Ви є тут

Кінематографічний твір як об'єкт права інтелектуальної власності

Автор: 
Бурлаков Сергій Юрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005403
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
НА КІНЕМАТОГРАФІЧНИЙ ТВІР
2.1. Первісні суб’єкти права інтелектуальної власності на кінематографічний
твір
Виходячи з того, що, як вже зазначалося вище, кінематографічний твір є
результатом спільних зусиль творчих працівників (сценаристів, кінорежисерів,
операторів, акторів, художників, композиторів, звукооператорів),
виробничо-технічного персоналу кіностудій, а також суб’єктів організаційної
(продюсерської) діяльності, слід звернути увагу на складність та синтетичність
кінотворів, що обумовлює виникнення особливостей у встановленні правового
статусу осіб, які беруть участь у створенні кінотвору. Як наслідок – наділення
цих суб’єктів певними суб’єктивними правами. Статус суб’єктів авторського права
на кінематографічний твір, видається, має визначатися трьома критеріями: 1)
характером творчих внесків; 2) підставами виникнення права на кінематографічний
твір і 3) змістом прав на кінематографічний твір.
Тому, дослідження характеру творчих внесків створювачів і підстав виникнення
прав інтелектуальної власності (авторських прав) на кінотвір видається
доцільним з точки зору вирішення проблеми встановлення кола творців, точніше
суб’єктного складу відповідних відносин, який може наділятися авторськими
правами на кінотвір.
З проблемою визначення кола творчих працівників, які відносяться до авторів
кінематографічного твору, пов’язана проблема авторства на кінофільм як у
цілому, так й індивідуально.
Як відомо, підставою виникнення авторського права є лише особистий творчий
внесок автора у створення об’єкта авторського права, тобто все те, що зроблено
працею творчою, інтелектуальною. Творча діяльність – це єдина сфера, де існує
залежність майнових прав від особистих немайнових. Слід погодитись з В.А.
Дозорцевим у тому, що ні право власності на умови та передумови виробництва
творчого результату, ні використання чужого досвіду, знань та навичок, ні
інвестиції, у тому числі коштів казни, службові зв’язки автора з роботодавцем і
т.п. не є підставою первісного виникнення прав на результат, виникнення
первісного права [106, c. 283].
Законодавство України, як і законодавство багатьох країн Європи, пішло шляхом
закріплення первісних авторських прав за його авторами, фізичними особами.
Підставою виникнення первісних авторських прав (як особистих так і майнових) є
факт створення творчого результату його автором завдяки особистим зусиллям,
здійсненням особистого творчого внеску. З особистого творчого акту виникає
немайнове право авторства. Як наслідок, право авторства є підставою виникнення
прав інтелектуальної власності.
Первісне право авторства завжди має особистий характер і виникає лише у автора.
Особисте право авторства невідчужуване. Майнові права автора теж первісні, вони
виникають лише у автора. Наділення творця первісним правом авторства створює
основу для виникнення та розвитку системи економічного обороту результатів
творчої, інтелектуальної діяльності. Первісне право є точкою відліку при
виникненні похідних прав. Похідні права інтелектуальної власності виникають при
передачі первісного права іншій особі. Розподіл прав інтелектуальної власності
на первісні та похідні може застосовуватися лише до виключних майнових прав. На
відміну від особистих первісних прав, майнові права, які є теж первісними,
можуть перебувати у комерційному обороті. Первісне право означає, що володілець
цих прав ніяким чином не пов’язаний з попередниками, а володілець похідного
права, навпаки, пов’язаний цими правами з попередниками. Первісні права, якщо
вони належать не автору, є не первісними, а похідними, тому слід погодитись з
В.А. Дозорцевим у тому, що ознакою похідності в цьому випадку буде критерій
залежності цих прав від попередників [106, c. 283].
Крім розподілу виключних прав інтелектуальної власності на первісні та похідні,
існує розподіл їх на первинні та вторинні. На відміну від розподілу прав на
первісні та похідні, де критерієм такого розподілу є залежність прав від
наявності попередників, критерієм розподілу прав інтелектуальної власності на
кінематографічні твори на первинні та вторинні є хронологічний момент
виникнення цих прав у часі. Виникнення первісних та похідних майнових прав може
хронологічно не співпадати. Наприклад, при виконанні договору замовлення на
створення кіносценарію або у випадку знімання кінотвору штатним режисером
кіностудії-виготовлювача у замовника та у кіностудії виникають первинні майнові
права, але вони є похідними від первісного права авторства створювачів, тому що
вони в силу закону або договору хронологічно виникають першими саме у замовника
та роботодавця. Всі ж інші права, які хронологічно виникають як права
інтелектуальної власності після виникнення первинних – вторинні.
Розподіл прав інтелектуальної власності на первісні та похідні, на первинні та
вторинні є важливим не лише з теоретичної точки зору, а має й суто практичне
значення. На цій системі базуються правовідносини з приводу економічного
обороту виключних (майнових) прав на кінематографічний твір. Якщо первісні
права закріплюють авторство як передумову виникнення виключних майнових прав і
є статичними, то похідні та вторинні права відображають динаміку економічного
обороту кінематографічних творів та виключних прав на них.
Реалізація правомочностей щодо використання та розпоряджання виключними правами
на кінематографічний твір залежить від встановлення авторства на нього.
Видається, що суб’єкт права на кінематографічний твір не може встановлюватися
таким же чином, як і для традиційних об’єктів авторського права, тому що
індивідуальне авторство на фільм майже неможливе [12) Виключенням може