РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
Етапи та основні тенденції становлення й розвитку системи підготовки
працівників соціальних служб у Великій Британії
Безсумнівним є той факт, що багато явищ важко збагнути без знання історичних
передумов їх розвитку. Тому для повного розуміння сучасної системи підготовки
працівників соціальних служб у Великій Британії необхідно простежити, як
відбувалися становлення й розвиток підготовки соціальних працівників у цій
країні.
Загальновідомо, що Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії
складається з чотирьох повноправних частин: Англії, Уельсу, Шотландії та
Північної Ірландії. До уряду Великої Британії входять представники всіх
регіонів Об’єднаного Королівства. Єдиними для країни є прем’єр-міністр,
Міністерство закордонних справ, казначейство, Міністерство оборони. На
загальнодержавному рівні юрисдикції Парламенту Великої Британії підлягають
конституційні питання; зовнішня політика Великої Британії; державна безпека;
фінансова, економічна і монетарна система; імміграція; енергетика; торгівля та
індустрія та ін. Разом з тим, певні функції Парламенту Великої Британії були
делеговані законодавчим органам регіонів (Шотландському Парламенту, Уельській
Асамблеї та Асамблеї Північної Ірландії), а саме: здоров’я; освіта і підготовка
спеціалістів; місцевий уряд; соціальна робота; забезпечення житлом; планування;
право і внутрішні справи регіону, охорона навколишнього середовища; спорт і
мистецтво та ін. [213]. Отже, історично кожна із чотирьох складових має певні
розбіжності у законодавстві, традиціях, мові та способах надання соціальних
послуг.
У даному параграфі дисертаційного дослідження ми розглядаємо особливості
становлення й розвитку підготовки соціальних працівників в одній із
територіальних частин Великої Британії – Англії, яка має цікаві та давні
традиції соціальної роботи.
Історично соціальна робота як професія в Англії виникла із добровільного
громадського руху, безпосередньої практичної діяльності волонтерів, з надання
допомоги людям, піклування про убогих, нещасних, бідних [62; 150].
На основі аналізу науково-педагогічної літератури з теми дослідження [247; 277;
342; 382; 456] було визначено, що з ХVІ і до кінця ХІХ століття в Англії були
створені передумови для формування соціальної роботи як чітко вираженого виду
громадської діяльності та здійснення підготовки людей, які надають соціальну
допомогу.
Вивчення науково-педагогічних джерел [342; 247; 277; 382] дало змогу
встановити, що час правління Єлизавети І (1558-1603) характеризувався
зміцненням позицій абсолютизму, відновленням англіканської церкви, формуванням
державності. Практика допомоги бідним, що склалася до того часу, зайшла у
суперечність з новими соціокультурними й економічними умовами життя (зростання
та розвиток міст, розвиток промисловості, впровадження багатьох податків тощо).
Загострилися такі соціальні проблеми як бідність, перенаселеність, дитяча
праця, освіта, бездоглядність дітей, проституція [342; 247].
Проблеми соціальної допомоги та шкільної реформи розглядалися у працях
англійських учених: хіміка Р.Бойля (R. Boyle) (1627-1691), економіста У. Петті
(W. Petty) (1623-1687), поета Дж. Мільтона (J. Milton) (1608-1674) у «Трактаті
про освіту» («The Tractate of Education»), бо саме у XVII ст. у суспільстві
Англії виникла потреба у докорінному оновленні й створенні національної служби
соціальної допомоги.
Як справедливо зазначає Е. Янгхасбенд (E. Younghusband), безсистемна діяльність
у соціальній сфері проводилася ще з ХVІ ст., і саме ця діяльність спричинила
формування соціальної роботи як чітко вираженого виду громадської діяльності на
рубежі ХІХ та ХХ ст. [455].
Аналіз науково-педагогічних джерел [193; 197; 235; 416; 443] свідчить про те,
що у другій половині ХІХ ст. у Великій Британії виникла велика кількість
філантропічних організацій. Багато було зроблено у цій площині англійськими
соціальними реформаторами Вільямом та Катериною Бутами (William and Catherine
Booth), які у 1865 році заснували Армію Спасіння (Salvation Army) –
християнську філантропічну організацію з вирішення соціальних проблем, та
Томасом Джоном Барнардо (Thomas John Barnardo), який у 1870 році відкрив перший
сирітський будинок [416; 442; 443].
На особливу увагу також заслуговує діяльність Октавії Хілл (Octavia Hill),
засновниці Товариства благодійних організацій (Charity Organisation Society) у
Лондоні в 1869 р, яке займалося віднаходженням та розподілом коштів серед
приватних агентств. Волонтери Товариства (так звані “доброзичливі відвідувачі”)
надавали допомогу прохачам, здійснювали індивідуальну оцінку причин їхньої
бідності і допомагали їм попередити або усунути проблеми [193; 235].
З’ясовано, що у процесі формування соціальної роботи як самостійного виду
суспільної діяльності важливе значення відіграв також Рух поселенців
(Settlement movement) [187]. Метою його діяльності було надання соціальної
допомоги найбільш знедоленим та соціально незахищеним верствам населення. Для
подолання розриву між соціально-економічними класами, обміну інформацією та
ідеями “поселенці” переселялись у квартали, де жили бідняки. Вони були
провідниками освіти, різноманітних видів культурної діяльності та соціальних
реформ. Перше поселення – відоме під назвою Тойнбі Холл (Toynbee Hall) – було
засноване у Лондоні у 1884 р. Самюелем та Генріеттою Барнеттами (Samuel and
Henrietta Barnett) [187; 193; 197; 235].
Встановлено, що активісти Товариства благодійних організацій та “поселенці”
почали вести
- Київ+380960830922