РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В
АВСТРІЇ
2.1. Професійна діяльність у горті та із сім’ями як чинник формування завдань і
змісту фахової підготовки соціальних педагогів
Фахова підготовка соціальних педагогів – її завдання та зміст – нерозривно
пов’язані з рівнем розвитку соціальної роботи в Австрії, необхідністю виконання
певних функціональних обов’язків у різних напрямках соціальної діяльності і
повинні відповідати сучасному соціальному замовленню.
Напрями соціально-педагогічної діяльності в Австрії різноманітні. До них
належать такі: загальна соціальна служба; соціально-педагогічна робота із
сім’єю; цілодобова опіка; соціально-педагогічна робота з безпритульними;
соціальна робота на виробництві; соціально-педагогічна робота з людьми з
особливими потребами, з алкоголезалежними та наркозалежними;
соціально-педагогічна робота з організації дозвілля; соціальна служба в
лікарні; вулична соціальна робота; соціальна робота у навчальному закладі;
соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю; соціокультурна анімація;
соціальний менеджмент; соціально-правове консультування та допомога молоді тощо
[363]. Реалізація цих напрямів вимагає від соціального педагога виконання
різноманітних функціональних обов’язків. Проаналізуємо це докладніше на
прикладах організації діяльності горту та соціально-педагогічної роботи з
сім’єю.
Горти в Австрії – це соціально-педагогічні заклади для опіки, освіти і
виховання дітей шкільного віку, що доповнюють виховний процес у школі.
Горт має довготривалу історію свого існування та розвитку. Спочатку це був
виховний заклад для бідних хлопчиків шкільного віку, створений 125 років тому.
З того часу концепція горту докорінно змінилася. Сьогодні він є відкритим для
всіх дітей шкільного віку, а не лише для дітей з малозабезпечених сімей. Горти
все більше перетворюються в заклади соціальних послуг, які за своєю концепцією
орієнтуються на будь-які життєві ситуації і потреби дітей і їхніх батьків.
Австрійські горти на законодавчому і виконавчому рівні є справою федеральних
земель [182; 187]. Виняток становлять тренувальні горти, що приєднані до
освітніх закладів соціальної та дошкільної педагогіки і служать для практичної
підготовки майбутніх фахівців.
Власниками таких установ для дітей в Австрії можуть виступати федерація, земля
та община. Усі вони утримуються на кошти певних об’єднань, церкви, підприємства
чи приватної особи. Відповідно до кількості австрійських федеральних земель, є
дев’ять федеральних законів, які, незважаючи на різні формулювання, у важливих
пунктах збігаються. Основним є те, що відвідування дітьми горту добровільне та
відбувається за бажанням батьків.
Свій початок горт бере від дитячих закладів та робочих шкіл ХVIII – поч. ХІХ
століття – часу початку індустріалізації. У цих закладах опікувалися дітьми,
яким загрожувала безпритульність. Вони також були інституціями всебічного
народного виховання, спрямованого на трудове життя та пов’язану з ним освіту.
Попередниками горту в Австрії можна вважати трудові та промислові школи, які
радше носили шкільний (навчальний) характер і мали на меті підготувати дітей до
майбутньої праці [254; 279].
У першій половині ХІХ століття різні педагогічні об’єднання засновують заклади
для занять та праці дітей. Реалізується ідея, що покращення виховання дітей
робітників є засобом подолання соціальної злиденності. У гортах разом із
доглядом за дітьми здійснювалися заходи, що сприяли їх інтелектуальному та
моральному розвитку.
Певного прогресу у своєму розвитку горт досягнув на межі ХХ століття. Через
чітке відмежування від школи та акцентуванні на сімейному характері він
розвинувся як своєрідний заклад, що доповнював родинне виховання. Створювалися
ці заклади з двох причин: запобігти дитячій безпритульності нижчого класу та
вберегти дітей з буржуазних сімей від безпритульних пролетарських підлітків.
Розширення мережі позашкільних виховних закладів стало актуальним перш за все в
часи Франца Йозефа. Ера Франца Йозефа І відіграла помітну роль в історії
австрійської освіти, саме тоді закладалися основи для всіх галузей навчання та
виховання. У справі створення горту брали участь міські громади, перш за все
громада м. Відня. У кожному районі великих міст у робітничих районах
передбачалося заснування одного горту пропорційно до числа дітей шкільного віку
[296, 202 – 203].
Спілка захисту дітей вбачала свої завдання в догляді за дітьми робітників після
занять, включаючи забезпечення їх обідами. Аналогічно до навчального плану
обов’язкової школи, було розроблено плани для горту, які доповнювали шкільне
навчання, особливо геометрію та креслення, а також заняття з фізкультури,
спортивні ігри на повітрі, що сприяло розвитку дітей. Відтак об’єднаний
віденський молодіжний горт поставив собі за мету устаткувати молодіжні центри
приміщеннями для купання, спортивними та ігровими залами [401].
Горти, що спочатку функціонували як заклади приватних доброчинців і
гуманітарних об’єднань, поступово почали трансформуватися в комунальні. З 1909
року у Відні та Нижній Австрії набули чинності строгі правові положення: горти
могли відвідувати тільки діти з народних та громадських шкіл. Хлопці та дівчата
повинні займатися окремо, а керівниками гортів могли стати тільки ті особи, які
мали підтвердження на придатність до роботи в школі.
Під час першої світової війни через значні матеріальні труднощі (погане
харчування, брак вугілля тощо) сфера діяльності гортів значно звузилася і
зводилася переважно до догляду за дітьми.
У післявоєнний час через погіршення економічного становища та загостренн
- Київ+380960830922