РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
На початку дослідження було проаналізовано дані 1537 хворих на пептичну
виразку, що лікувалися у лікувально-профілактичних установах м.Луганська -
терапевтичному відділенні міської лікарні №2, гастроентерологічних відділенннях
обласної клінічної лікарні та міської багатопрофільної лікарні №4,
терапевтичних відділеннях обласної лікарні №2, обласного шпиталю ветеранів
війни, а також в умовах денного стаціонару міської багатопрофільної поліклініки
№11. З урахуванням отриманих даних, а також у зв'язку з особливостями клінічних
проявів ПВ ДПК, відбір хворих та їх включення до групи досліджуваних
здійснювали виключно за наявності верифікованого діагнозу захворювання
(клінічна картина, лабораторне, рентгенологічне, ендоскопічне обстеження).
Для дослідження було відобрано 125 хворих (середній вік 43,8±6,3 роки) на ПВ
ДПК, поєднану з хронічним необструктивним бронхітом, що був у фазі ремісії –
активного процесу на протязі останніх трьох-чотирьох місяців не спостерігалось
- наявність хронічного бронхіту підтверджено даними анамнеза,
клініко-лабораторних та інструментальних досліджень; хворі з наявністю
вентиляційних порушень, що констатувалось спірографічним обстеженням
(“Spirosift-3000”, Fukuda Denshi, Японія), в дослідження не залучались
(відношення життєвої ємкості легенів до належної було не нижчим за 80%, а
об'єму форсованого видиху за першу секунду до належного значення – не нижчим за
60%). Особливості клініко-лабораторних та інструментальних досліджень у цих
хворих порівнювались з аналогічними показниками 50 хворих на ПВ ДПК (середній
вік 40,4±7,9 років). Групи були порівняні між собою по абсолютній більшості
ознак; статеві, вікові та інші особливості, що характеризували склад обстежених
осіб, наведені в таблиці 2.1. Групою контроля стали 30 практично здорових осіб,
що не відрізнялись від досліджуваних за статтю та віком.
У всіх пацієнтів захворювання, що знаходилося в активній стадії, проявлялося
больовим абдомінальним і диспепсичним синдромами; фіброгастроскопічним
обстеженням (“JiF-20”, Olymрus, Японія) виявлялась наявність у слизовій
оболонці ДПК виразкових дефектів (розміри виразок в
Таблиця 2.1
Характеристика груп досліджених хворих на пептичну виразку дванадцятипалої
кишки
Показники
Хворі на пептичну виразку ДПК, n=50
Хворі на пептичну виразку ДПК, поєднану з ХНБ, n=125
абс.
абс.
1.Стать:
- чоловіки
- жінки
28
22
56,0
44,0
74
51
59,2
40,8
2. Вік:
- 20-29
- 30-39
- 40-49
- більше 50
22
17
6,0
44,0
34,0
16,0
58
42
16
7,2
46,4
33,6
12,8
3. Тривалість захворювання:
- до 5 років
- 5-10 років
- 11-15 років
- 15 і більше
18
13
11
36,0
26,0
16,0
22,0
50
34
28
18
40,0
27,2
22,4
14,4
4. Виявлення больового абдомінального синдрому:
50
100,0
125
100,0
5. Виявлення диспепсичного синдрому:
50
100,0
125
100,0
цибулині дванадцятипалої кишки складали 4-12 мм), були наявні ознаки місцевого
запального процесу. За результатами внутрішньошлункової рН-метрії (ИКЖ-2) у
всіх хворих виявляли гіперацидність (рН в тілі шлунка дорівнював 0,9-1,4).
Особливостями клінічного перебігу ПВ ДПК, поєднаної з ХНБ за наявності
НР-інфікованості (гістологічне дослідження, визначення титру специфічних
IgG-антитіл у сироватці крові) диспепсичний і больовий синдроми зустрічалися у
100% випадків, при цьому больовий синдром був вираженим у 58,4% випадків,
локальна болісність при пальпації пілородуоденальної зони зустрічалася в 69,6%
випадків; рефлюкс-езофагіт виявлявся в 21,6% , а дуоденогастральний рефлюкс – в
30,4% випадків.
Лікування всіх хворих на ПВ ДПК включало «базисну» терапію і проводилось у
відповідності із рекомендаціями Маастрихтських консенсусів 2-2000, 3-2005 [70,
134]. Передбачалось використання двох вариантів терапії – «потрійної» та
«квадротерапії» (остання – за умов неефективної «потрійної»). Проте, реально
було використана тільки «потрійна» терапія [134] (використовувались рабепразол
20 мг двічі на день, кларитроміцин 500 мг 2 рази на день, метронідазол 500 мг
двічі на день в терміни до двох тижнів), за рахунок котрої було досягнуто
позитивні результати. При цьому, лікування дійсно дозволяло в короткі терміни
досягати поліпшення стану хворих – усувалися больовий, абдомінальний,
диспепсичний синдроми, поліпшувалось загальне самопочуття. Після закінчення
основного лікування призначення антисекреторних препаратів проводилося згідно з
рекомендаціями, з урахуванням нагальних потреб; використовувались методи
фізиотерапевтичного лікування.
З числа хворих на пептичну виразку ДПК, поєднану з хронічним необструктивним
бронхітом (125 осіб) були сформовані 2 групи: перша (62 чол.) – у лікуванні
хворих цієї групи використовувалися тільки засоби базисної терапії (група
зіставлення); друга група, основна (63 чол.) – хворі цієї групи в лікуванні
отримували комбінацію препарату групи біофлавоноїдів кверцетину («Кверцетин»,
ЗАТ «Борщагівський ХФЗ») по 2,0 г тричі на добу з препаратом есенціальних
фосфоліпідів («Есел-форте», Nabros Pharma Pvt. Ltd.) по 2 капсули (600 мг)
тричі на добу; тривалість застосування цієї комбінації становила 4 тижні.
Включення до комплексного лікування комбінації кверцетину та есенціальних
фосфоліпідів пацієнтами переносилося добре, побічної дії препарату
зареєстровано не було.
Через 5 місяців після лікування препаратами комплексної терапії (що відповідало
терміну 6 місяців від початку спостереження) хворим основної групи призначалась
комбінація препарату есенціальних фосфоліпідів ( по 1 капсулі (300 мг) тричі на
добу)
- Київ+380960830922