призначенням правового режиму майна, на думку науковця, є створення надійних правових бар'єрів та забезпечувальних заходів, які б, з однієї сторони, суттєво ускладнювали (або цілком виключали) необґрунтоване або нецільове використання майна, а, з іншої сторони, надавали відповідним органам управління всіляку можливість своєчасного та повного задоволення потреб установ у матеріальних ресурсах та іншому майні [217, с. 75].
На думку Генкіна Д.М., правовому режиму майна як правовій категорії притаманні такі ознаки: підстава виникнення та припинення права на майно та зміст відповідного права на певні види майна юридичних осіб [191, с. 92]. Ця схема правового режиму майна використовується і зараз. Сучасна цивілістична наука традиційно визначає правовий режим майна як правила, які встановлюють особливий порядок виникнення прав на майно, їх зміни та припинення, а також зміст прав на майно. Так, наприклад, Дзера О.В. зазначає, що правовий режим майна підприємства стосується порядку набуття, обліку, використання та відчуження майна. Причому цей режим перебуває під впливом статутних положень самого підприємства, визначених його засновником [225, с. 384].
Підсумовуючи вищевикладені позиції, можна зробити висновок, що правовий режим майна юридичної особи являє собою встановлений у нормативно-правових актах та її установчих документах порядок набуття, користування та розпоряджання майном як об'єктом цивільних правовідносин, а також порядок обліку закріпленого за юридичною особою майна, характер та обсяг прав та обов'язків стосовно цього об'єкта як самої юридичної особи, так і її засновника.
Розгляд правового режиму майна ВНЗ неможливий без виявлення особливостей правового режиму окремих видів майна, які входять до загального складу майна ВНЗ, оскільки різноманітність цих правових режимів у своєму поєднанні зумовлює специфіку правового режиму самого ВНЗ. Вважаємо за необхідне проаналізувати особливості правового режиму майна ВНЗ, створених у формі державних установ, оскільки, на відміну від приватних ВНЗ, які володіють майном на праві приватної власності, правовий режим перших залишається не визначеним повною мірою, що породжує численні дискусії у цивілістичній літературі.
Згідно зі ст. 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), що перебуває на державному бюджеті, належить йому на праві оперативного управління. З юридичної точки зору, право оперативного управління є правовою формою реалізації права державної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Державні установи, що наділені правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків з моменту передачі їм майна на баланс, яка дає змогу їм здійснювати функції власника. При цьому власником майна державних установ залишається держава. Поява такого особливого інституту у вітчизняному законодавстві була викликана тим, що держава, як власник переважної маси майна, була не в змозі безпосередньо господарювати з належними їй об'єктами, і була змушена закріплювати його на деякому обмеженому речовому праві за підприємствами й установами [40, с. 598-599]. До того ж, для радянського права головне питання поставало не в тому, хто є власником, а пер