Види роду Rhododendron L. ex situ міста Києва (біологія розвитку, аутекологія, оцінювання інтродукції та декоративності).

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика об’єктів, методи та методики досліджень
Дисертаційні дослідження і експериментальні роботи були проведені в основному
на базі колекції рододендронів ботанічного саду ім. акад. О. В. Фоміна КНУ
імені Тараса Шевченка, а також інших ботанічних садів м. Києва у період з 1993
по 2008 рік. У створенні колекції ботанічного саду ім. акад. О. В. Фоміна
основна заслуга належить А. У. Зарубенку, зусиллями якого зібрано більше 160
видів та форм рододендронів [67, 68]. Значна частина таксонів 45 видів і форм
належить до східно-азійської флори. Саме ця група видів і стала основним
об’єктом дисертаційної роботи. Для деяких порівняльних аспектів були розглянуті
види іншого географічного походження.
Предметом досліджень були: біологічні закономірності розвитку,
біомор­фо­ло­гічні властивості, аутекологічні особливості та оцінювання
підсумків інтро­дукції й декоративності східно-азійських видів роду
Rhododendron L. ex situ міста Києва.
Для визначення видової належності східно-азійських видів використовувались
літературні джерела вітчизняних і зарубіжних видань. Латинські назви вказані у
відповідності з уточненнями, що наведені в [49, 233, 246]. Морфологічний опис
видів зроблено на основі живого колекційного матеріалу та гербарних зразків НБС
НАН України. По тексту застосоване правило першого згадування. Для всіх видів
за документами встановлено такі відомості (Додаток Б, табл. Б.1): назва виду,
природний ареал розповсюдження, походження посадкового матеріалу, рік посадки
або посіву насіння. У ході досліджень вивчалась здатність рослин переносити
екстремальні умови, їх стан та габітус, ступінь затінення сусідніми рослинами,
річний приріст пагонів, інтенсивність цвітіння та плодоношення, вплив кореневих
систем різних видів супутніх рослин.
Виходячи із вищевикладеного, дисертаційні дослідження здійснювалися за такими
основними напрямками: таксономічним, онтогенетичним, біоморфологічним,
екологічним, фітодекоративним.
Досягнення мети і виконання поставлених завдань супроводжувалося застосуванням
загальних методів – системного підходу, математичних, статистичних,
багатокритеріального, сенсорно-тактильного аналізу і спеціальних методів –
фенологічних, систематичних, біоморфологічних, екологічних, онтогенетичних,
оцінювання успішності інтродукції й адаптації та декоративності.
Конкретні завдання вирішувалися наступними методичними прийомами.
У ході роботи застосовувались методи сенсорно-тактильного аналізу для опису
таких якостей досліджуваних видів як колір, аромат, еластичність.
Динаміку сезонного росту та розвитку рослин вивчали за ”Методикой
фенологических наблюдений в ботанических садах СССР” (1975) [127].
Спостереження проводили після встановлення плюсових температур, через 3–4 дні в
періоди розпускання листя і цвітіння – через 1–2 дні. За шкалами цього джерела
також встановлювали інтенсивність цвітіння й плодоношення рослин. Для
визначення приросту пагонів після припинення їх лінійного росту в різних
частинах крони відбирали по 10–20 модельних гілок і після обмірів визначали
середні показники приросту за вегетаційний період поточного року.
Для вивчення ходу росту вегетативної і згодом генеративної сфери рослини
вирощували за загальноприйнятими технологіями Р. Я. Кондратовича [98],
А. У. Зарубенка [70, 73] з подальшою пікіровкою сіянців та вирощуванням їх на
11 різних субстратах. При цьому проводили аналіз ґрунту та субстратів за
методикою Г. Я. Рінкіса та В. Ф. Нолендорфа [145, 146].
Якість насіння рододендронів визначали відповідно до загальноприйнятих методик,
що подані в ”Справочнике по лесосеменному делу” [175] та ГОСТ 13056.675/8 .
Зимостійкість рослин оцінювали за шкалою методики П. І. Лапіна та
С. В. Сиднєвої ”Оценка пер­спективности интродукции древесных растений по
данным визуальных на­блю­дений” [119].
Посухостійкість в польових умовах визначали за 6-ти бальною шкалою С. С.
П’ятницького [141]. У лабораторних умовах посухостійкість, водний режим,
дефіцит води та відносну тургорисцентність вивчали за методиками
Д. М. Кушніренко, О. А. Гон­чарової, Є. М. Бондаря [117]; жаростійкість рослин
визначали прямим методом Ф. Ф. Мацкова [125, 126]; вегетаційні досліди з
визначення впливу вологості ґрунту на інтенсивність росту рослин проводили за
методикою А. В. Соколова [174].
Встановлення морфометричних показників кореневих систем рослин здійснювали за
методикою М. Т. Тарановської [176]; визначення корененаселе­ності за різними
шарами ґрунту проводили методом монолітів І. Н. Рахтєєнка [143, 144].
Для оцінювання перспективності інтродукції рододендронів та їх адаптаційних
можливостей застосовувалися методика О. А. Калініченка [88] та М. А. Кохна
[110, 112, 113].
Для встановлення декоративності рослин на основі методик Державного
сортовипробування та В. Н. Билова [19] було розроблено методику оцінювання
декоративності видів роду Rhododendron L. з урахуванням особливостей їх
оцінювання.
Для оцінювання перспективності інтродукції та декоративності застосовувались
методи багатокритеріального аналізу, зокрема методи аналізу ієрархій [150] та
нечіткої логіки [148].
Ефірні олії отримали способом гідродистиляції у відділі антибіотиків Інституту
мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, де в подальшому
дослідили їх антимікробну активність (гермістатичну дію) методом серійних
розбавлень у рідких поживних середовищах: для бактерій – у м’ясо-пептинному
бульйоні, для кандіда – у суслі, для дерматофітів – у середовищі Сабуро.
Математичну обробку результатів досліджень, кореляційний аналіз