Вы здесь

Селекційно-генетичні методи поліпшення продуктивності свиней миргородської породи та використання їх при схрещуванні

Автор: 
Вишневський Леонід Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005467
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Матеріал і методи досліджень
2.1. Місце проведення досліджень, коротка характеристика вихідних генотипів.
Науково-виробничі дослідження проведені впродовж 2007-2008 років в умовах ДП ДГ
ім. Декабристів Полтавської, ТОВ „Агрікор” Чернігівської, СВК АФ „Перше травня”
Сумської областей та в лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького
УААН.
Матеріалом досліджень були свині миргородської та великої білої порід
(рис.2.1, 2.2). Свині миргородської породи належали до 8 генеалогічних ліній та
18 генеалогічних родин, які зосереджені у трьох племзаводах і представляють
генофонд активної частини популяції в кількості 400 основних свиноматок та 60
основних кнурів.
Рис. 2.1. Свині миргородської породи
Тварини великої білої породи відносилися до генотипу чеської селекції,
відселекціонованого за м’ясними ознаками. Для проведення досліджень свині
великої білої породи були завезені з племзаводу „Надія і К0” Рівненської
області. За розвитком і продуктивністю тварини, завезені для схрещування,
відносились до класу еліта.
Рис. 2.2. Свині великої білої породи чеської селекції
2.2. Умови годівлі та утримання піддослідних свиней
На протязі періоду проведення досліджень свині знаходились в аналогічних умовах
годівлі та утримання, згідно з прийнятою в господарствах технологією.
Для проведення першого досліду в умовах племзаводу ім. Декабристів Полтавської
області було відібрано 27 основних свиноматок та 9 основних кнурів
миргородської породи, які відносились до 12 родин свиноматок та 5 ліній кнурів
заводського стада. Холості та поросні свиноматки утримувались у групових
станках по 10 голів у кожному. На протязі періоду проведення дослідів матки і
кнури користувались прогулянками.
Визначення охоти у свиноматок проводили двічі на добу до початку годівлі –
вранці та увечері. Маток, які проявляли рефлекс нерухомості, переводили в
індивідуальні станки для осіменіння. Парування свиноматок проводили природним
методом, за допомогою закріпленого, згідно з планом підбору, кнура. Свиноматок
після запліднення утримували в індивідуальних станках протягом 10 днів, з
подальшим переведенням у групові станки по 10 голів у кожному. Годівля
свиноматок двохразова, у відповідності з технологією, прийнятою у господарстві.
За 7 днів до опоросу свиноматок переводили у свинарник-маточник, де проходив
опорос і де тварини утримувались впродовж підсисного періоду до відлучення.
Підгодівля поросят починалась з п’ятого дня їх життя, з переходом до комбікорму
з десятого дня. За прийнятою у господарстві технологією поросят відлучали у
віці 45 днів, з подальшим утриманням у цих станках до двомісячного віку.
Для підсисних свиноматок та поросят використовували комбікорм у відповідності з
наведеним складом: овес – 53,5%, кукурудза – 20,0%, горох – 10,0%, пшениця –
10,0%, макуха соняшникова – 5,0 %, крейда – 1,0%, сіль – 0,5%, премікс – 1,0%.
Контрольне вирощування ремонтного молодняку в умовах племзаводу ім. Декабристів
проводилось у відповідності до вимог ГОСТ 102-86. Утримання молодняку у
групових станках по 15 голів у кожному з використанням прогулянки.
Для проведення другого досліду в умовах племзаводу „Агрікор” Чернігівської
області було відібрано по 16 основних свиноматок миргородської та великої білої
порід, аналогів за віком. Свиноматки миргородської породи відносились до 6
генеалогічних родин, аналогів за віком, розвитком та продуктивністю батьків.
Свиноматки великої білої породи були аналогами за віком, розвитком,
продуктивністю батьків, але не об’єднані в родини у відповідності з селекцією
тварин зарубіжної селекції.
На протязі проведення досліджень свині піддослідних груп знаходились в
аналогічних умовах годівлі та утримання, згідно з прийнятою в господарстві
технологією.
Холості та порісні свиноматки утримувались у групових станках по 15 голів у
кожному. Охота у свиноматок визначалась двічі на добу з паруванням їх природним
методом згідно з схемою досліду. Утримання свиноматок в індивідуальних станках
30 днів, з подальшим переведенням у групові станки по 15 голів у кожному.
Свиноматки мали вільний доступ до корму і води у відповідності з технологією,
прийнятою у господарстві. За 5 днів до опоросу свиноматок переводили у
свинарник-маточник, де проходив опорос і де тварини утримувались впродовж
підсисного періоду до відлучення.
Підгодівля поросят починалась з п’ятого дня їх життя. За прийнятою у
господарстві технологією поросят відлучали у віці 30 днів, з утриманням у цих
станках до двомісячного віку. Після чого тварин переміщували у свинарник для
дорощування, де вони перебували до тримісячного віку. Утримання молодняку в
період дорощування по 20 голів у станку.
Свині усіх статево-вікових груп мали вільний доступ до води і корму. Голівля
тварин проводилась з використанням концентратів БМВД компанії „ПРОВІМІ”. Для
свиноматок різного фізіологічного стану використовували комбікорм із вмістом
пшениці, ячменя, третікале, пшеничних висівок та відповідної кількості добавок
(коди 3351 та 3361). Для поросят віком від п’яти днів до живої маси 10 кг
використовувався корм „Суперпрестартер” згаданої фірми. Основними компонентами
корму для свиней під час вирощування були: кукурудза, пшенця, ячмінь та
третікале у сумі з добавками „Стартер”, „Гроуер”. Вміст у комбікормі зернової
частини та відповідної добавки узгоджувався із віковою групою та живою масою
тварин за рекомендаціями фірми-виробника.
У тримісячному віці проводили відбір молодняку на відгодівлю живою масою не
нижче вимог першого класу. Відгодівля проводилась в умовах господарства з
утриманням у одному станку по 20 голів. Для відгодівлі використовували