РОЗДІЛ 2
ЗВИЧАЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В СИСТЕМІ СУЧАСНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1. Класифікація звичаїв міжнародної торгівлі
Різноманіття існуючих у міжнародній торгівлі звичаїв обумовлює необхідність їх
класифікації. Класифікацією називається багатоступеневий, послідовний поділ
обсягу поняття [268 [153] Хоменко І. В. Логіка для юристів: Підручник. – К.:
Юрінком Інтер, 2001. – С. 62.][153]. Поділ – це логічна операція, у ході якої
предмети, що входять до обсягу досліджуваного поняття підрозділяються на види
(групи). Класифікація звичаїв міжнародної торгівлі дозволяє систематизувати
знання про них, а також наочно уявити їх роль у регулюванні міжнародних
комерційних відносин. Як зазначається у спеціальній літературі, найбільшу
складність являє вибір підстави поділу (класифікації) – ознаки, за якою буде
здійснюватися поділ поняття на види [269 [45] Жеребкін В. Є. Логіка: Підручник.
– 6-те вид., стер. – К.: Знання, 2003. – С. 56.][45]. Звичаї міжнародної
торгівлі можна класифікувати за різними підставами, що традиційно
використовуються в юридичній науці.
1. У залежності від способу регулювання цивільних відносин з іноземним
елементом у складі норм МПрП розрізняють матеріально-правові та колізійні
норми. Звичай міжнародної торгівлі наділяє суб'єктів відносин певними правами і
покладає відповідні обов'язки, отже, є матеріальною нормою. І. С. Зикін
висловлював думку про те, що колізійна норма, відповідно до якої права й
обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угоді визначаються за законами місця
її вчинення, якщо інше не встановлено угодою сторін, до законодавчого
закріплення була звичаєвою нормою [270 [58] Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения в
международной торговле. – М.: Междунар. отношения, 1983. – С. 9.][58]. Однак
згодом учений визнав, що ця норма, зважаючи на її зміст, не могла сформуватися
безпосередньо в процесі господарського обороту, а склалася у практиці
радянського міжнародного комерційного арбітражу [271 [57] Зыкин И. С.
Внешнеэкономические операции: право и практика. – М.: Междунар. отношения,
1994. – С. 197.][57]. Проте, із цього не випливає, що колізійна норма не може
утворитися в приватних відносинах. «Зрештою, у змісті самої норми як ідеї не
закладено нічого, що заздалегідь визначало б форму її втілення», – зазначає А.
І. Поротиков [272 [118] Поротиков А. И. Обычай в гражданском обороте // Обычай
в праве: Сборник. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 234.][118]. На наш
погляд, у договірних відносинах, у яких держави визнають автономію волі сторін,
тобто їх право обрати правопорядок, що регулює ці відносини, формування
звичаєвої колізійної норми в принципі можливо. Припустимо, що замість вказівки
на конкретний правопорядок сторони міжнародного комерційного контракту
передбачають колізійну прив'язку, наприклад, до права країни відповідача. У
результаті поширення такої практики і визнання її учасниками міжнародного
ділового співтовариства може скластися звичаєва норма. З іншого боку, навести
колізійну норму, що існує зараз у формі звичаю, уявляється дуже складним.
Міжнародний комерційний оборот потребує однакової регламентації. Таким чином,
хоча можливість формування колізійного звичаю не виключена, сучасні звичаї
міжнародної торгівлі є матеріальними нормами.
2. За територіальною сферою дії:
1) локальні звичаї міжнародної торгівлі – звичаї, що склалися у певному місці
(морському порту, на біржі) або на внутрішньодержавному ринку, але які
застосовуються, у тому числі, до відносин за участю іноземних підприємців;
2) регіональні звичаї міжнародної торгівлі – визнані учасниками міжнародних
комерційних відносин у певному географічному регіоні;
3) універсальні звичаї міжнародної торгівлі – повсюдно визнані більшістю
учасників у відповідній галузі міжнародної комерційної діяльності.
Локальні звичаї, що регулюють міжнародні комерційні відносини, з огляду на
предмет регулювання, слід віднести до звичаїв міжнародної торгівлі. У той же
час ці звичаї застосовуються до відносин за участю суб'єктів права однієї
держави. Локальні звичаєві норми можуть застосовуватися до взаємин учасників
міжнародних комерційних відносин без посилання на них лише у визначених
випадках [273 Про це говориться, зокрема, у коментарі до ст. 1. 8. Принципів
міжнародних комерційних договорів (Див.: [124] Принципы международных
коммерческих договоров / Пер. с англ. А. С. Комарова. – М.: Междунар. центр
фин.-эконом. развития, 1996. – С. 23).]. Зокрема, локальний звичай зв'язує
іноземного підприємця, який вже укладав аналогічні договори на ринку цієї
держави.
4. У залежності від забезпеченості звичаю примусовим захистом держави (від
ставлення до звичаю конкретної національної правової системи) звичаї
міжнародної торгівлі можна розділити на: санкціоновані (яким гарантується
примусовий захист держави) і несанкціоновані. У першій групі можна розрізняти:
звичаєві норми, які одержали вираження в інших формах права;
норми, що продовжують функціонувати у формі звичаю міжнародної торгівлі;
такі, які одночасно існують у двох різних формах – звичаєвій і формі
міжнародного договору.
Несанкціоновані – це такі звичаї, які не можуть одержати примусового захисту
держави в силу того, що вони встановлюють регулювання, відмінне від існуючого в
конкретній національно-правовій системі. Зокрема, в Україні несанкціонованими,
за загальним правилом, є звичаї міжнародної торгівлі, що суперечать як
імперативним, так і диспозитивним нормам законодавства.
5. За співвідношенням звичаїв міжнародної торгівлі з законом можна виділити
[274 Така класифікація звичаїв використовувалася, зокрема, Рене Давід
- Київ+380960830922