Ви є тут

Західна парадигма формування особистості військового професіонала (соціально-філософський аналіз).

Автор: 
Гончаренко Олександр Леонідович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003972
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНА ЗАХІДНА ПАРАДИГМА ФОРМУВАННЯ
ОСОБИСТОСТІ ВІЙСЬКОВОГО ПРОФЕСІОНАЛА
Будь-який аналіз постає як метод отримання нових знань за допомогою процесу
розкладання цілого на частини, відокремлення суттєвого від несуттєвого,
зведення складного до простого. Для того, щоб визначити сутність
соціально-філософського аналізу, треба визначити об’єкт та предмет соціальної
філософії. Кожна з суспільних наук досліджує один й той самий об’єкт –
суспільство, але з різних боків, тобто кожна царина знань займається своїм
предметом і використовує свої методи пізнання. Історія відображає все суттєве з
минулого в житті суспільства. Соціологія не занурюється у минуле, а вивчає
внутрішні процеси, стани суспільства як системи взаємодії соціальних
інститутів. Психологія дає уяву про суспільство з позицій
соціально-психологічних процесів. Основна особливість предмету соціальної
філософії – вивчення не окремої частини життя суспільства, а суспільства як
цілісності, як системи, що розвивається. Соціальна філософія досліджує якісну
своєрідність суспільства, суперечності й проблеми його розвитку через
визначення місця й ролі в них людських чинників. Отже, предметом соціальної
філософії є вивчення загальнолюдських основ цивілізаційного існування й
розвитку суспільства як цілісної системи з позицій людини і самоцінності
гуманістичних пріоритетів, співвідношення основних чинників життєдіяльності
людей в історичному просторі й часі.
Основна мета соціально-філософського аналізу полягає в тому, щоб спізнати
елементи суспільства як цілісної системи, що розвивається. У цьому розумінні
саме аналіз дозволяє виявити структуру суспільства, класифікувати його
елементи, його закони, його історичні форми; шляхом загальнонаукових методів, у
тому числі і аналізу, виявити логіку соціальних процесів.
Армія як соціальний інститут постає як комплекс сталих принципів, норм,
установок, що регулюють військову сферу людської діяльності. А тому, роль
соціально-філософського аналізу в даній сфері полягає в тому, щоб вирізнити
певні етапи розвитку армії, де кожна історична доба визначається новими
гранями, а також відокремити суперечливі тенденції її розвитку. Армія як
цілісна система являє собою досить широкий об’єкт, вивчення якого вважається
неможливим у межах дисертаційної роботи. А тому, необхідно обмежитись лише
предметом свого дослідження. Досягнення цієї мети визначає нагальну потребу
ретельного соціально-філософського аналізу військово-професійної проблематики
як такої, що дасть змогу зрозуміти поняття “праця”, “професія”,
“професіоналізація”, “професіоналізм”, “професіонал” та військові аспекти цих
понять. Вивчення їх сутності, змісту, а також особливостей прояву в арміях
різних типів, дасть можливість зрозуміти специфіку та характер парадигми
формування особистості військового професіонала провідних західних країн.
2.1. Концептуальні засади західної парадигми формування особистості військового
професіонала
Історія розвитку людства – це історія зльоту й падіння людського генію, історія
створення справжніх чудес світу і засобів знищення людства, проявів високої
духовності, благородства і варварського знищення цілих країн і народів. Таке
положення з неминучістю ставить перед державами питання про необхідність мати
ефективні збройні сили, здатні відповідати сучасним викликам. Все це зумовлює
необхідність вивчення всебічного аналізу військової діяльності як основи
військового будівництва, особливостей її організації в арміях провідних країн
світу, особливо формування особистості військового професіонала.
Для визначення засад західної парадигми формування особистості військового
професіонала необхідно, насамперед, застосувати порівняльний аналіз,
використати порівняльний аналіз військової діяльності в арміях інституційної та
професійної (І/П) моделей. Вирішення цього завдання передбачає з’ясування
сутності і змісту декількох вихідних понять: “діяльність”, “військова
діяльність”, “військова служба”, а також особливостей їх проявлення.
Необхідність цього обумовлена методологією та логікою наукового пізнання, коли
концептуальне освітлення будь-якої проблеми припускає, перш за все, аналіз
початкових понять, їх об’єктивного змісту і взаємозв’язку. Не складає в даному
відношенні виключення і проблема військової діяльності.
Початковим у ряді понять, позначених вище, виступає поняття “діяльність”. Воно
розглядається як специфічно людська форма активного відношення до навколишнього
світу, зміст якої складає її доцільна зміна і перетворення на користь людей
[251, с. 186-189].
Проблема сутності і змісту діяльності, її генезису стала предметом багатьох
досліджень. Вчені формулюють та вдосконалюють категоріальний апарат цієї
проблеми, аналізуючи сутність, насамперед, таких понять як “праця”, “професія”,
“спеціальність”, “професіоналізація” та ін. (М. Дьомін, М. Каган, А. Климов,
А. Кондирєв, А. Малюта, А. Уайтхед, В. Шадріков та ін.) [68; 108; 124; 137;
168; 272; 298]. На думку науковців відбувається процес збагачення “традиційної”
класифікації означених понять, уявлень про їхню структуру. Слід відзначити
фундаментальне дослідження О.М. Леонтьєва “Діяльність. Свідомість.
Особистість.”, в якому розглядаються діяльність і формування особистості як
єдиний процес [162].
Соціально-філософські аспекти дослідження діяльності, зокрема, її місця та ролі
в системі соціальних відносин, знайшли відображення в працях Л. Буєвої,
Е. Дюркгейма, О. Леонтьєва, І. Мартинюка, В. Подмаркова, М. Сулейманова та ін.
[26; 89; 162; 181; 218; 291].
Психологічні аспекти діяльності