РОЗДІЛ 2
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ МЕРЕЖ ТА ЇХ ПАРАМЕТРІВ У
ДОСЛІДЖЕННІ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІТИЧНИХ АКТОРІВ
Завданням розділу є визначення та інтерпретація базових мережевих параметрів,
зокрема – аналіз особливостей структурної організації, процедурних правил,
стратегій акторів, концентрації та поширення влади у політичних мереж, а також
проведення топологізації та типологізації політичних мереж з метою забезпечення
надійного теоретичного підгрунття для дослідження контактів між акторами
політичної мережі.
2. 1. Параметри суспільно-політичних мереж
Завдання, що ставимо перед собою у цьому параграфі, є витрактування параметрів
мережі для дослідження взаємодії політичних акторів: виокремлення, пояснення
структурних характеристик мережі, мережевих позицій акторів, особливостей
владної організації, принципів утворення та стратегій функціонування мережевих
структур. Особлива увага буде приділена дослідженню процесу вироблення
мережевих цілей та функцій, встановленню мережевої довіри.
Вивчення існуючих у літературі способів аналізу політичних мереж показало
відсутність єдино усталених підходів до цієї проблеми. Більше того, аналіз
базових мережевих характеристик ускладнюється тим, що вони ще остаточно
несформовані, їх набір у різних галузях науки постійно розширюється, а способи
використання відрізняються між дослідниками, що зумовлено різними
методологічними засновками, що лежать в основі підходу, а також відсутністю
мережевої методики, прийнятної для різних наук. Існування значних запозичень з
теорії графів, прикладної математики також створює деякі складнощі використання
мережевих параметрів у зв’язку з непідготовленістю вчених гуманітаріїв до
побудови матриць зв’язків між акторами, детального графічного зображення та
проведення математичних обрахунків.
Найпростішим способом вивчення мереж є дослідження властивостей акторів та
відносин між ними. У мережевій термінології перші називаються атрибутами
акторів, а другі – характеристиками зв’язків [ 19, 32]. Що стосується атрибутів
акторів, то вони можуть бути як динамічними, так і статичними.
За такого способу вивчення політичних мереж, дослідник (у залежності від цілей
та сформульованих задач) відбирає певного актора, включає його в мережеву
структуру з метою подальшого вивчення. Атрибути обираються в залежності від
характеристик акторів. Наприклад, атрибутами політичних акторів виступають:
посадовий статус, членство у політичній партії, політичні уподобання, зростання
електоральної підтримки (у ході мереж нових політичних проектів та політичного
потенціалу їх лідерів). Що стосується характеристики мережевих зв’язків, то їх
зміст та форма залежить від контексту розгляду політичної структури. Прикладами
політичних відносин є: міжблоковий обмін партійними ресурсами, відносини лідера
партії та партійних функціонерів різних ланок. Слід зазначити, що недоліком
вивчення лише атрибутів та зв’язків між політичними учасниками є те, що такий
спосіб вивчення політичних мереж не дозволяє проаналізувати їх структурні
характеристики, визначити ролі та позиції мережевих учасників.
Вивчення соціальних, в тому числі і політичних мереж, відбувається і шляхом
застосування кількісного мережевого аналізу. При цьому основна увага вчених
концентрується на отриманні кількісних показників, які визначають структуру
відносин між акторами. Панування структуралістської спадщини проявляється в
тому, що дослідники сконцентровані на вивченні існуючих структурних мережевих
підгруп, їх позицій у загальній мережевій організації [167, 36]. Поза увагою
вчених залишаються такі питання, як причини виникнення мережі, її розвиток,
внутрішні протиріччя, тобто ті аспекти взаємодії мережевих учасників, які не
можуть бути пояснені мовою чисел, а потребують застосування якісних методів.
У той же час вивчення політичних мереж лише за допомогою використання якісних
характеристик, наприклад, дослідження соціального капіталу, довіри – також не
може дати задовільних результатів, оскільки не враховує структурних
характеристик та не дозволяє визначити рівень концентрації влади у мережі,
виокремити впливових акторів.
Викликав нашу зацікавленість ще один спосіб дослідження політичних мереж,
зокрема, через вивчення існуючих мережевих «логік», який був запропонований В.
Пацельтом. Запропонований вченим спосіб вивчення мереж ґрунтується на
структуралістських засадах, які однак доповнюються спробами простежити розвиток
та еволюцію мережі. На думку дослідника, «логіка структури» дозволяє описати
організаційну сукупність мережевих контатків, що накладають обмеження на
діяльність учасників. «Логіка суб’єктів» дозволяє аналізувати статуси та ролі
акторів. «Логіка інновацій» дає можливість прослідкувати зміни у мережевих
структурах [61, 209].
Використання перших двох логік передбачає, можна твердити, аналіз лише якісних
мережевих властивостей, у зв’язку з цим їх використання вимагає залучення
додаткових кількісних показників для більш глибокого дослідження. Тобто
запропоновий спосіб аналізу через вивчення мережевих логік є доволі загальним
для проведення комплексного дослідження. У той же час найбільш привабливою для
вивчення властивостей мережі, на нашу думку, є остання логіка – «інновацій». Її
використання є досить перспективним для вивчення процесів – networking, тобто
мережевої динаміки або розвитку.
З огляду на вказані недоліки перерахованих підходів дослідження мережевих
характеристик, у роботі ми звернулися до способу вивчення політичних мереж
через аналіз базових мережевих параметрів – «структура», «суб’єкти мережі»,
«влада», «функції», «процедурні правила», «стратегії суб’єктів». Дослідження
мережевих пар
- Київ+380960830922