Ви є тут

Цивільно-правові договори як підстави виникнення права приватної власності громадян

Автор: 
Николайчук Любов Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004871
129 грн
Додати в кошик

Вміст

глава 24 нового ЦК. Переважна більшість із передбачених в ній підстав стосується й набуття громадянами права приватної власності. Це, зокрема, набуття права власності на новостворене майно (ст. 331 ЦК) або на перероблену річ (ст. 332 ЦК), привласнення загальнодоступних дарів природи ( ст. 333 ЦК), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК), на знахідку (ст. 338, 339 ЦК), на бездоглядну домашню тварину (статті 340,341 ЦК), на скарб (ст. 343 ЦК), внаслідок набувальної давності (ст. 344 ЦК), у разі приватизації державного майна або майна, що є в комунальній власності (ст. 345 ЦК ), набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права (ст. 330 ЦК), одержання плодів та доходів від речі (ст. 189 ЦК).
Стаття 328 нового ЦК містить загальне правило про те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. В ній закріплена презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Насамперед, слід звернутись до характеристики первинних (початкових) способів набуття права приватної власності, передбачених новим ЦК. Згідно зі ст. 331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлене договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Окремі правила передбачені у пунктах 2-4 статті 331 ЦК для набуття права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо). Право власності на ці об'єкти виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. В разі коли право власності на нерухоме майно за законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва. За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
Одним із способів набуття права власності може бути переробка чужої речі. Йдеться, звичайно, не про переробку речі, яка здійснюється за договором підряду, коли одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу з переробки речі за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункти 1 і 2 ст. 837 ЦК). Тут переробка речі, наданої замовником, здійснюється за домовленістю сторін, а право власності на річ, яка підлягає переробці, зберігається за замовником і не переходить до підрядника.
Норми ст. 332 ЦК про набуття права власності на перероблену річ стосується тих випадків, коли одна особа (переробник) переробляє чужу річ (матеріал), вважаючи її своєю, або здійснює переробку самочинно, не знаючи, хто є власником матеріалу. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не стає власником нової речі. Право власності на нову рухому річ, яку особа виготовила шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу, якщо інше не передбачено законом. Якщо вартість переробки істотно перевищує вартість матеріалів, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила переробку, за умови, що вона діяла добросовісно. Якщо інше не передбачено договором, власник матеріалу, що набув право власності на виготовлену річ, зобов'язаний компенсувати особі, що здійснила переробку, її вартість. У разі набуття права власності на нову річ особою, що здійснила переробку, ця особа зобов'язана відповідно відшкодувати власникові матеріалу його вартість та завдані збитки.
До первинних (початкових) способів набуття громадянами права власності належить привласнення ними загальнодоступних дарів природи. Згідно зі ст. 333 ЦК особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки. Так, зокрема, за ст. 49 Лісового кодексу України [13] в порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами. При цьому громадяни повинні виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися вищезазначеними лісовими ресурсами у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.
Близьким до названого вище способу виникнення права власності (привласнення загальнодоступних дарів природи) є набуття громадянами права власності на рухоме майно, від якого власник відмовився. Серед підстав припинення права власності, зазначених у ст. 346 ЦК, названа відмова власника від права власності. За ст. 347 ЦК особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або ж вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про цю відмову. При відмові від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Згідно зі ст. 336 ЦК, особа яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (ст. 347 ЦК), набуває права власнос